Постанова № 33759888, 24.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року Справа № 913/1024/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномвідповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Луганська"на постановувід 02.07.2013 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 913/1024/13 господарського суду Луганської області за позовомДержавного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Луганське" до Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Луганська"простягнення 148242,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Луганське" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика Луганська про стягнення заборгованості у розмірі 148 242 грн. 00 коп., яка виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договорами № 3 від 01.01.2009 року, № 43 від 04.01.2011 року, № 03 від 03.01.2012 року про надання послуг.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.05.2013 року (суддя Голенко І.П.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року (головуючий суддя Шевкова Т.А., судді Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.) позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 148242,00 грн., судовий збір у розмірі 2964,85 грн..

Публічне акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року.

Скаржник вважає, що судами неправильно застосовані приписи статтей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, які регулюють порядок застосування позовної давності.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління "Луганське" (виконавець) та Закритим акціонерним товариством "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" (замовник) укладено договори про надання послуг № 3 від 01.01.2009 року, № 43 від 04.01.2011 року, № 3 від 03.01.2012 року.

Відповідно до вищевказаних договорів виконавець зобов'язувався надавати послуги банного комплексу працівникам ЗАТ ГЗФ "Луганська", а замовник - здійснює оплату за надані послуги щомісячно протягом 10 днів з дня отримання рахунку. Розрахунковим періодом є календарний місяць, за який здійснено нарахування плати за надані послуги. Вартість послуг визначається кошторисом, який є невід'ємною частиною договорів.

На виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надані послуги, обумовлені вищевказаними договорами на загальну суму148242,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) та не заперечується заявником касаційної скарги.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Судами встановлено, що на момент вирішення господарським судом спору по суті, відповідач доказів виконання своїх зобов'язань перед позивачем щодо розрахунку за надані послуги у сумі 148 242,00 грн. не надав, в зв'яку з чим позовні вимоги були задоволені повністю.

Доводи про пропуск позивачем позовної давності щодо боргу у сумі 5 167,20 грн., який виник за договором № 3 від 01.01.2009 року, по рахунку № 35 від 31.03.2010 року судом апеляційної інстанції спростовані як такі, що не підтверджені матеріалами справи.

Так, за приписами статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

В акті звірки розрахунків від 10.12.2012 року, який підписаний сторонами, підтверджена заборгованість відповідача в тому числі і за договором № 3 від 01.01.2009 року у сумі 41 379, 60 грн., до якого входить сума 5167,20 грн., пред'явлена за рахунком-фактурою № 35 від 31.03.2010 року, з чого суд обгрунтовано дійшов висновку про переривання позовної давності.

Крім того, відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, вимоги щодо застосування судом позовної давності сторонами не заявлялись, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для її застосування.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 07.05.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року у справі № 913/1024/13 господарського суду Луганської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Групова збагачувальна фабрика "Луганська" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач