Ухвала суду № 33762605, 26.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р.справа № 2а-0870/5041/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

при секретарі судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправними дій - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000880808 від 16.06.2011 на суму 8 029 114 грн. 81 коп.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000890808 від 16.06.2011 на суму 4 588 868 грн. 00 коп.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000900808 від 16.06.2011 на суму 4 774 641 грн. 00 коп.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що при прийнятті постанови, яка оспорюється, мали місце порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками відповідача була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за лютий 2011 року у сумі 9 680 159 грн. 00 коп. та розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 10 314 993 грн. 00 коп., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в лютому, березні, грудні 2010 року та січні 2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 30.05.2011 № 125/08-08/31792555, відповідно до якого встановлено порушення ПАТ «Завод напівпровідників»: п.п. 198.3, 198.6, ст.198, п.200.1 п. 200.3, 200.4, 200.14, ст.200 Податкового Кодексу України (далі ПК України), в результаті чого завищено заявлену за лютий 2011 року суму бюджетного відшкодування на загальну суму 8 079 128 грн. 00 коп.; п.п. 198.3, 198.6, ст.198, п.200.1, п. 200.3, п. 200.46, ст.200 ПК України, в результаті чого занижено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 26 Декларації) на загальну суму 836 103 грн. 00 коп., у тому числі завищено залишок від'ємного значення грудня 2010 року на суму 1 217 грн. 00 коп., занижено залишок від'ємного значення лютого 2010 року на суму 187 444 грн. 00 коп., занижено залишок від'ємного значення березня 2010 року на суму 46 872 грн. 00 коп., занижено залишок від'ємного значення січня 2011 року на суму 603 004 грн. 00 коп.; п. 198.3 п. 198.6, ст.198, п. 200.1, п. 200.3 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 4 588 876 грн. 00 коп.; п. 200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на загальну суму 4 774 641 грн. 00 коп., за рахунок чого СДПІ було збільшено суму бюджетне відшкодування за січень 2011 року на суму 4 774 641 грн. 00 коп., у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення, а саме: №0000880808, яким позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 8 079 128 грн. 00 коп., №0000890808, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення сум ПДВ у розмірі 4 588 876 грн. 00 коп., №0000900808, яким позивачеві збільшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 4 774 641 грн. 00 коп. у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем сформовано податковий кредит січня та лютого 2011 року за рахунок господарських правовідносин з наступними контрагентами: ЗАТ «Енергомонтажвентиляція», ТОВ «Екостандарт 2008», ТОВ «Ен Ес Ай Буд», ТОВ виробниче підприємство «Теплоенергопром», ПП «Мега-Буд», ТОВ «Бакс», ТОВ «Павлоградхіммаш», ТОВ «Техенергохім», ТОВ «Електробудсервіс», ТОВ «Сі Інвест».

Всі взаємовідносини позивача з вказаними контрагентами підтверджуються документами первинної бухгалтерської звітності, які наявні в матеріалах справи та були пред'явлені співробітникам відповідача безпосередньо при проведенні перевірки.

Як зазначалося судом першої інстанції, податковим органом були зроблені висновки щодо нікчемності укладених правочинів із вказаними контрагентами, оскільки деякі з них мають негативний стан та деякі не відобразили у своїй податковій звітності операції по взаємовідносинам з позивачем.

В акті перевірки зазначено, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Стосовно даних висновків відповідача, колегія суддів може зазначити наступне.

П.198.2 ст.198 ПК України передбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи з вищевикладених норм законодавства, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що Податковим кодексом України передбачено вичерпний перелік вимог для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту, а саме: дата здійснення «першої події» та наявність податкової накладної.

Враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаного товару були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, тому позивач цілком правомірно включив суму ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується належним доказом.

Також, судом першої інстанції було вірно зазначено, що вищевказані контрагенти позивача зареєстровані у встановленому законом порядку як платники ПДВ. Жодні відомості про анулювання свідоцтв цих платників податку на додану вартість чи їх ліквідацію на момент здійснення операцій з позивачем податковим органом не надано.

Крім того, варто зазначити, що в акті перевірки податковим органом жодним чином не спростовано достовірність первинних документів, які складались позивачем з його контрагентом під час здійснення господарських операцій.

Отже, виходячи з вищевикладених обставин справи, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що чинне законодавство України не передбачає обов'язку покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару. Суми податку на додану вартість, які включені в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також, варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що зміст укладених позивачем договорів не суперечать актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Стосовно твердження відповідача про збільшення бюджетного відшкодування за січень 2011 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у сумі 4 774 641 грн. 00 коп., колегія суддів може зазначити наступне.

П. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що в разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При збільшенні сум бюджетного відшкодування за січень 2011 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, податковий орган керувався п. 200.14 ст. 200 ПК України, яким передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що обов'язковою умовою вважати, що платник податку добровільно відмовився від отримання суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах є наявність податкового повідомлення, в якому зазначається сума такого заниження.

Приймаючи до уваги той факт, що оскільки жодного податкового повідомлення на вищевказану суму винесено не було, тому і збільшення бюджетного відшкодування відповідачем за січень 2011 року на суму 4 774 641 грн. 00 коп. у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, з посиланням на п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу є неправомірним.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.200.4 ст.200 ПК України, колегія суддів вважає його безпідставним та необгрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Крім того відповідно до п. 198.2, ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Виходячи з вищевикладених норм законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача наявне право на включення сум ПДВ у лютому 2011 року по сплаченим коштам у січні 2011 року.

На підставі аналізу встановлених обставин справи і правовідносин, що їм відповідають, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що відповідачем хибно зроблені висновки щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства стосовно формування податкового кредиту у перевіряємих періодах, а тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправними дій є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко