Ухвала суду № 33762601, 26.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р.

справа № 2а-16794/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

при секретарі судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення - рішення – задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000348813/0 від 30 липня 2009 р., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з’явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську було проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", за результатами якої відповідачем було складено акт про результати планової виїзної перевірки ВАТ "Дніпрошина" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.07 по 31.03.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 по 31.03.09" № 887-08-02/3-05768898 від 17.07.2009 р..

В акті зазначається, що позивачем порушено норми п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, а саме, підприємством необґрунтовано віднесено до складу валових витрат витрати, які не вважаються витратами пов'язаними з веденням господарської діяльності - реалізація за цінами, що є нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції у загальній сумі 19 599 570, 94 грн.

На підставі акту відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000348813/0 від 30.07.2009 р., згідно якого визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 624 746, 5грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування податку на прибуток" (далі - Закон № 334) зазначається, що валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до пп. 11.2.1 Закону № 334 передбачено, що датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи з вищевикладеної норми законодавства, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що валові витрати позивача збільшуються у тому податковому періоді, у якому відбулась перша з подій: або списання коштів з банківського рахунку підприємства в оплату товарів, або оприбуткування товарів. Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що дата збільшення валових витрат не залежить від фактичного отримання прибутку від операцій реалізації продукції.

Окрім того, варто зазначити, що відповідачем при складанні Акту були порушені вимоги "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205.

Так, у відповідності до п. 2.3.4 зазначеного Порядку передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Виходячи з цього, судом першої інстанції було правильно вказано на те, що при визначенні суми завищення валових витрат в Акті не наведено жодного посилання на будь-який первинний документ, що підтверджував би факт неправомірного включення до складу валових витрат вартості придбаних матеріальних цінностей, що використані для виробництва власної продукції чи використання на невиробничі цілі.

Всі понесені підприємством витрати у межах основного виробництва включені до складу виробничої собівартості (собівартості реалізованої продукції) готової продукції. Вся вироблена продукція призначена до продажу з метою отримання доходу.

Надаючи аналіз обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку, що зроблені в акті висновки, є хибними та такими, що не відповідають чинному законодавству, а отже, винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 624 746, 50 грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення, є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко