Постанова № 33754209, 23.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 вересня 2013 р. Справа №820/7345/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Ділбаряні А.О.,

за участю:

представника позивача - Бутка О.В.,

представника відповідача - Медведєвої І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області до Валківської міжрайонної державної фінансової інспекції у Харківській області про визнання вимоги частково протиправною, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Лиманська сільська рада Зміївського району Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Валківської міжрайонної державної фінансової інспекції у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд визнати частково п.5 вимоги №722-16/294 від 14.08.2013 року Валківської міжрайонної державної фінансової інспекції у Харківській області про усунення виявлених ревізією Лиманської сільської ради порушень законодавства з фінансових питань та притягнення до відповідальності винних у допущених порушеннях осіб в частині зменшення бюджетних асигнувань по КТКВ 240601 "Охорона та раціональне використання природних ресурсів" у розмірі 456277,87грн. протиправним.

В обґрунтування заявлених вимог позивач у позовній заяві зазначив, що Валківською міжрайонною державною фінансовою інспекцією у Харківський області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності та виконання бюджету Лиманською сільською радою Зміївського району Харківської області за період з 01.07.2010р. по 31.03.2013р. та складено акт від 01.08.2013р. за № 720-13/7514. Перевіркою зокрема було встановлено порушення в частині нецільового використання бюджетних коштів на суму 662844,08 грн., з яких 456277,87грн. за вивезення твердих побутових відходів. ВМДФІ у Харківській області винесена вимога 14.08.2013р. за №722-16/294 про усунення порушень, зокрема в п.5 зобов'язано Лиманську сільську раду зменшити бюджетні асигнування по КТКВ «Охорона та раціональне використання природних ресурсів» на суму 643003,24грн. у відповідності до вимог Порядку зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів, затвердженого Постановою КМУ від 17.03.2011р. за №255. Позивач вважає, що п.5 вимоги ВМДФІ у Харківській області від 14.08.2013р. за №722-16/294 в частині зменшення бюджетних асигнувань по КТКВ 240601 «Охорона та раціональне використання природних ресурсів» у розмірі 456277,87грн. є протиправним у зв'язку з невідповідністю висновків, які викладені в акті від 01.08.2013р. за № 720-13/7514, нормам чинного законодавства та фактичним обставинам.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у письмових запереченнях, та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що згідно довідці з Єдиного державного реєстру Лиманська сільська рада зареєстровано як юридична особа Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області 20.10.1993 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 04397514, організаційно-правова форма за КОПФГ - орган місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що згідно ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів. Відповідно до ст.26 цього Закону, на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються зокрема питання щодо затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, які відносяться до її виключної компетенції. Згідно ч.4. ст.42 Закону сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою.

Частиною 2 ст.2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

З положень наведеної норми закону чітко і безумовно слідує, що законодавець надав органам державного фінансового контролю повноваження по встановленню винних у допущенні фактів порушення законодавства посадових осіб та матеріально відповідальних працівників підконтрольної установи.

Пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (затверджено постановою КМУ від 20.04.2006р. №550; далі за текстом - Порядок №550), положення якого спрямовані на законодавчу деталізацію правовідносин з приводу реалізації органами державного фінансового контролю владних управлінських функцій контролю у спосіб проведення інспекцій також зазначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Судом встановлено, що відповідно п.2.3.6.1. Плану контрольно-ревізійної роботи Валківської міжрайонної державної фінансової інспекції на ІІ квартал 2013 року відповідачем була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності та виконання бюджету Лиманської сільської ради за період з 01.07.2010 року по 01.04.2013 року.

Результати ревізії були оформлені актом ревізії фінансово-господарської діяльності та виконання бюджету Лиманської сільської ради за вищезазначений період від 01.08.2013 року №720-13/75, висновками якого встановлено ряд фінансових порушень з боку Лиманської сільської ради, зокрема, нецільове використання бюджетних коштів 662844,08грн., з яких 456277,87грн. за вивезення твердих побутових відходів.

Лиманською сільською радою було направлено заперечення від 06.08.2013 року за вих. №02-15/709 на вищевказаний акт ревізії.

Висновками ДФІ в Харківської області від 13.08.2013р. заперечення Лиманської сільської ради відхилені, а висновки акту ревізії залишені без змін.

Згідно з п.7 ч.1 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органам державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до п.46 Порядку №505, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

За результатами проведеної ревізії відповідачем винесено на підставі п.п. 7, 15 ст.10 Закону України ,,Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", п.п.46, 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, вимогу від 14.08.2013 року №722-16/294 про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань та притягнення до відповідальності винних у допущених порушеннях осіб, п.5 якої позивач вважає протиправним в частині зменшення бюджетних асигнувань по КТКВ 240601 "Охорона та раціональне використання природних ресурсів" у розмірі 456277,87грн. з встановленням строку виконання до 14.09.2013 року.

