Ухвала суду № 33760366, 16.09.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

16.09.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22-ц/797/2158/13 Головуючий у першій

Інстанції Дибець О.М.

Категорія 19 Доповідач у апеляційній

інстанції Козуб О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

Головуючого, судді - Козуб О.В.,

суддів - Алєєвої Н.Г., Зотова В.С.,

при секретарі - Сидорук М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_3 про стягнення суми за договором фінансового лізингу, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 29 травня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором фінансового лізингу та фінансових санкцій у розмірі 7475 гривень 44 копійки, стягнення судового збору у розмірі 229 гривень 41 копійки, мотивуючи свої вимоги тим, що 02 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Лізінг інформаційних технологій» в особі Версія-Сістемс, яке діяло на підставі довіреності №№08022101 від 21.02.2008 року, та ОСОБА_3 був укладений договір №08040202 про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання, за умовами якого відповідач приєднався до умов, визначених і затверджених ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій», а саме Правил ІТ обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseIT, обравши конкретні умови договору згідно із запропонованим йому пакетом LeaseIT Інсайт. Проте, відповідач у повному обсязі не виконав своїх зобов'язань з оплати лізингових платежів, внаслідок чого виник борг у зазначеному розмірі та нараховано штрафні санкції.

Рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 29 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу та фінансових санкцій за договором фінансового лізингу відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Лізинг інформаційних технологій» ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а саме ст.ст.212,213 ЦПК України, внаслідок чого не застосовано норми матеріального права ст.ст. 11, 509, 526, 629, 806 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку із неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі.

Представник позивача ПАТ «Лізинг інформаційних технологій» в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання також не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Неявка належно повідомлених сторін відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду І інстанції підлягає залишенню буз змін з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.2,3 ст.213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до норм матеріального та процесуального права, що регулюють правовідносини, що виникли між сторонами та відповідають фактичним обставинам справи.

Статтею 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі); до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За змістом статті 807 Цивільного кодексу України і статті 3 Закону України «Про фінансовий лізинг», предметом договору лізингу (предмет лізингу) може бути виключно неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

При розгляді справи судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Версія Сістемс», яке діяло як комерційний представник ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій», правонаступником якого є ПАТ «Лізинг інформаційних технологій», та ОСОБА_3 було укладено договір №08040202, за умовами якого ОСОБА_3 приєднався до умов, визначених і затверджених ЗАТ «Лізінг інформаційних технологій», а саме до Правил отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT, обравши конкретні умови договору згідно із запропонованим йому пакетом LeaseIT Інсайт (пп..1.1.,1.2) (а.с.5), за умовами якого позивачем було передано відповідачу і отримано останнім від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу комп'ютерне обладнання: монітор TFT Philips 190 S8FS; системний блок Pro D01 (81760) (Intel P DC E2160/GA-945GCMX-S2/1024 Mb/160 Gb / DVD-RW/ Vista Home Basic); акустичну систему Genius SP-F120; клавіатуру Genius KB-06X2; маніпулятор «mouse» Dialog POO3BP загальною вартістю 4183 гривні, згідно з заявкою на отримання обладнання, інших товарів та послуг і накладної-вимоги № 20083794 від 2 квітня 2008 року.(а.с.13, 14). Строк виплати обладнання визначено договором в 2 роки. Сторони визначили, що Правила отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT є невід'ємною частиною договору.

Таким чином, між сторонами був укладений договір приєднання ч.1 ст.634 ЦК України), який за своєю правовою природою належить до договору фінансового лізингу.

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавцю, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

З наведених умов договору щодо визначення розміру лізингових платежів (ціни договору), вбачається, що розмір щомісячного лізингового платежу, який за передане обладнання був зобов'язаний сплачувати відповідач протягом 24 місяців, складає 257 гривень 95 копійок, з яких 174 гривні 29 копійок - сума відшкодування вартості предмета лізингу (4183 гривень / 24 місяці), а 83 гривні 66 копійок - фінансова комісія за користування обладнанням (4183 гривень * 2 % / 100 %). (а.с.12,17-18).

Відповідно до пунктів 3.1., 5.4.2 Договору, укладеного між ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» в особі комерційного представника ТОВ «Версія Сістемс», та ОСОБА_3, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця платежі в строк до 20 числа поточного місяця, розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях, клієнт (лізингоодержувач) зобов'язаний сплачувати платежі, передбачені пакетом LeaseIT та цим договором (а.с.5).

Пунктом 6.1 Правил також обумовлено, що клієнт сплачує на користь оператора LeaseIT платежі згідно з пакетом LeaseIT. Платежі сплачуються у грошовій формі. Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківській рахунок оператора LeaseIT.

Судом встановлено та підтверджується наданим до суду розрахунком (структури грошових нарахувань та надходжень від 25 березня 2013 року), що відповідачем таке зобов'язання за договором виконано у повному обсязі, та ним на користь ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» за період з 2 квітня 2008 року і протягом наступних 24 місяців сплачено грошову суму в загальному розмірі 6192 гривні - повна вартість обладнання отримана ним за вищевказаним Договром, що також підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями (а.с.46-51).

Крім того, з цих квитанцій вбачається, що оплата цих платежів провадилась відповідачем до 20 числа поточного місяця, тобто в строк, передбачений п.6.6 Правил, а саме - плата проводилась як у перших числах поточного місяця за цій місяць, так і наприкінці поточного місяця за наступний місяць.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що відповідачем його зобов'язання за укладеним Договором виконано у повному обсязі, грошова сума, що передбачена договором, ним сплачена в повному обсязі та в строки, визначені в Договорі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості за невиконання грошових зобов'язань з урахуванням індексації щомісячних грошових сум, які підлягали сплаті відповідачем, та на п.6.12 Правил отримання ІТ-обладнання, то колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Обгрунтовуючи такі вимоги та оскаржуючи рішення суду І інстанції, позивач посилається на те, що така індексація передбачена умовами Правил отримання ІТ-обладнання, відповідно до яких визначено, що Оператор LeaseIT залишає за собою право в односторонньому порядку відповідно збільшити платіж у випадку суттєвих змін встановленого Національним банком України курсу долара США чи Євро по відношенню до української гривні, про що повідомляється Клієнту в рахунку на оплату чергового поточного платежу.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що платежі простроченої заборгованості та платежі розрахункового періоду були відкориговані по співвідношенню курсу НБУ долара США станом на дату виставлення рахунку та відповідного курсу на дату угоди.

Відповідно до пункту п.6.12 Правил отримання ІТ-обладнання, у випадку суттєвих змін встановленого Національним банком України курсу долара США чи євро по відношенню до української гривні, оператор LeaseIT залишає за собою право в односторонньому порядку відповідно збільшити платіж, про що повідомляється клієнту в рахунку на оплату чергового поточного платежу (а.с.9).

При цьому, в Правилах не визначено яка саме складова із місячного платежу підлягає збільшенню - вартість обладнання чи проценти за користування обладнанням, також не визначено і механізму та порядку перерахунку платежу.

Відповідно до умов, визначених пакетом LeaseIT Інвайт (а.с.12), з умовами якого погодився відповідач, підписавши заявку на отримання обладнання, інших товарів та послуг (а.с. 13), кількість платежів по договору складає - 24, виплата залишку вартості обладнання відбувається щомісяця рівними частинами. Також, клієнтом сплачується вартість пакету(проценти за надання фінансування) - 2 % від первісної вартості обладнання за кожний місяць до повної виплати вартості обладнання.

Таким чином, відповідно до структури грошових нарахувань та надходжень, умовами договору було визначено сплату протягом 24 місяців рівних щомісячних платежів, які складались із: суми вартості обладнання - 174,29 гривень та процентів за надання фінансування - 83 гривні 66 копійок (фінансова комісія), загальна сума місячного платежу становила 257 гривень 95 копійок.

Як вбачається з структури грошових нарахувань та надходжень наданої позивачем, сума заборгованості, яку просить стягнути позивач складається з різниці між платежем, визначеним відповідно до курсу долара, та платежем, визначеним станом на момент укладення договору, і становить індексацію місячного платежу.

З наданого розрахунку вбачається, що розмір місячного платежу з квітня 2008 року по жовтень 2008 року був однаковим у сумі 257 гривень 95 копійок, як і передбачено договором. З підвищенням курсу долара США до гривні, місячний платіж позивачем перерахований.

Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з Договору, із заявки на отримання обладнання, інших товарів та послуг №20083794від 02.04.2008 року та накладної-вимоги від 02.04.2008 року, вартість товару визначена виключно в гривнях і становить 4183 гривні.

Відповідно до умов договору про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі та Пакету LeaseIT для отримання обладнання, вид даного договору - фінансовий лізинг.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм, купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст.706 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

Статтею 694 ЦК України передбачено, що товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про фінансовий лізинг», якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше. До грошових зобов'язань, визначених договором у гривнях, діючим законодавством передбачено стягнення суми боргу з врахуванням індексу інфляції за час прострочення.

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про індексація грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади і галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується у періодичних офіційних виданнях.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що збільшуючи розмір місячних платежів, з перерахуванням їх по курсу долара США на день сплати, позивач тим самим збільшував вартість обладнання порівняно з тією, яка була визначена у договорі, що прямо суперечить ст.ст.706,694 ЦК України.

Індексація визначених договором місячних платежів у гривнях та простроченої заборгованості, застосована позивачем відповідно до курсу долара США до гривні, в той час як валютою зобов'язання є лише гривня, вартість товару визначено у гривнях, суперечить вищевикладеним нормам закону, а тому стягненню з відповідача не підлягає і підстави для застосування індексації відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми за договором фінансового лізингу з заявлених позивачем підстав.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність рішення, яке постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, сплачений позивачем при поданні апеляційної скарги судовий збір, відшкодуванню не підлягає, оскільки апеляційна скарга відхилена.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.314, ст.315, ст.ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 29 травня 2013 року відхилити.

Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 29 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду м.Севастополя набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала Апеляційного суду м.Севастополя може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий, суддя: О.В.Козуб

Судді: В.С.Зотов

Н.Г.Алєєва