Ухвала суду № 33763293, 21.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р.справа № 2а/0470/11666/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

при секретарі судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іва" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іва" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за №0000412342 від 27 серпня 2012 року, винесене Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 334/222/13432534 від 09 серпня 2012 року відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ІВА», щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, на суму 1 894 041,50 грн., з яких за основним платежем + 1 518 405,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 375 636,50 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за №0000422342 від 27 серпня 2012 року, винесене Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 334/222/13432534 від 09 серпня 2012 року відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ІВА», щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), на суму 1 539 743,50 грн., з яких за основним платежем + 1 234 332,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 305 411,50 грн..

Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби 09 серпня 2012 року було складено акт № 334/222/13432534 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ІВА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.09 по 31.03.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09 по 31.03.12».

На підставі акту перевірки № 334/222/13432534 від 09 серпня 2012 року відносно ТОВ «ФІРМА ІВА» Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення за № 0000412342 від 27 серпня 2012 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, на суму 1894041,50 грн., з яких за основним платежем + 1518405,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 375636,50 грн.; податкове повідомлення-рішення за № 0000422342 від 27 серпня 2012 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), на суму 1539743,50 грн., з яких за основним платежем + 1234332,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 305411,50 грн..

У вказаному Акті податківці зазначають, що угоди з поставки по ланцюгу ПП «Фобос Транс» - ПП «Селтік Юг» - ТОВ «Дніпробуд Стайл» - ТОВ «ФІРМА ІВА» та поставки по ланцюгу «Фобос Транс» - ТОВ «Соло-74» - ТОВ «Дніпробуд Стайл» - ТОВ «ФІРМА ІВА» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачається, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Податковим органом в акті зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами. Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок є необґрунтованим оскільки він не базується на первинних документах, які були наявні у позивача та досліджені судом.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Разом з тим висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідач зробивши висновок про нікчемність правочинів не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

З матеріалів справи вбачається, що контрагентами було дотримано вимоги щодо форми та змісту укладених правочинів згідно з нормами ЦК України. Реальність здійснення операцій підтверджена первинними бухгалтерськими документами та податковою звітністю позивача.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що згідно до пп.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пп.7.4.5 п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що порушення ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 234 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених ТОВ «ФІРМА ІВА» з контрагентами відсутні, а тому позивач правомірно відобразив суми у податковому обліку по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. Включення позивачем до декларацій з податку на прибуток валових витрат та відображення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Дніпробуд Стайл», ТЗОВ «МСП «ПРОММАТЕРІАЛ», ТОВ «СІЛІН-БУД», ТОВ «БК ІМПУЛЬС ІНВЕСТ БУД», ТОВ «АВЕТІС СТІЛ», ТОВ «ПОЛІМЕРБУММАШ», ТОВ «НВО «МСК-ІНВЕСТ», ТОВ «НВП «АРДІ», ТОВ «ІНВЕСТ ФОРУМ», ТОВ «УНІКСЕРВІСТОРГ», ТОВ «УКРСНАБІНВЕСТ», ТОВ «К енд ФД» та ТОВ «Будівельна компанія Імпульс Інвест Буд», ВАТ «Дніпрогаз», ТОВ «УКРТРУБОДЕТАЛЬ» є правомірним.

Надаючи аналіз даним обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2012 року №0000412342 та №0000422342, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Іва" є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко