Постанова № 33762323, 20.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2013 року № 826/12591/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києвіпроскасування державної реєстрації і зобов'язання вчинити певні діїТретя особа без самостійних вимог на стороні відповідача:

- ОСОБА_2;

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа ОСОБА_2, в якому просив скасувати реєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 на ОСОБА_2, здійснену Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві та зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві внести до державного реєстру відповідні зміни щодо скасування власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 на ОСОБА_2

Позовні вимоги мотивовані тим, що при здійсненні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 державний реєстратор повинен був встановити чи виконано положення статті 517 Цивільного кодексу України, тобто державний реєстратор зобов'язаний був встановити виконання ОСОБА_2 положень вказаної статті. Крім того, під час переоформлення майна не здійснювалась оцінка предмета іпотеки, чим порушено статтю 37 Закону України "Про іпотеку". За таких обставин, відповідач не правомірно здійснив реєстрацію права власності на квартиру за третьою особою, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав. Обгрунтовуючи заперечення проти позову посилався на відповідність дій державного реєстратора вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Третя особа, ОСОБА_2, до суду не прибув.

Заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження, відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, наявні у справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач на підставі Договору міни, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-клірингова компанія" 20 березня 2009 року набув права власності на квартиру АДРЕСА_1.

08 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр нових технологій" (Позичальник) було укладено Кредитний договір №49.8.3/08/2011-КЛТ. Строк виконання зобов'язання за цим Договором 21 грудня 2012 року.

На забезпечення виконання умов Кредитного договору №49.8.3/08/2011-КЛТ від 08 липня 2011 року, між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (Іпотекодержатель) та громадянином України ОСОБА_1 (Іпотекодавець) 08 липня 2011 року укладено Іпотечний договір №49.12/08/І47/11, за яким в забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр нових технологій" (Боржник) перед Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (Іпотекодержатель) ОСОБА_1 (Іпотекодавець) передав майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

21 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" було укладено Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 08 липня 2011 року та зареєстрованим в реєстрі за реєстровим №2217.

23 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" (Кредитор) та громадянином України ОСОБА_2 (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №В-01/13.

24 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" (Кредитор) та громадянином України ОСОБА_2 (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 08 липня 2011 року та зареєстрованим в реєстрі за реєстровим №2217.

Згідно з п. 1.2 цього Договору Новий кредитор одержує замість Кредитора всі права Іпотекодержателя за Договором іпотеки, у тому числі, але не виключно: право вимагати від Іпотекодавця сплати грошових коштів у розмірі заборгованості Боржника за Кредитним договором, а у випадку невиконання цієї вимоги звернути стягнення на Предмет іпотеки і за рахунок Предмету іпотеки задовольнити в повному обсязі свої вимоги за Кредитним договором у розмірі, що буде визначений на момент їх фактичного задоволення, в тому числі шляхом прийняття Предмету іпотеки, як його визначено у п. 1.3 цього Договору, у власність.

Відповідно до п. 1.3 Договору Предметом іпотеки за Договором іпотеки, право вимоги за яким відступається за цим Договором, є: двокімнатна житлова квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 85,8 кв.м, житловою площею 36,10 кв.м, що належить Іпотекодавцю на підставі Договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 20 березня 2009 року, за реєстровим №471, зареєстрованого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 08 липня 2011 року та зареєстрованим в реєстрі за реєстровим №2217, укладений 24 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" (Кредитор) та громадянином України ОСОБА_2 (Новий кредитор), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 24 січня 2013 року, зареєстровано в реєстрі за №553. Відомості про відступлення прав внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:120442 від 24.01.2013 19:28:28.

02 квітня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за наслідками розгляду якої державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення №1337270 від 02 квітня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Вказаним рішенням проведено державну реєстрацію права власності, а саме квартири, розташованої в АДРЕСА_1, за суб'єктом ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1.

Позивач, не погоджуючись з рішенням державного реєстратора №1337270 від 02 квітня 2013 року, з підстав, викладених вище, звернувся до суду з заявленими позовними вимогами.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд виходив з такого.

В силу статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону).

Повноваження державного реєстратора прав на нерухоме майно визначені статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, на грубе порушення яких державним реєстратором вказував позивач, визначений статтею 15 Закону.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22 червня 2011 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з частиною 4 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.

З наданої відповідачем копії реєстраційної справи №33129280366 щодо квартири АДРЕСА_1, судом не встановлено порушень державним реєстратором норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема статей 9, 15 Закону, та положень Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22 червня 2011 року.

Як на підставу грубого порушення державним реєстратором положень статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позивач вказував на ту обставину, що державний реєстратор "...була зобов'язана встановити виконання ОСОБА_2 положень ст. 517 ЦК України".

Проте, таку думку позивача суд вважає помилковою.

Так, статтею 517 Цивільного кодексу України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Частиною 2 статті 517 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Наведені норми статті 517 Цивільного кодексу України покладають обов'язок первісного кредитора передати новому кредиторові певний пакет документів.

В свою чергу, боржник наділений правом не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Вказані норми не покладають будь-якого обов'язку саме на нового кредитора надавати боржнику докази переходу до нього права відступлення вимоги, а тим більше не покладають жодного обов'язку (зазначеного позивачем у позові) на державного реєстратора.

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні визначений статтею 516 Цивільного кодексу України.

Так, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Недодержання умов повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні презюмує певні ризики для нового кредитора, а боржника, в свою чергу, наділяє певними правами.

Проте, як вбачається із статті 3 Договору відступлення права вимоги №В-01/13 від 23 січня 2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" (Кредитор) та громадянином України ОСОБА_2 (Новий кредитор) - Кредитор, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Європейська факторингова компанія розвитку" зобов'язується протягом 5 робочих дні з дня переходу права вимоги до Нового кредитора, надіслати Боржнику/Іпотекодавцю письмове Повідомлення про відступлення права вимоги за формою згідно з Додатком №3 до цього Договору, в якому серед іншого зазначаються реквізити Нового кредитора (в тому числі банківські реквізити, на які Боржник має право здійснювати оплату заборгованості за Кредитним договором).

Підтвердженням належного повідомлення Боржника/Іпотекодавця про відступлення Кредитором права вимоги Новому кредитору є відповідні фіскальні чеки про повідомлення та описи вкладень до конвертів.

На виконання умов вищенаведених договорів про відступлення права вимоги щодо повідомлення Боржника/Іпотекодавця про заміну кредитора, матеріали реєстраційної справи містять належні докази, а саме фіскальні чеки та описи вкладень у листи з оголошеною цінністю.

Крім того, матеріали реєстраційної справи містять вимогу ОСОБА_2 (Нового кредитора) про усунення порушень, адресовану Боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр нових технологій" та одночасно Іпотекодавцю - ОСОБА_1, в якій ОСОБА_2 інформував про вищенаведені укладені договори про відступлення права вимоги та про відступлення права вимоги за Іпотечним договором і повідомляв про те, що станом на 5 лютого 2013 року зобов'язання Позичальника, передбачені Кредитним договором щодо сплати процентів за користування Кредитом, сплати пені за прострочення строку сплати кредиту, та повернення загальної суми кредиту в термін не пізніше 21 грудня 2012 року - не виконані. В результаті невиконання зобов'язань за Кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 725 303, 29 грн.

Окрім іншого, Новий кредитор попереджав, що у відповідності до вимог п. 4.3 Іпотечного договору, ст. 37 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання умов даної Вимоги щодо усунення порушень у тридцятиденний строк, а саме сплати заборгованості, ним, ОСОБА_2, буде звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності.

Як вбачається з рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, наявного у реєстраційній справі, і відповідно, у матеріалах даної адміністративної справи, відправлення громадянина ОСОБА_2 від 05 лютого 2013 року доставлено на адресу ОСОБА_1 і вручено 09 лютого 2013 року.

Таким чином, доводи позивача про неповідомлення його про заміну кредитора у зобов'язанні та щодо обов'язку сплати боргу новому кредиторові - спростовуються матеріалами справи.

Крім того, позивач стверджував про відсутність оцінки предмета іпотеки при вчиненні державним реєстратором реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки, а саме квартири в АДРЕСА_1, за суб'єктом ОСОБА_2.

Дане твердження позивача спростовується матеріалами справи, а саме Звітом про оцінку майна від 01 квітня 2013 року, складеним та проведеним суб'єктом оціночної діяльності - приватним підприємством "Золотий лев" (Сертифікат Фонду Державного майна України №13425/12 від 15.05.2012 р.).

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За наслідками розгляду даної адміністративної справи, судом не встановлено порушеного права позивача, яке підлягало б судовому захисту, внаслідок прийнятого державним реєстратором 02 квітня 2013 року рішення №1337270 про державну реєстрацію права власності, а саме квартири, розташованої в АДРЕСА_1, за суб'єктом ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати, які підлягають стягненню згідно з частиною 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.

Керуючись статтями 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 на ОСОБА_2, здійснену Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві та зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві внести до державного реєстру відповідні зміни щодо скасування власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, встановленому ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шейко Т.І.