Ухвала суду № 33754862, 13.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року Справа № 33795/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.

судді Матковська З.М.

секретар судового засідання Рак Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року у справі № 2а-2525/10/1370 за позовом ВАТ «Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Відкрите Акціонерне товариство «Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова , яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення 0000542300/0/5183 та №0000532300/0/5184 від 09.03.2010р. , визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000351730/0/5203 від 09.03.2010р. в частині нарахування податку на доходи фізичних осіб в суму 750,00 грн. та 1500,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за наслідком проведеної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2007р. по 30.09.2009р. податковий орган безпідставно прийшов до висновку про заниження останнім податку на прибуток на суму 40117,01 грн., про заниження податку на додану вартість на загальну суму 7812,91,00 грн. та про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 750,00 грн. Зазначає, що висновки ДПІ не грунтуються на первинних документах.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із висновками суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова подала апеляцій скаргу на постанову.

Відповідно до поданої апеляційної скарги просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова на підставі направлення проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2007р. по 30.09.2009р. за результатами якої складено Акт від 24.02.2010р. №187/12/23-121/14308428 у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення Товариством вимог: п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону №334 в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся всього у сумі 40 177,01 грн., у тому числі за І квартал 2008р. у сумі 7 781,94 грн., за ІІ квартал 2008р. у сумі 7 781,94 грн., за ІІІ квартал 2008р. у сумі 7 781,94 грн., за ІV квартал 2008р. у сумі 7 781,94 грн., за І квартал 2009р. у сумі 9 049,25грн.; порушення п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168 в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) в періоді, що перевірявся на загальну суму 7 812,91 грн., у тому числі: занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 27 Декларації) за березень 2008 року на 7 817,00 грн.; порушено п.1.19 ст.1, п.п.3.1.3 п.3.1, п.3.4 ст.3, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.6.3.3 «б» п.6.3 ст.6, п.п.8.1.1, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 п.19.2 ст.19 Закону № 889 в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2007р. по 30.09.2009р. в сумі 995,58 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000542300/0/5183 від 09.03.2010 року яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 11 725,00грн., з яких основний платіж 7 817,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 3 908,50 грн.; №0000532300/0/5184 від 09.03.2010 року яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток на суму 60 265,52 грн., з яких основний платіж 40 177,01 грн. та штрафні (фінансові) санкції 20 088,51 грн.; податкове повідомлення-рішення 0000351730/0/5203 від 09.03.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 2 986,74 грн., з яких основний платіж 995,58 грн.. та штрафні (фінансові) санкції 1991,16 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство користується земельною ділянкою за адресою м. Львів, вул. Заводська,31 ( згідно рішення Львівської міської ради №707 від 09.07.1960р.). А, відповідно до наданого для перевірки листа Управління земельних ресурсів у м. Львові від 28.04.09р. №4/01-15/2342 на лист Товариства від 06.04.2009р. №50/499, у користуванні останнього знаходиться земельна ділянка площею 0,1759 га на вул. Заводська,31 (рішення виконкому Львівської міської ради №51 від 06.02.1998р. «Про інвентаризацію земель м. Львова», ухвал Львівської міської ради №1095 від 07.06.2001р., №1223 від 27.09.2001р., №1409 від 10.06.2004р., №1672 від 08.07.2004р., №1595 від 28.02.2008р., №2399 від 16.02.2009р. про вилучення частини земельних ділянок). Відтак, Товариство протягом 2008р. І-ІІІ кв. 2009р. включало до складу валових витрат витрати по сплаті земельного податку за земельні ділянки, які не використовувались у господарській діяльності всього у сумі 160 708,05грн. За період з 01.04.2007р. по 30.09.2009р. Товариством задекларовано плати за землю у сумі 270 780,51 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 статті 5 Закону.

Згідно п.п. 5.2.5. п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Рішенням ЛМР № 707 від 09.07.1960 року розширено територію промислової площадки заводу по вул. Декабристів,29, у зв'язку з реконструкцією заводу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство для здійснення господарської діяльності в періоді що перевірявся використовував земельні ділянки площею 0,1759 та площею 3,4241 га на вул. Заводська,31, а відтак контролюючий орган безпідставно прийшов до висновку щодо неправомірності віднесення до валових витрат по сплаті земельного податку в сумі 160 708,05 грн. за земельні ділянки, оскільки на землях, що перебували та перебувають у користуванні Товариства знаходяться виробничі цехи, адміністративні будівлі, котельні та інші необхідні для нормального функціонування заводу об'єкти.

Право віднесення до складу валових витрат витрати по сплаті земельного податку виникає у платника податків, оскільки при цьому дотримано обов'язкові умови для виникнення такого права: використання земельних ділянок у господарській діяльності, а відтак суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що висновки ДПІ щодо донарахування податку на прибуток в сумі 40 177,01грн. є безпідставним та таким що не грунтується на матеріалах справи.

Окрім зазначеного перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2007р. по 30.09.2009р. занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість за березень 2008 року на суму 7 817,00 грн.: в березні 2008 року Товариство не включило до складу податкового зобов'язання по податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 7 140,00 грн. з отриманого авансового платежу від фізичної особи підприємця ОСОБА_1 згідно банківської виписки на суму 42 840,00 грн. в т.ч. ПДВ 7 140,00 грн. від 31.03.2008р. та не включено до складу податкового зобов`язання по податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 677,00 грн. з наданих послуг оренди Товариству на загальну суму 4 062,00грн. ЗАТ «Український мобільний зв`язок».

Відповідно до п.3.1. Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону №168, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Крім того, у відповідності до п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону №168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168 встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Матеріалами справи доведено, що 31.03.2008 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 не перераховував 42 840,00 грн. авансового платежу Товариству.

Окрім того, під час складення Акта податковий орган безпідставно прийшов до висновку про не включення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 677,00 грн. з послуг по оренді, наданих ЗАТ «Український мобільний зв'язок» на суму 4 062,00 грн. оскільки з матеріалів справи реєстру отриманих і виданих податкових накладних за березень 2008р. вбачається що Товариство включило суму ПДВ в розмірі 677,00 грн. за вищезгадані послуги в реєстр «Розділ ІІ» за номером 31.

Із матеріалів справи вбачається, що ДПІ не представлено жодних доказів на підтвердження отримання авансового платежу та про не включення податкового зобов'язання з ПДВ з послуг по оренді і, як наслідок, заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість за березень 2008 року на суму 7 817,00 грн. ( 7 140,00 грн. та 677,00 грн.), а тому таке донарахування є неправомірним.

Перевіркою контролюючого органу встановлено, що Товариство в 2007 році, згідно акту виконаних робіт, здійснювало проплату за послуги фізичній особі ОСОБА_2 на суму 5 000,0 грн. Податок з виплаченого доходу в сумі 750,00 грн. не утриманий та не перерахований до бюджету. Зам наслідками вказаного порушення податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000351730/0/5203 від 09.03.2010 року яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок з доходів фізичних осіб», зокрема за основним платежем 750,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 1500,00 грн.

Однак, колегія суддів зазначає, що згідно п.1.15. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889 з наступними змінами та доповненнями (Закон №889) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Підпунктом 8.1.1 ст. 8 Закону №889 передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

У відповідності до п.19.2 ст.19 Закону №889 особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час виплати та за її рахунок.

Відповідно до пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону №889 оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням норм цього пункту.

До спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 03.07.98 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції Указу Президента України від 28.06.99 №746 (Указ).

Відповідно до ст. 2 Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобовязань платника єдиного податку. Згідно із ст. 6 Указу платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб-суб'єктів малого підприємництва) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.

За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Враховуючи наведене, норми Указу поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.

На підставі вказаних норм законодавства ДПА України наказом від 29.12.2003р. №633 (Наказ) затвердила узагальнююче Податкове роз'яснення щодо застосування положень, зокрема, пункту 9.12 статті 9 Закону №889. Закладена у Наказі позиція передбачає, що всі процедури щодо сплати податку підприємцями (незалежно від обраної системи оподаткування) знаходяться виключно в площині: підприємець - податковий орган, та ним передбачила можливість уникнення подвійного оподаткування підприємців податковим агентом та податковим органом. Згідно з Наказом для того, щоб податковий агент не утримував податок з доходів, виплачуваних суб'єкту підприємницької діяльності, останній має надати копію свідоцтва про державну реєстрацію його як підприємця.

Як встановлено судом першої інстанції, та не спростовано відповідачем, Товариство при укладанні господарських договорів з фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності для уникнення подвійного оподаткування їх доходів, одержаних від провадження цієї діяльності, та з метою наявності достатніх підстав для неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів таким фізичним особам суб'єктам підприємницької діяльності, ознайомлюються з наявним Свідоцтвом про реєстрацію підприємницької діяльності, Свідоцтвом про сплату єдиного податку, фіксованого патенту, платіжних документів про сплату єдиного фіксованого податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб, що було вчинено і при укладенні Договорів про надання послуг на загальну суму 5 000,00 грн. з фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, який надав Свідоцтво про державну реєстрацію зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради.

Згідно з пп.2.3.4 п.2.3 ст.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів. Окрім того, будь-який висновок акта перевірки, який стосується оцінки повноти та своєчасності виконання платником своїх зобов'язань перед бюджетом, має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих в ході перевірки. Базою для перевірки виступають дані бухгалтерського обліку або дані первинних документів, які надано для перевірки.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ДПІ неправомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 750,00 грн. з виплат за послуги, отримані у 2007 році від фізичної особи підприємця ОСОБА_2 в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року у справі № 2а-2525/10/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Запотічний І.І.

Матковська З.М.