Ухвала суду № 33766338, 24.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року справа №812/3862/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І. А., Казначеєва Е.Г., Яманко В.Г.,

Секретар судового засідання Братченко О.В.,

За участі представника позивача Рибалкіна О.О. (на підставі довіреності)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Антрацит" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 812/3862/13-а за позовом Державного підприємства "Антрацит" до Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги Ю-5777 від 04 квітня 2013 року про сплату недоїмки,-

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, в якому просив скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області №Ю-577 від 04 квітня 2013 рооку про сплату недоїмки (а.с. 3-6).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у задоволені позовних вимог державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги №Ю 577 від 04.04.2013 відмовлено повністю (а.с. 74-76).

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 81-85).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що сплата позивачем поточних нарахувань єдиного внеску у січні та лютому 2013 року підтверджується доданими до позовної заяви копіями платіжних доручень, а саме: нараховано у січні 2013 року 88913,24 грн. - сплачено 88913,24 грн.; нараховано у лютому 2013 року 87553,18 грн. - сплачено 87553,18 грн.

Тобто, станом на дату винесення вимог - 04 квітня 2013 року заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті, в умовах порушення справи про банкрутство відповідно до положень ст.. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за ДП «Антрацит» була відсутня.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Вислухавши пояснення представника апелянта, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державне підприємство «Антрацит» перебуває на обліку в якості платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області. У своїй структурі має Відокремлений підрозділ «Управління матеріально-технічного забезпечення» без права юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску, станом на 01 квітня 2013 року загальний борг по ВП «Управління матеріально -технічного забезпечення» ДП «Антрацит» склав 156216,24 грн., згідно звіту за лютий 2013 року, загальна сума ЄСВ, що підлягала сплаті склала 87553,18 грн.

Кошти перераховані платником в сплату єдиного внеску за лютий 2013 року 14 березня 2013 року в сумі 17691,62 грн., 29 березня 2013 року в сумі 69853,08 грн., 8,48 грн., зараховано в рахунок сплати існуючого на 01 березня 2013 року боргу за єдиним соціальним внеском в сумі 17691,62 грн. Частина зарахована в рахунок сплати нарахованих коштів за лютий 2013 року в сумі 69861,56 грн. Станом на 01 квітня 2013 року залишилась несплаченою частина єдиного соціального внеску на загальну суму 156 216,24 грн., що підтверджено даними картки особового рахунку (а.с.71).

09 січня 2013 року Господарським судом Луганської області порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит» (а.с.12).

Вимогою № Ю-577 від 04 квітня 2013 року Управління ПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відокремленому підрозділу «Управління матеріально-технічного забезпечення» Державне підприємство «Антрацит» зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 156216,24 грн.(а.с. 13).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464).

Згідно ч.12 ст.9 Закону, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону №2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно п. 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію. І припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Проте, згідно абз. 4 ч. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника. Стягнення грошових коштів, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку.

Згідно п. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія зазначає, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, то відповідно і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Тому, строк виконання зобов'язань по сплаті єдиного внеску виник у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обмеження на виконання цих зобов'язань не поширюються, та крім того, як було зазначено вище, формування та надіслання вимоги про сплату боргу є обов'язком органів Пенсійного фонду України, в разі наявності в платника на кінець звітного базового періоду недоїмки зі сплати єдиного внеску, отже судова колегія вважає, що формування вимоги про сплату боргу № Ю-577 від 04 квітня 2013 року відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, нараховані суми єдиного соціального внеску повинні сплачуватися в повному обсязі, не зважаючи на дію мораторію згідно ухвали господарського суду Луганської області. Вимога про сплату боргу №Ю-577 від 04 квітня 2013 року є виконавчим документом, в якій відображена поточна заборгованість на звітну дату, яка виникла в період, на який не поширюється дія мораторію, та пред'явлена підприємству на підставі картки особового рахунку платника, що передбачено пп.7.2.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27 вересня 2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289.

Посилання апелянта щодо безпідставності перерахування відповідачем страхових внесків на минулий період, які були нараховані підприємством за відповідний базовий звітній період, судова колегія не приймає до уваги, оскільки ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки вимога від 04 квітня 2013 року було винесено відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, тому не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Антрацит" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 812/3862/13-а -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 812/3862/13-а -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 27 вересня 2013 року.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв