Рішення № 33761816, 20.09.2013, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5205/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2013 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Врони А.О., при секретарі - Антощенко В.В., за участю представника позивача - Залізко В.С., відповідача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання незаконним збільшення процентної ставки за кредитним договором, визнання недійсним пункту кредитного договору, визнання незаконним збільшення розміру кредиту, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд вилучити та передати в заклад Публічному акціонерному товариству комерційному банку "Приватбанк" предмет застави автомобіль DAEWOO, модель NEXIA, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2; комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля DAEWOO, модель NEXIA, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2, звернути стягнення на предмет застави: автомобіль DAEWOO, модель NEXIA, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, шляхом продажу вказаного предмету застави (на підставі договору № PVH0AN09982209 від 11 квітня 2007 року) Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (49094 м.Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стації оцінки майна під час проведення виконавчих дій , із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також з наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та із зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

Позовна заява мотивована тим, що згідно кредитного договору № PVH0AN09982209 від 11 квітня 2007 року відповідачу було надано кредит у розмірі 62631 грн. 62 коп. зі сплатою відсотків у розмірі 16,08 % річних з кінцевим терміном повернення 10 квітня 2014 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідач уклали договір застави № PVH0AN09982209. Згідно з договором застави рухомого майна відповідач надав в заставу рухоме майно, а саме: автомобіль DAEWOO, модель NEXIA, рік випуску 2007, тип ТЗ:легковий седан-В, № кузова: НОМЕР_1, державний номер: НОМЕР_2, який належить відповідачу на праві власності. Ціна предмету застави дорівнює 45240 грн. Проте відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим станом на 11.07.2012 року утворилась заборгованість в розмірі 94617 грн.16коп., в тому числі заборгованість за кредитом 38352грн. 80 коп., заборгованість за відсотками - 30218 грн. 68 коп.; заборгованість з комісії за користування кредитом - 2226грн. 23 коп., пеня - 23819 грн.45 коп.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської від 20 вересня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2 в частині вимог щодо вилучення та передання в заклад Публічному акціонерному товариству комерційному банку "Приватбанк" предмет застави автомобіль DAEWOO, модель NEXIA, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2; комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля DAEWOO, модель NEXIA, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2 залишено без розгляду за заявою позивача.

22 серпня 2013 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", в якому просив суд визнати незаконним з 09.01.2009р. збільшення ПАТ КБ «Приватбанк» процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором № PVH0AN09982209 від 10.04.2007р., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк», визнати недійсною з 09.01.2009р. умову пп. 2.3.3 п. 2.3 кредитного договору № PVH0AN09982209 від 10.04.2007р., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» в частині щодо такої події як право банку при виникненні кожної з наступних подій зокрема відмови позичальника в оформленні (переоформлені) якого-небудь із договорів, договорів застави, поруки, договорів страхування згідно п.2.2.7, ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальнику відповідного повідомлення, визнати незаконним збільшення розміру кредиту з 47751,18 грн. до 62631,62грн. за кредитним договором № РХ/Н0АЫ09982209 від 10.04.2007р., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк».

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що підвищення банком процентної ставки за кредитним договором від 10.04.2007р. з 10.02.2009р. є незаконним виходячи з положень Закону України № 661/V1 від 12.12.2008р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», згідно якого внесено зміни до ст. 1056, ст.1061 ЦК України, ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність». З 09.01.2009р. набрала чинності ст. 1056-1 ЦК України, ч. 2 даної статті передбачено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, ч.3 даної статті передбачено, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачена заборона банкам в односторонньому порядку змінювати умови договору щодо підвищення процентної ставки, ст. 47 даного Закону передбачає право банку самостійно визначати процентні ставки як складові частини кредитної політики, а не підстави для їх зміни в укладеного кредитному договорі. Таким чином, умова кредитного договору, передбачена в пп. 2.3.1 п. 2.3 кредитного договору про право відповідача збільшити розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009р. і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за кредитним договором повинна залишатися без змін до повного виконання всіх умов обома сторонами договору. Також є недійсною умова кредитного договору, зазначена в пп. 2.3.3 п. 2.3 про право банка згідно ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальнику відповідного повідомлення у разі відмови позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договору застави, поруки, договорів страхування згідно п. 2.27 даного договору. Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою для визнання недійсності правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 18 Закону України « Про захист прав споживачів» виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідками є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливим зокрема є умови договору про надання виконавцю права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 вказаного Закону крім інших випадків порушень прав споживача вважається в будь-якому разі права порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Таким чином, пп.2.3.3 п. 2.3 кредитного договору є недійсним з урахуванням положень ст.,ст. 3, 203, 215, 627 ЦК України, ст., ст. 18,21 Закону України «Про захист прав споживачів». Незаконним з боку банку з урахуванням даних положень актів цивільного законодавства є збільшення розміру кредиту з 47751,18грн. до 62631,62 грн. односторонньому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи позовної заяви, просив задовольнити позов, відмовити в задоволенні зустрічного позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи зустрічного позову та заперечення проти позову ПАТ КБ «ПриватБанк», які викладені в поясненнях від 15.08.2013 року. Зокрема, представник відповідача наголошувала на тому, що відповідач не знав про зміну банком процентної ставки за кредитним договором, підставами збільшення процентної ставки за кредитним договором мали б бути події, що впливають на ресурси банку, також представник відповідача вказала, що ПАТ КБ «ПриватБанк» до цього часу не повернув ОСОБА_2 автомобіль, хоча ОСОБА_2 добросовісно виконував умови кредитного договору, причому вимога щодо звернення стягнення на автомобіль не могла бути заявлена банком, оскільки попередньо ПАТ КБ «ПриватБанк» не надіслав ОСОБА_2 вимогу про дострокове погашення суми боргу за кредитним договором. Відповідач та представник відповідача просили суд в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити, зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши сторін у справі, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково та відмови в задоволенні зустрічного позову.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, 10 квітня 2007 року уклали кредитний договір № PVH0AN09982209 (а.с.9-14).

Відповідно до п.1.1,7.1 кредитного договору Банк зобов'язався надати Відповідачу кредит у розмірі 47751 грн.18 коп. на купівлю автомобіля у розмірі 45140 грн., а також у розмірі 34 грн. для реєстрації автомобіля в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, а також винагороди на надання фінансового інструменту у розмірі 451,40 грн. у момент надання кредиту, а також 2125,78 грн., а також у розмірі 14880,46 грн. на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків у розмірі 16,08 % річних, винагороди за надання фінансового інструменту 0,14% від суми виданого кредиту щомісяця, кінцевий строк повернення кредиту до 10.04.2014 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору відповідач зобов'язався в період з « 21» по « 28» числа щомісяця надавати банку кошти (щомісячний платіж) 1023 грн. 56 коп. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 11 квітня 2007 року був укладений договір застави рухомого майна № PVH0AN09982209, відповідно якого відповідач надав в заставу рухоме майно, а саме автомобіль DAEWOO, модель NEXIA, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 (а.с.15-20).

Пунктом 2.3.1 вказаного кредитного договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки протягом 7 календарних днів з дати, коли змінена відсоткова ставка набирає чинності. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12 грудня 2008 року, яким ЦК України було доповнено ст.1056-1, набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Рішення про збільшення процентної ставки прийнято ПАТ КБ «ПриватБанк» до 10.01.2009 року згідно наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» від 05.01.2009 року №КТ-БТ-СП-2009-1/1 (а.с.216-217).

З 01 лютого 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» процентна ставка по вказаному вище кредитному договору збільшена, про що відповідач повідомлений листом позивача від 07.01.2009 року №4471 (а.с.209).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за N 541/13808, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Однією з таких підстав є підвищення облікової ставки Національного банку України та нестабільність курсової політики.

Згідно пояснень представника позивача підставою для збільшення процентної ставки за кредитним договором для відповідача стала сукупність обставин, що призвели до зміни вартості кредитних ресурсів банку.

Рішення про підвищення з 01 лютого 2009 року процентної ставки за укладеним з відповідачем 11.04.2007 року кредитним договором було прийнято ПАТ КБ «ПриватБанк» до 10.01.2009 року, 07.01.2009 року відповідне повідомлення направлене відповідачу, тобто рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором прийнято банком до набрання чинності законом, відповідно до якого умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Як вбачається з виписки з рахунку ОСОБА_2, відповідачем з липня 2009 року сплачено мінімальний платіж за кредитним договором з урахуванням підвищеної процентної ставки за договором (а.с.213-215).

Посилання представника відповідача, що відповідач добросовісно виконував свої зобов'язання за кредитним договором спростовуються матеріалами справи, оскільки останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснив в вересні 2009 року, що не заперечувалось сторонами у справі.

При цьому той факт, що у відповідача відсутній автомобіль, не звільняє відповідача від обов'язку виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, оскільки в кредит ОСОБА_2 отримав грошові кошти, автомобіль був лише заставою, забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором.

Пояснення представника відповідача, що позивач не надсилав відповідачу вимогу про дострокове погашення суми боргу спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до повідомлення від 19.04.2012 року за вих.№30.1.0/2, відправленого поштою на адресу відповідача, відповідач був повідомлений про необхідність погасити заборгованість в найближчий час та попереджений про намір звернути стягнення на предмет застави (а.с.25,26).

При цьому відповідно до п.15.7.3 договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором у разі порушення заставодавцем зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору (а.с.16).

Вимога за зустрічним позовом відповідача про визнання недійсною з 09.01.2009р. умову пп. 2.3.3 п. 2.3 кредитного договору № PVH0AN09982209 від 10.04.2007р., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» в частині щодо такої події як право банку при виникненні кожної з наступних подій зокрема відмови позичальника в оформленні (переоформлені) якого-небудь із договорів, договорів застави, поруки, договорів страхування згідно п.2.2.7, ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальнику відповідного повідомлення задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Укладаючи договір, сторони домовились про набуття, зміну або припинення своїх прав та обов'язків, закріпивши їх в договорі, який ними підписано.

Відповідно до принципу свободи договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України), сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формулюють його конкретні умови, якщо тільки зміст якої-небудь умови імперативно не визначений законом чи іншими правовими актами.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Кредитним договором № PVH0AN09982209 від 10.04.2007р., укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк», визначені права та обов'язки як ПАТ КБ «Приватбанк» (обов'язки Банку - п.2.1, права Банку - п.2.3), так і права та обов'язки ОСОБА_2 (обов'язки Позичальника - 2.2, права Позичальника - 2.4).

Сторонами досягнуто згоди щодо умов договору, про що свідчать підписи на договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, згідно із ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а ч.1 ст. 11 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справу за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суду не надані докази порушення прав відповідача, які передбачені Законом України «Про захист прав споживачів».

Вимога за зустрічним позовом відповідача про визнання незаконним збільшення розміру кредиту з 47751,18 грн. до 62631,62грн. за кредитним договором № РХ/Н0АЫ09982209 від 10.04.2007р., укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до п.7.1 кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 47751 грн.18 коп. на купівлю автомобіля у розмірі 45140 грн., а також у розмірі 34 грн. для реєстрації автомобіля в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, а також винагороди на надання фінансового інструменту у розмірі 451,40 грн. у момент надання кредиту, а також 2125,78грн., а також у розмірі 14880,46 грн. на сплату страхових платежів, при цьому сума вищевказаних грошових коштів складає 62631 грн. 62 коп. (45140 грн. + 34 грн. + 451,40 грн. + 2125,78 грн. + 14880,46 грн. = 62631,62грн.). Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивач нараховував всі платежі виходячи з суми кредиту у розмірі 47751 грн.18 коп. (а.с.6-8).

При розрахунку суми заборгованості позивач виходив з того, що згідно з п. 4.1 кредитного договору відповідач за порушення термінів оплати відсотків зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення. У випадку, якщо кредит виданий в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність у один рік.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі, проте такого договору між сторонами укладено не було.

Посилання в кредитному договорі про його дію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії договору, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України (а.с.12). Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм та з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором № PVH0AN09982209 від 10 квітня 2007 року вбачається, що позивачем почала нараховуватися пеня, починаючи з 2009 року, проте як вбачається з матеріалів справи з позовом до суду позивач за захистом своїх прав звернувся лише 30.07.2012 року, відповідно до чого вимоги представника позивача щодо стягнення в відповідача пені поза межами строку позовної давності в один рік, встановленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, тобто нарахованої до 31.07.2011 року, задоволенню не підлягають.

Таким чином, відповідач належним чином свої зобов'язання за договором не виконував згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № PVH0AN09982209 від 10 квітня 2007 року та з урахуванням застосування позовної давності щодо нарахування пені, заборгованість відповідача становить 84540 грн. 10 коп. та складається з заборгованості за кредитом - 38352 грн. 80 коп., заборгованості зі сплати відсотків - 30218 грн. 68 коп.; заборгованості зі сплати комісії - 2226 грн. 23 коп., пені - 13742грн. 39 коп. (а.с.6-8).

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання і при цьому порушенні наступають правові наслідки встановлені договором або законом.

На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачає ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.

Відповідно ч.2 ст.1054, ч.2 ст.1050 ЦК України наслідки порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до частин 1,6 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Оскільки матеріалами справи підтверджений факт порушення відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасності повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи положення діючого законодавства, суд вважає, що позивач має право ставити питання про звернення стягнення на заставне майно та є підстави для здійснення звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PVH0AN09982209 від 11 квітня 2007 року в розмірі 84540 грн. 10 коп. звернути стягнення на автомобіль DAEWOO, модель NEXIA, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, шляхом продажу вказаного предмету застави (на підставі договору № PVH0AN09982209 від 11 квітня 2007 року) Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (49094 м.Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стації оцінки майна під час проведення виконавчих дій, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також з наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та із зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання незаконним збільшення процентної ставки за кредитним договором, визнання недійсним пункту кредитного договору, визнання незаконним збільшення розміру кредиту - відмовити

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення в повному обсязі складено 25 вересня 2013 року.

Суддя А. О. Врона