Постанова № 33759873, 23.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 року Справа № 913/827/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСаранюка В.І. - доповідача у справісуддівКролевець О.А. Попікової О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на рішення від господарського суду Луганської області 03.06.2013та на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 23.07.2013у справі господарського суду№ 913/827/13 Луганської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекціїдофізичної особи-підприємця ОСОБА_5про стягнення 1 351 320, 31 грн.за участю представників сторін:

від позивача - Калінін С.В.

від відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 1 351 320, 31 грн. заборгованості за кредитним договором № 010/51-00/157/Г-2 від 11.03.2008, з яких: 1 303 392, 00 грн. кредитної заборгованості, 44 727, 76 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 1 894, 59 грн. пені за порушення строків погашення кредиту та 1 305, 96 грн. пені за порушення строків погашення процентів.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.06.2013 у справі № 913/827/13 (суддя Василенко Т.А.) в позові відмовлено частково; щодо вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитом в сумі 128 208, 00 грн., заборгованості за процентами в сумі 44 727, 76 грн., пені за порушення строків оплати кредиту в сумі 1 894, 59 грн., пені за порушення строків погашення процентів в сумі 1 305, 96 грн. провадження у справі припинено; в задоволенні вимог про стягнення боргу за кредитом в сумі 1 175 184, 00 грн. відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2013 у справі № 913/827/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дучал Н.М., судді Склярук О.І., Ушенко Л.В.) рішення господарського суду Луганської області від 03.06.2013 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 1050 Цивільного кодексу України, ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2013 повністю, а рішення господарського суду Луганської області від 03.06.2013 в частині відмови у позовних вимогах про стягнення 1 175 184 грн. позичкової заборгованості та прийняти у скасованій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є позивач (кредитор) та Приватним підприємцем ОСОБА_5 (позичальник) було укладено генеральну угоду про надання кредитних ресурсів № 010/52-00/157/Г, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.4. якої кредитор зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї генеральної угоди, і які є її невід'ємними частинами. Кредитні кошти надаватимуться траншами за умови належного оформлення забезпечення згідно з п. 2.6. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми 5 000 000, 00 грн. Термін користування кредитними коштами за даною угодою встановлюється до 06.12.2017, якщо інше не передбачено кредитними договорами, укладеними в рамках даної угоди.

Пунктом 2.4. генеральної угоди передбачено, що конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, об'єкти кредитування визначаються сторонами окремо в кожному кредитному договорі, укладеному в рамках цієї угоди.

Пунктом 8.1. статті 7 генеральної угоди сторони обумовили право позичальника порушувати перед кредитором питання про перенесення строків платежів за кредитним договором (строків повернення кредиту, сплати відсотків) у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин, пов'язаних з веденням господарської діяльності. Таке звернення повинно бути направлене кредитору в письмовій формі за 10 днів до настання строку платежу з наданням документів, що об'єктивно підтверджують неможливість своєчасної сплати заборгованості.

11.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є позивач (кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (позичальник) був укладений кредитний договір № 010/51-00/157/Г-2, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту, валюта кредиту - 2 500 000, 00 грн.; цільове використання кредиту - на розвиток бізнесу; річна база нарахування процентів - факт/факт; дата остаточного повернення кредиту - 06.12.2017; поточний рахунок - НОМЕР_1; позичковий рахунок - НОМЕР_2; рахунок процентів - НОМЕР_3; разова комісія за надання кредиту складає 0, 99 % від розміру кредиту та сплачується позичальником в день надання кредиту.

Відповідно до п. 3 частини № 1 вказаного кредитного договору сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися процентна ставка 13, 5 % .

Пунктом 4 частини 1 договору передбачено, що повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються згідно з графіком погашення до цього договору. Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений в частині № 2 цього договору. Сума кредиту та процентів щомісяця погашається рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору. Щомісячне погашення кредиту відбувається рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту.

Пунктами 1.4.1.2.-1.4.1.7 передбачено, що проценти за користування кредитом розраховуються на основі процентної ставки з розрахунку річної бази нарахування процентів. Проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору) кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов п. 1.5. цього договору. Нараховані проценти сплачуються позичальником на рахунок процентів банку, вказаний в частині № 1 цього договору в розмірі, визначеному в цьому договорі. Якщо дата повернення нарахованих процентів припадає на не банківський день платіж здійснюється позичальником у банківський день, наступний за таким не банківським днем, але не пізніше передостаннього дня поточного місяця.

Погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору) шляхом безготівкового перерахування на позичковий рахунок, вказаний в частині № 1 цього договору (п. 1.5.1. кредитного договору).

Пунктом 1.9.1. частини № 2 договору передбачено, що незважаючи на інші положення цього договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.п. 2.3.7. - 2.3.14., 2.3.16., 2.3.17. та ст. 3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Відповідно до п. 4.1.1. частини № 2 договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно з цим договором.

Додатком № 1 до кредитного договору сторони визначили графік повернення кредиту та сплати процентів.

Додатковою угодою № 1 від 17.08.2012 до кредитного договору № 010/51-00/157/Г-2 від 11.03.2008 сторони домовились, зокрема, виключити з редакції п. 1.4. "Плата за користування кредитом" підпункти 1.4.1.7.-1.4.1.8. та виключити з редакції підпунктів 1.4.1.4.-1.4.1.5. посилання на підпункти 1.4.1.6.-1.4.1.8.; викласти в новій редакції п. 1.4.1.6. частини № 2 договору, підпункт 4.1.4. пункту 4 "Відповідальність позичальника" частини № 2 договору тощо.

На забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що виникають та/або виникнуть у майбутньому з генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/52-00/157/Г від 07.12.2007 та кредитних договорів, 17.08.2012 сторонами був укладений іпотечний договір, відповідно до якого предметом іпотеки є будівля магазину за адресою: м. Алчевськ, вул. Горького, буд 18, заставною вартістю 7 541 000, 00 грн.

Судами встановлено, що банк виконав прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором № 010/51-00/157/Г-2 від 11.03.2008, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку відповідача № НОМЕР_2, а також розпорядженням № 1245 від 12.03.2008 відділу платежів та обліку казначейських, кредитних, депозитних і документарних операцій ВАТ ЛОД "Райффайзен Банк Аваль" про видачу ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 2 500 000, 00 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 виконав прийняті на себе зобов'язання стосовно повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором № 010/51-00/157/Г-2 від 11.03.2008 до жовтня 2012 року, що підтверджується банківськими виписками з особових рахунків відповідача № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 за період з 11.03.2008 по 08.04.2013.

У зв'язку з необхідністю проведення робіт з реконструкції 21/100 частини вбудованого нежитлового приміщення та приміщення цокольного поверху універмагу "Центральний" під магазин продовольчих та непродовольчих товарів, що тягне значні фінансові затрати, відповідач зверненням № 062 а/12 від 12.10.2012 просив банк про перенесення строків платежів за кредитним договором № 010/51-00/157/Г-2 від 11.03.2008 за жовтень та листопад 2012 року відповідно на грудень 2012 року та січень 2013 року.

Листом № С13-120-1-2/402 від 23.11.2012 банк повідомив про необхідність надання документів, які об'єктивно підтверджують неможливість своєчасної сплати заборгованості за кредитним договором, зазначивши про очікування з боку позичальника уточнень з порушених в цьому листі питань.

Претензією № С13-120-1-2/6090 від 07.12.2012 позивач у зв'язку з невиконанням (починаючи з жовтня 2012 року) у повному обсязі умов кредитного договору № 010/51-00/157/Г-2 від 11.03.2008, повідомив ПП ОСОБА_5 про наявність станом на 05.12.2012 простроченої заборгованості за графіком погашення кредиту у розмірі 42 736, 00 грн., по сплаті процентів за користування кредитом 29 843, 99 грн., про нарахування пені за порушення строків погашення кредиту в сумі 586, 74 грн., пені за порушення строків погашення процентів в сумі 232, 74 грн. Посилаючись на п. 1.9.1. кредитного договору № 010/51-00/157/Г-2 від 11.03.2008, банк вимагав у тридцятиденний термін (з моменту отримання вимоги) достроково погасити заборгованість за кредитним договором № 010/51-00/157/Г-2 від 11.03.2008 у розмірі 1 376 753, 45 грн.

Претензія отримана відповідачем 20.12.2012, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та виплату поштового переказу.

У відповідь на зазначену претензію листом від 14.01.2013 відповідач повідомив банк про незгоду з вимогою про дострокове погашення заборгованості, оскільки, на думку позичальника, банком порушене його право, передбачене генеральною угодою, про перенесення строків платежів за кредитним договором.

Згідно з квитанціями № 35 та № 36 від 28.12.2012 відповідачем було сплачено 21 368, 00 грн. в рахунок погашення кредиту, 14 699, 00 грн. в рахунок погашення процентів за користування кредитом за жовтень 2012 року за договором № 010/51-00/157/Г-2 від 11.03.2008; за квитанціями № 75 та № 76 від 28.01.2013 відповідачем сплачено 21 368, 00 грн. в якості погашення кредиту, 14 462, 30 грн. в якості погашення процентів за користування кредитом за листопад 2012 року за договором № 010/51-00/157/Г-2 від 11.03.2008.

Зверненням № 14/13 від 25.02.2013 відповідач на підставі ст. 7 генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/52-00/157/Г від 07.12.2007 просив банк перенести строки платежів по кредитному договору № 010/51-00/157/Г-2 від 11.03.2008 на один місяць через відсутність фінансової спроможності сплатити кредит та проценти по ньому.

Листом № 140-12-2-00/1239 від 11.03.2013 банк зазначив, що звернення позичальника про перенесення строків платежів за кредитними договорами не відповідають змісту ч. 2 п. 8.1. генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/52-00/157/Г від 07.12.2007 та повідомив про прийняття рішення про звернення до суду з заявами про стягнення заборгованості в сумі 1 351 320, 31 грн.

Позивачем за порушення строків погашення кредиту за період з 31.10.2012 по 03.03.2013 нараховано пеню в сумі 1 894, 59 грн.; за порушення строків погашення процентів за період з 01.11.2012 по 03.03.2013 пеню у сумі 1 305, 96 грн.

Як свідчать платіжні доручення №№689, 690 від 30.05.2013 пеня, що вимагалася позивачем до стягнення була сплачена відповідачем в повному обсязі.

Посилаючись на виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 010/51-00/157/Г-2 від 11.03.2008 неналежним чином, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 351 320, 31 грн. заборгованості за вказаним договором.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду в частині припинення провадження у справі за позовними вимогами про стягнення 128 208, 00 грн. за кредитом, 44 727, 76 грн. по відсотках, 1 894, 59 грн. пені за порушення строків погашення кредиту, 1 305, 96 грн. пені за порушення строків погашення процентів на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовані частковою сплатою відповідачем вказаної суми заборгованості після порушення господарським судом провадження та до прийняття судового рішення у цій справі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 175 184 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час розгляду справи відповідач виконав та продовжує виконувати умови кредитного договору в повному обсязі, тоді як банк, не надавши в розумні строки відповіді на звернення відповідача про перенесення строків платежів, створив умови для застосування п. 1.9.1. кредитного договору. При цьому оскаржувані рішення та постанова мотивовані посиланням на ст.ст. 3, 13, 509, 525, 526, 611, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 345 Господарського кодексу України.

Проте суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків з огляду на таке.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, за умовами п. 1.9.1. кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.п. 2.3.7. - 2.3.14., 2.3.16., 2.3.17. та ст. 3 цього договору).

Однак, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, попередні судові інстанції належним чином не дослідили та не з'ясували наявності/відсутності фактів невиконання усіх боргових та інших зобов'язань за цим договором, на які відсилає п. 1.9. цього договору.

Обмежившись посиланням на те, що відповідач своєчасно та в повному обсязі виконує свої зобов'язання за кредитними договором, оскільки під час розгляду даної справи у суді першої інстанції відповідачем в повному обсязі погашені прострочені платежі за кредитом та відсотками, здійснені необхідні строкові виплати відповідно до графіку повернення кредиту та сплати процентів, суди не врахували, що факт наявності/відсутності передбачених п. 1.9. кредитного договору обставин має існувати на момент звернення позивача до суду. Подальше виконання стороною зобов'язань за договором не може бути підставою для звільнення від відповідальності, якщо їх порушення мало місце на час звернення позивача до суду.

Крім того, застосовуючи до спірних відносин п. 1.9. кредитного договору, яким передбачено право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем зобов'язань за цим договором, суди не врахували, що чинне законодавство України (ст. 610 ЦК України) розрізняє поняття невиконання та неналежного виконання зобов'язання (виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання).

Також, пославшись на ненадання позивачем своєчасної відмови від перенесення строків оплати за кредитним договором, суди попередніх інстанцій не дослідили правових наслідків ненадання банком відповіді щодо перенесення позичальнику строків погашення заборгованості за вказаним договором.

З огляду на наведене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення 1 175 184 грн. кредитної заборгованості.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, оскільки в порушення вимог ст.ст. 32- 34, 43 Господарського процесуального кодексу України попередні судові інстанції не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з приписами п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняте у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати вищенаведене, усім доводам сторін надати належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне судове рішення відповідно до вимог процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 03.06.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2013 у справі № 913/827/13 скасувати та справу № 913/827/13 направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий суддя Саранюк В.І.

Судді Кролевець О.А.

Попікова О.В.