Рішення № 33761623, 26.09.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Дорошенко В.Г.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Осипчук О.В.,

суддів: Азевича В.Б., Ларіної Н.О.,

при секретарі Федоровій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 09 серпня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2012 року банк звернувся з позовом до суду мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1 11 лютого 2008 року уклав з ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», кредитний договір №Д002/АА-034.08.2 на купівлю автомобілю на суму 20 190,10 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмір 12,5%, на строк до 11 лютого 2015 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з ОСОБА_2 укладений договір поруки від 11 лютого 2008 року.

Оскільки позичальник не виконував умов договору по поверненню кредитних коштів, банк звернувся з позовом до суду та просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитом станом на 03 липня 2012 року в сумі 1 386 672,74 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 17,699,42 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 03 липня 2012 року становить 141 462,61 грн., заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 4 915,88 доларів США - 39 290,17 грн., пені за прострочу виконання зобов'язань на суму 1 205 919,96 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 09 серпня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» (04136, м. Київ, вул. Південно-Сирецька, 1-3, код ЄРПОУ 14349442, МФО 321712, к/р № 32008171201, у Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024) заборгованість за кредитним договором у сумі 770 841,89 грн., судові витрати - 3 219 грн., а всього стягнуто 774 060,89 грн.

В іншій частині позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» відмовлено.

На вказане рішення суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення пені у розмірі 590 089,11 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання за три роки є неправомірним, оскільки згідно ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Кредитний договір не містить положень щодо зміни тривалості позовної давності. Будь-які додаткові угоди між сторонами з цього приводу не укладалися.

Зазначає, що пеню слід нараховувати за один рік до ухвалення судового рішення, а саме за період з 09.08.2012 року по 09.08.2013 року. Вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог задовольнивши вимоги банку про стягнення пені у розмірі 590 089,11 грн. за період з 13.01.2009 року по 03.07.2012 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник банку Абрамова О.В. просила її відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Відповідачка ОСОБА_2, сповіщена про час та місце розгляду справи судовою повісткою з рекомендованим поштовим повідомленням, просила розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно п. 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що 11.02.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого з 17.06.2009 року є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Д002/АА-034.08.2, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 20 190,10 доларів США на купівлю автомобіля зі сплатою відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 12,5 % річних та терміном користування до 11 лютого 2015 року включно. (а. с. 10 - 15)

У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, між ПАТ «Родовід Банк» та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір поруки № Д002/АА-034/2.08.2, згідно з умовами якого ОСОБА_2 зобов'язалася солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором № Д002/АА-034.08.2 від 11.02.2008 року. (а. с. 31 - 32)

Згідно довідки на видачу готівки від 11.02.2008 року ОСОБА_1 отримав від ПАТ «Родовід Банк» 20 190,10 доларів США (еквівалент у гривнях - 101 960,01). (а. с. 16)

В порушення умов вищевказаного договору відповідач - ОСОБА_1 допустив заборгованість, яка станом на 03.07.2012 року складає 1 386 672,74 грн. (а. с. 27 - 30)

Згідно п. 1.1 договору поруки ОСОБА_2 зобов'язалася солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник порушив умови договору, тому разом з поручителем він повинен нести солідарну відповідальність перед банком щодо погашення заборгованості за кредитом.

При цьому суд зменшив суму пені (неустойки) відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки пеня складає 1 205 919,96 грн., що значно перевищує розмір заборгованості за кредитом - 141 462,61 грн.

З висновками суду першої інстанції щодо зменшення суми пені не можливо погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки відповідач оскаржує рішення лише в частині нарахування та стягнення пені, тому рішенням перевіряється судом лише в цій частині.

Ухвалюючи рішення про зменшення пені до суму боргу, суд стягнув пеню у сумі 590 089,11 грн., що нарахована за один рік до звернення банку до суду з даним позовом. Вказана обставина вбачається з розрахунку банку, що зроблений позивачем в процесі розгляду справи саме за період з 13.07.2011 року по 12.07.2012 року, у якому загальна сума пені за цей період становить 590 089,11 грн. та складається з пені за прострочення зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту - 408 208,02 грн. та пені за прострочення зобов'язань зі своєчасної сплати нарахованих відсотків - 181 881,09 грн. (а. с. 55)

Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, пеня була нарахована за період з 13.01.2009 року по 03.07.2012 року та складала загальну суму 1 205 919,96 грн. (а. с. 30)

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Відповідач ОСОБА_1, заперечуючи проти позову, просив зменшити суму пені посилаючись на те, що він протягом року після отримання кредиту, сплачував кредит та відсотки за користування грошовими коштами, але у зв'язку з тим, що він втратив роботу та його стан здоров'я погіршився він не зміг виконувати свої зобов'язання.

Згідно епікризу №217/823 кардіологічного відділення міської лікарні №25 м. Донецька відповідач знаходився на лікуванні з 25.03.2009 року по 07.04.2009 року у зв'язку з хронічним серцево-судинним захворюванням. (а. с. 101 - 102)

З розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що позивачем сплачувалися відсотки за користування кредитом та прострочені відсотки. (а. с. 27 - 28)

Відповідачка ОСОБА_2 в заяві про скасування заочного рішення, що було ухвалено по даній справі 29.11.2012 року, також зазначала на неспівмірність пені з розміром основного кредитного боргу. (а. с. 84 -86) Посилалася на свій майновий стан та наявність на утриманні малолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сума пені, як за весь час нарахування складає 1 205 919,96 грн., так і за один рік - 590 089,11 грн., значно перевищую розмір основного боргу - 180 752,78 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 141 462,61 грн. та відсотків за користування кредитом - 39 290,17 грн.

Враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником та майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, апеляційний суд вважає за можливе зменшити неустойку до 200 000 грн. та частково задовольнити позов банку, стягнувши солідарно з відповідачів заборгованість за договором №Д002/АА-034.08.2 станом на 03 липня 2012 року у розмірі 380 752,78 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 141 462,61 грн., заборгованості по сплаті відсотків - 39 290,17 грн., пені - 200 000 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь банку понесені витрати по сплаті судового збору по 1 609,50 грн., з кожного, а також судовий збір в дохід держави по 290,27 грн., з кожного.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 09 серпня 2013 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за договором кредиту у розмірі 380 752 (триста вісімдесят тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 78 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 141 462,61 грн., заборгованості по сплаті відсотків - 39 290,17 грн., пені - 200 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» понесені витрати по сплаті судового збору по 1 609,50 грн., з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави по 290,27 грн., з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: