Постанова № 33755353, 24.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 р.Справа № 1570/1327/2012

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі колегії:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження, в м.Одесі, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаж 23" до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року позов задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001532350 від 10.08.2011 року, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій, на загальну суму 20057 грн., та №0000262350 від 26.01.2012 року.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем не підтверджено належними документами розмір податкового кредиту за січень-лютий 2011 року, що призвело до заниження податку на додану вартість, у розмірі 20056 грн. Крім того, оскаржуване рішення податкового органу №0001532350 від 10.08.2011 року - вже скасовано рішенням ДПС України, а тому фактично відсутній об'єкт оскарження.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 30.06.2011 року по 20.07.2011 року, податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку позивача, про що складено акт №1720/23-0301/32004980 від 27.07.2011 року, яким встановлено порушення підприємством вимог пп.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ «Монтаж 23» занижено податок на додану вартість, за квітень - липень 2010 року та за січень-лютий 2011 року, на загальну суму 46023 грн.

Порушення полягає у тому, що позивачем укладено нікчемні (безтоварні) угоди з ПП «Південний вітер» та ТОВ "Мик-Будівництво", оскільки позивачем не підтверджено товарність проведених операцій належними документами.

За результатами перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001532350 від 10.08.2011 року, яким ТОВ «Монтаж 23» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за основним платежем 46023 грн., та визначено штрафні (фінансові) санкції, у розмірі 6493 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане рішення скасовано ДПС України, в частині визначення 25967 грн. ПДВ і у відповідній частині штрафну санкцію, а тому 26.01.2012 року податковим органом прийнято друге оскаржуване рішення №0000262350, яким збільшено суму грошового зобов'язання, на суму 20056 грн., та застосовано штрафну санкцію, у розмірі 1 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з чим частково не погоджується судова колегія з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість» - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2. ст.7 цього ж закону - податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно. Податкова накладна, виписана та не включена до реєстру на дату її виписки, не може вважатися оформленою відповідно до «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових неладних», затвердженого Наказом ДПА України № 244 від 30.06.2005 року.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 вищевказаного закону - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього ж Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати виключно на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено податок на додану вартість, за квітень - липень 2010 року та за січень-лютий 2011 року, на загальну суму 46023 грн.

На формування розміру податкового кредиту вплинули господарські операції з придбання позивачем послуг будівництва від ТОВ "Мик-Будівництво" та придбання будівельних матеріалів від ПП "Південний вітер", на підставі угод №1 від 04.01.2011 року та №29/04/10 від 29.04.2010 року відповідно.

Позивачем, на підтвердження вказаних господарських операцій, надано відповідні документи, а саме: договори між позивачем та вищевказаним підприємствами, в яких зазначено предмет та умови придбання товарів та послуг (а.с.66, 78), податкові та видаткові накладні, довідки про вартість виконаних робіт, акт прийому-здачі виконаних робіт тощо (а.с.64-85).

Колегією суддів досліджено вищевказані документи та зроблено висновок, що вони складені з дотриманням вимог, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ними підтверджено факт придбання позивачем послуг будівництва та будівельних матеріалів у вищевказаних контрагентів, факт їх фактичного отримання позивачем та використання у своїй господарській діяльності, а тому висновок податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість - є необґрунтованим, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Разом з тим судова колегія звертає увагу на наступне.

Позивачем, з урахуванням збільшених позовних вимог (а.с.104), поставлено питання про скасування первинного податкового повідомлення-рішення №0001532350 від 10.08.2011 року, яке прийнято за результатами проведеної перевірки підприємства, та податкового повідомлення-рішення №0000262350 від 26.01.2012 року, яке прийнято ДПІ у м.Іллічівську після адміністративного оскарження первинного рішення та його скасування ДПС України (а.с.59-63).

Враховуючи, що первинне податкове рішення від 10.08.2011 року фактично скасовано, тобто втратило свою чинність та замість нього прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 року, то саме останнє рішення відповідача підлягає оскарженню у судовому порядку, а тому судом першої інстанції необґрунтовано задоволено дану позовну вимогу.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року, скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаж 23" до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000262350 від 26.01.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Монтаж 23" розміру податку на додану вартість, у розмірі 20056 гривень, та застосування штрафної (фінансової) санкцій, у розмірі 1 гривні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв Т.М. Танасогло А.Г. Федусик