Постанова № 33762333, 20.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2013 року № 826/13571/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД» до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві провизнання протиправними дії, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві щодо проведення примусового виконання рішень -постанов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області від 12 червня 2013 року № 589 та від 19 червня 2013 року № 604;

- визнати протиправними й скасувати постанови Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві щодо примусового стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД» суми в розмірі 19848,00 грн.

На думку позивача, відповідачем грубо порушені вимоги чинного законодавства, оскільки, приступаючи до примусового виконання постанов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області державний виконавець не пересвідчився, чи отримана позивачем копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені позивачем дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк, в результаті чого державний виконавець позбавив позивача законної можливості виконати рішення у добровільному порядку. Відтак, як вважає позивач, державний виконавець, порушуючи майнові інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД», позбавляючи оборотних коштів, безпідставно стягнув кошти в розмірі 11008,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибув, подавши до суду письмові заперечення та доповнення до заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд встановив наступне.

Постановами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області від 12 червня 2013 року № 589, від 19 червня 2013 року № 604 про накладення штрафів, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД» штраф у розмірі, відповідно, 4590,00 грн. та 4250,00 грн.

Зазначені постанови разом з супровідними листами від 26 червня 2013 року № 3352, від 03 липня 2013 року № 3512 зареєстровані у Відділі державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві за № 15418/03-29 та 15419/03-29 від 22 липня 2013 року.

Постановами головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві Козиревою Тетяною Ігоріївною від 24 липня 2013 року відкриті виконавчі провадження № 39001108 та № 39000999 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД» штрафу у розмірі, відповідно, 4250,00 грн. та 4590,00 грн. при примусовому виконанні постанов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області від 19 червня 2013 року № 604 та від 12 червня 2013 року № 589 та встановлено строк для добровільного виконання - 7 днів з дня винесення постанови, тобто, до 01 серпня 2013 року.

Вказані постанови направлені Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД», внесеною до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також за адресою, вказаною в постановах Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області від 12 червня 2013 року № 589, від 19 червня 2013 року № 604 про накладення штрафів, а саме: 04128, м. Київ, Святошинський район, вул. Туполєва, буд. 17, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями з журналів вихідної кореспонденції.

Оскільки позивачем не було погашено в добровільному порядку боргу за постановами інспекції, які, зокрема, позивач отримав, що підтверджується зі списків згрупованих поштових відправлень (рекомендованих листів) № 20014 (відправлення за номером 0100105080624) та № 20863 (відправлення за номером 0100106544012), та вручені представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД» за довіреністю 17 червня 2013 року та 25 червня 2013 року об'єктом поштового зв'язку КИЇВ 128 з індексом 04128 (інформація міститься на сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» www.ukrposhta.com ).

24 липня 2013 року Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві направлено до Державної податкової служби України запит № 2014953, на який 25 липня 2013 року відповідачем отримано відповідь № 1001245673 стосовно номерів рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах Товариством з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД» (код ЄДРПОУ 21591206).

01 серпня 2013 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві Козиревою Тетяною Ігорівною винесені постанови про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД» виконавчого збору у розмірі 459,00 грн. (виконавче провадження № 39000999) та 425,00 грн. (виконавче провадження № 39001108), а також постанови про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД» витрат на проведення виконавчих дій у межах виконавчих проваджень № 39000999 та № 39001108 на загальну суму 200,00 грн.

На підставі наявної в матерілах виконавчих проваджень № 39000999 та № 39001108 інформації, на виконання вимог частин третьої, четвертої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві направлені за адресами відповідних банківських установ платіжні вимоги на списання коштів у розмірі 9924,00 грн. (8840,00 грн. штрафу, застосованого постановами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області від 19 червня 2013 року № 604 та від 12 червня 2013 року № 589; 884,00 грн. виконавчого збору; 200,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій).

12 серпня 2013 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві Козиревою Тетяною Ігорівною видані розпорядження № 39001108/3, № 39000999/3 на перерахування грошових коштів у розмірі 9924,00 грн., що, згідно з випискою Управління Державної казначейської служби у Шевченківському районі м. Києва від 08 серпня 2013 року, списані з рахунку позивача № 26006121071 в АБ «Експрес-Банк» (МФО 322959) та надійшли на депозитний рахунок Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві, на користь Державного бюджету України (8840,00 грн.), на розрахунковий рахунок Управління Державної казначейської служби у Святошинському районі м. Києва (884,00 грн.) та на реєстраційний рахунок Головного управління юстиції у м. Києві (200,00 грн.).

В подальшому, 15 серпня 2013 року, головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві Козиревою Тетяною Ігорівною видано розпорядження № 36985426/3 на перерахування грошових коштів у розмірі 9924,00 грн., що, згідно з випискою Управління Державної казначейської служби у Шевченківському районі м. Києва від 09 серпня 2013 року, надійшли на депозитний рахунок Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві, на рахунок позивача № 26008010695341 в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023) як надмірно стягнуті.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV визначені органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень та провадять окремі виконавчі дії.

Так, відповідно до положень частини другої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - державні виконавці).

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Здійснюючи свої обов'язки державний виконавець має право вчиняти необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV встановлено обов'язковість вимог державного виконавця.

Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV).

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом (частина третя статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою, відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Так, підлягають виконанню державною виконавчою службою: постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (пункт 6 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV); постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих

дій і накладенням штрафу (пункт 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV).

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV передбачено порядок прийняття виконавчого документа до виконання.

Відповідно до вимог частини першої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (частина друга статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV).

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження, згідно з частиною п'ятою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (частина шоста статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV).

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець, згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як передбачено частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі (частина четверта статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV).

Порядок надсилання документів виконавчого провадження встановлений статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Матеріалами справи підтверджується, що всі документи виконавчого провадження направлялися відповідачем позивачу за юридичною адресою внесеною до ЄДРПОУ, а саме: 04128, м. Київ, Святошинський район, вул. Туполєва, буд. 17.

Також, суд бере до уваги повідомлені позивачем в судовому засіданні обставини з приводу того, що товариство з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД» фактично не знаходиться за юридичною адресою.

Заходом примусового виконання рішень, згідно з частиною першої статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника.

Процедура звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи встановлена статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, відповідно до частини третьої якої державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Поняття, склад та процедура стягнення витрат виконавчого провадження містяться в статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Як передбачено частиною першою статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV).

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (пункт 6 частини четвертої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV).

Згідно з частиною п'ятою статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність дій щодо проведення примусового виконання постанов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області від 12 червня 2013 року № 589 та від 19 червня 2013 року № 604, а також прийнятих ним постанов від 24 липня 2013 року про відкриття виконавчих проваджень № 39001108 та № 39000999, постанов про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 459,00 грн. (виконавче провадження № 39000999) та 425,00 грн. (виконавче провадження № 39001108), постанов про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій у межах виконавчих проваджень № 39000999 та № 39001108 на загальну суму 200,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись саттею 124 Конституції України, статтями 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра-ЛТД» до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шейко Т.І.