Рішення № 3375645, 07.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.04.09 р. Справа № 37/67

Рішення Господарського суду Донецької області у справі № 37/67_____

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольська птахофабрика”, с. Степне Донецької області, ідентифікаційний код 30844806

до Відповідача: Українсько-німецького спільного підприємства „Інтерра” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, с. Новоігнатіївка Донецької області, ідентифікаційний код 193413224

про: стягнення заборгованості в сумі 43724грн., пені в сумі 432,52грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Чевала С.І. (за довіреністю №178 від 06.04.2009р.);

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольська птахофабрика” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, с. Степне Донецької області (далі – Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Українсько-німецького спільного підприємства „Інтерра”, с. Новоігнатіївка Донецької області (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 43724грн., пені в сумі 432,52грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу худоби № 15 від 13.01.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав купівлі-продажу худоби № 15 від 13.01.2008р., накладну №422 від 13.11.2008р. та довіреності на отримання цінностей (товару), приймальну квитанцію №138 від 13.11.2008р., претензію №581 від 16.12.2008р. та відповідь на претензію №230/12 від 22.12.2008р., розрахунок пені.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 179, 216, 217, 218, 230 Господарського кодексу України.

Позивачем одночасно із позовом надано заяву про вжиття забезпечувальних заходів шляхом накладання арешту на майно Відповідача, вмотивоване наявністю відомостей про припинення діяльності Відповідача та вирішення питання щодо продажу підприємства.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.20-34) на виконання вимог ухвали суду та підтвердження своєї позиції.

Відповідач у судове засідання не з’явився, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судове засідання шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.21) Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується також поданим ним клопотанням (а.с.19), що надійшло до матеріалів справи через канцелярію суду 07.04.2008р. про перенесення розгляду справи на 30 календарних днів.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

13.11.2008р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладений договір купівлі-продажу худоби № 15 (а.с.8), згідно п. 1. якого Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує згідно накладної, яка є невід’ємною частиною договору, свиней та крупну рогату худобу у живій вазі.

Відповідно до п.п.2.2., 3.1. Покупець зобов’язаний сплатити вартість отриманих тварин не пізніше 13-ти банківських днів з момент поставки безготівковим розрахунком.

У п. 5.2. сторони встановили відповідальність за несвоєчасне проведення Покупцем розрахунків.

На виконання умов договору Позивачем Відповідачу був переданий товар - свині на загальну суму 52224,00грн., що підтверджується накладною №422 від 13.11.2008р., довіреністю на отримання цінностей (товару) та приймальною квитанцією №138 від 13.11.2008р., доданими до матеріалів справи (а.с.а.с.12-14).

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов’язання з оплати отриманого товару, у зв’язку із чим Позивач звернувся до нього з претензією № 581 від 16.12.2008р. (а.с.9), що містила вимогу про стягнення наявної на той момент заборгованості у сумі 49724грн. та нарахованої пені в сумі 435,52грн.

У відповіді на претензію №230/12 від 22.12.2008р. (а.с.10) Відповідач зазначив про часткове погашення заборгованості у сумі 2000грн. та зобов’язався сплатити решту у розмірі 47724грн. по мірі надходження грошових коштів до 20.01.2009р.

Як вказує Позивач, Відповідачем в цілому була здійснена лише часткова оплата отриманого товару у сумі 8500грн., у зв’язку із чим існуюча заборгованість становить 43724грн., на яку була нарахована пеня в сумі 432,52грн.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволенні заявлених вимог.

Відповідач у судове засідання не з’явився, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судове засідання. Крім того, заявив клопотання про перенесення судового засідання на 30 календарних днів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору купівлі-продажу № 15 від 13.11.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Як встановлено ст.655, ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України Покупець зобов’язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір купівлі-продажу худоби № 15 від 13.11.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору купівлі-продажу №15 від 13.11.2008р. – не пізніше 13 банківських днів з моменту поставки.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем не були виконані у повному обсягу грошові зобов’язання із сплати отриманого згідно наданої до матеріалів справи накладної товару – будь-яких доказів протилежно або припинення відповідних грошових зобов’язань перед Позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано. Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов’язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 43724грн., які задовольняє у повному обсягу.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати поставленої продукції сформульована безпосередньо у п. 5.2. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог (а.с.11) в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку, що хоча він (розрахунок) і містить певні недоліки, зумовлені використанням спрощеного визначення відсотків пені за один день, проте кінцева визначена суму у розмірі 432,52грн. не перевищує розміру пені, яка може бути нарахована за вказаний Позивачем період. З огляду на це позовні вимоги щодо пені також задовольняються судом у повному обсягу.

Натомість, суд відмовляє у задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту, з урахуванням наступного:

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь–якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов’язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776.

При цьому, у світлі приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обов’язкової умови покладається саме на заявника клопотання, в розглядуваному випадку – Позивача.

Між тим, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження як існування обставин, вказаних у заяві про вжиття забезпечувальних заходів, так і характеру впливу таких обставин на виконання рішення у цій справі.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача про перенесення судового розгляду у зв’язку із здійснюваною процедурою реорганізації, оскільки:

- по-перше, клопотання не містить будь-яких доказів наявності обставин, вказаних у якості підстав для відкладення розгляду справи;

- по-друге, зазначені обставини у будь-якому разі не можуть вважатися перешкодою для забезпечення Відповідачем в порядку ст. 28 Господарського процесуального кодексу України участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні;

- по-третє, за змістом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України неявка певного учасника у судове засідання може мати наслідком відкладання розгляду лише у разі, якщо з цієї причини спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Втім, враховуючи наявні у справі документи та достатність часу в контексті принципу змагальності для надання всіма учасниками справи будь-яких інших документів на обґрунтування своєї позиції, відсутність представника не може кваліфікуватися як підстава для відкладення розгляду справи.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються на користь Позивача з Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольська птахофабрика”, с. Степне Донецької області (ідентифікаційний код 30844806) до Українсько-німецького спільного підприємства „Інтерра” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, с. Новоігнатіївка Донецької області (ідентифікаційний код 1934132240) про стягнення заборгованості в сумі 43724грн., пені в сумі 432,52грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Українсько-німецького спільного підприємства „Інтерра” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, с. Новоігнатіївка Донецької області (ідентифікаційний код 1934132240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольська птахофабрика”, с. Степне Донецької області (ідентифікаційний код 30844806) в сумі 43724грн., пені в сумі 432,52грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Українсько-німецького спільного підприємства „Інтерра” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, с. Новоігнатіївка Донецької області (ідентифікаційний код 1934132240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольська птахофабрика”, с. Степне Донецької області (ідентифікаційний код 30844806) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 441 грн. 57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього Позивача у судовому засіданні 07.04.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 07.04.2009р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Попков Д.О.