Суд зазначає, що за своєю правовою суттю вимога органу Держфініпекції є правовим актом індивідуальної дії, є юридичною формою рішення названого органу, тобто офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Отже, вимога органу ДФІ як рішення суб'єкта владних повноважень має відповідати приписам ч.3 ст.2 КАС України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно акту ревізії відповідачем було встановлено, що Лиманська сільська рада з КП «Зміїв-благоустрій» уклали Договори про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.11.2011 за №01/1111 та від 09.01.2012 за №1. Предметом договорів є надання послуг з вивезення побутових відходів на території Лиманської сільської ради на загальну суму 54000 грн. та 81000 грн. (з ПДВ) відповідно.

За договорами про закупівлі послуг за державні кошти укладених між Лиманською сільською радою та КП «Зміїв-благоустрій» від 14.05.2012р. за №14/05-1 (з урахуванням додаткової угоди від 29.12.2012 б/н) та від 09.04.2013 за №09-04. Предметом зазначених договорів є надання Замовникові послуг з видалення твердих відходів на території с. Лиман на суму 412920 грн. та послуг зі збирання безпечних відходів, непридатних для вторинного використання на території Лиманської сільської ради на суму 321 904 грн. відповідно.

Рішенням VІ сесії VІ скликання Лиманської сільської ради від 25.03.2011р. №83 було затверджено тарифи на послуги з вивезення твердих побутових відходів, рідких побутових та великогабаритних відходів, які надаються КП «Зміїв-благоустрій» для виробників відходів на рівні:

- для населення - 52,91 грн./куб.м (з ПДВ);

- для бюджетних установ - 57,35 грн./куб.м (з ПДВ);

- для інших споживачів - 72,89 грн./куб.м (з ПДВ).

Відповідно до вимог ст.1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Вивезення побутових відходів є житлово-комунальною послугою, а не природоохоронним заходом. Порядок надання зазначених послуг та їх оплати регулюється відповідним законодавством.

Згідно ст. 15 Закону України «Про відходи», громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов'язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.

Відповідно до вимог п.п т) ст. 17 Закону України «Про відходи», суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані укладати договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів.

Тобто, вивіз побутових відходів, які утворюються юридичними та фізичними особами, відповідно до Законів України „Про житлово-комунальні послуги" та „Про відходи" має відбуватися за рахунок споживачів комунальних послуг на вивезення відходів, а не за кошти МФОНПС.

За кошти ФОНПС фінансуються виключно заходи щодо охорони навколишнього природного середовища (ст. 47 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища), а не оплата комунальних послуг.

Тобто, Лиманська сільська рада мала забезпечити виконання вказаного заходу шляхом придбання сміттєвозів, контейнерів тощо.

Відповідачем було встановлено, що відповідні порушення призвели до завищення касових та фактичних видатків протягом 2011-2012 років та І кварталу 2013 року в загальній сумі 456277,87 грн., з яких за 2011 рік на суму 49 787,26 грн., за 2012 рік на суму 324 594,81 грн., за І квартал 2013 року на суму 81 895,80 грн.

Однак, суд не погоджується з висновками відповідача в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря», «Про відходи», «Про благоустрій населених пунктів України» передбачена участь держави у фінансуванні екологічних заходів і будівництві об'єктів екологічного призначення з наданням повноважень органам місцевого самоврядування з питань формування та використання місцевих фондів охорони природи, створення об'єктів поводження з відходами тощо.

Місцеві ради самостійно організовують безпосередню реалізацію невідкладних, перспективних та поточних природоохоронних заходів та направлені на екологічну безпеку громадян відповідної територіальної громади за рахунок бюджету місцевої ради, яка сама визначає джерело фінансування цих заходів, є розпорядником цих коштів та контролює їх цільове використання (п.п.1, 6, 7 ст. 16, п.п. 23, 25 ст. 26, ст. ст. 28, 29, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 22, 23 Бюджетного кодексу України (в редакції станом на 2011р.), ст. ст. 15, 41, 42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Постанова КМУ №1147 від 17.09.1996р. про затвердження Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів вказує на вид діяльності, який фінансується за рахунок коштів фонду охорони навколишнього природного середовища.

Пункт 18 зазначеної Постанови, передбачає захід, що належить до природоохоронного та направлений на зниження рівня фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря, використання методів та провадження технологій, що забезпечують запобігання виникненню зниження рівня впливу чи усунення факторів забруднення атмосферного повітря.

Даним фактором в даному випадку є тверді побутові відходи, сміття, листя, гілки, несанкціоновані звалища, буреломи і т.д. - ст. 20 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Згідно п.74-1 Постанови КМУ №1147 від 17.09.1996р., усунення цього фактору негативної дії необхідно фінансувати з коштів фонду охорони навколишнього природного середовища сільської ради: «Забезпечення екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів…».

Згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», в компетенцію місцевих рад входить організація збору, переробки, утилізації та переробки відходів на своїй території - ст. 19 цього Закону, а в свою черги ст. ст. 41, 42, 47 цього Закону зобов'язує місцеві ради визначити джерела фінансування природоохоронних заходів, в т.ч. за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» зобов'язує місцеві ради реалізовувати заходи по благоустрою, створювати необхідні органи та служби, визначати їх повноваження, забезпечивши на території чистоту і порядок, а фінансування заходів здійснювати за рахунок коштів бюджетів - ст. 36 Закону України «Про благоустрій населених пунктів». В цій же нормі, п. 3, констатує, що за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються заходи з виконання місцевих програм благоустрою, охорони та утримання об'єктів благоустрою комунальної форми власності, організація санітарного очищення території, які належать до комунальної форми власності.

Згідно ст.1 Закону України «Про відходи» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відходи є об'єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом - ст. 8 Закону України «Про відходи».

Суд зазначає, що підгалузь цивільного законодавства «Речове право» об'єднує в собі сукупність правових норм, які забезпечують задоволення інтересів особи шляхом безпосереднього впливу на річ, що перебуває у сфері її панування.

Зміст права власності становлять належні власникові повноваження з володіння, користування та розпорядження:

- повноваження з володіння - це юридично закріплена можливість фактичного господарського панування власника над річчю (майном);

- повноваження з користування - це юридично забезпечена можливість вилучення з речі (майна) корисних властивостей, шляхом її використання;

- повноваження з розпорядження - це юридично забезпечена можливість визначити долю речі (майна) шляхом учинення юридичних актів щодо речі. Розпорядження переважно здійснюється шляхом передачі, відчуження чи відмови від речі (майна).

Власник повинен здійснювати належне йому право власності законно, додержуючись моральних засад суспільства, не заподіюючи шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, не погіршуючи екологічну ситуацію та природні якості землі тощо.

На сьогодні в Україні існують такі форми власності: приватна, державна та комунальна. Цей поділ проведено залежно від суб'єктів, які здійснюють повноваження власника. За приватної форми власності власниками майна є фізична або юридична особа; за державною - держава Україна; за комунальною - територіальні громади.

Реалізуючи своє право власності, власник може відмовитись від свого майна, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про його відмову від права власності. Тому в цьому випадку особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якою власник відмовився, набуває право власності на цю річ із моменту заволодіння нею.

Аналізуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що власником (згідно з ЗУ «Про відходи» та Цивільного кодексу України та на підставі реалізації положень Постанови КМУ № 1217 від 03.08.1998р.), є Лиманська сільська рада (ст. ст. 8, 9, 12, 13 ЗУ «Про відходи»), яка і зобов'язана, згідно ст.17 ЗУ «Про відходи», здійснювати всі заходи, які б унеможливили їхню негативну дію на довкілля, а також забезпечити за власний рахунок екологічно - обґрунтоване видалення цих відходів, оскільки власник цього майна відмовився від нього передавши своє право Лиманській сільській раді.

Згідно акту ревізії у власності територіальної громади перебуває 76 контейнерів; послуги з видалення побутових відходів з території Лиманської сільської ради надаються за контейнерною схемою відповідно до схеми санітарного очищення села, що не заперечується відповідачем.

Програма Поводження з відходами «Екологічної програми поліпшення стану території Лиманської сільської ради» на 2011-2020 року затверджена рішенням ХІІ сесії VІ скликання Лиманської сільської ради від 19.10.2011р. за №144. Вказане рішення є чинним.

Вказані вище обставини свідчать про правомірність поводження Лиманської сільської ради з відходами та виділення коштів з фонду охорони навколишнього природного середовища на оплату спірних послуг.

Аналізуючи існуючі правовідношення, а також взаємозв'язок кожного доказу та їх сукупність суд дійшов висновку, що орган ДФІ в частині аналізу правових норм, що регулюють вказані правовідношення, невірно застосував норми матеріального права, що стало підставою неправильного висновку в частині нецільового використання бюджетних коштів на суму 456277,87грн. за вивезення твердих побутових відходів та відповідно винесеного п.5 вимоги в частині зменшення бюджетних асигнувань по КТКВ 240601 «Охорона та раціональне використання природних ресурсів» у зазначеному розмірі.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що вимога органу контрольно-ревізійної служби України як рішення суб'єкта владних повноважень має задовольняти приписам ч.3 ст.2 КАС України, де указано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем в порушення вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, не обґрунтовано правомірність пункту 5 вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства в частині зменшення бюджетних асигнувань по КТКВ 240601 "Охорона та раціональне використання природних ресурсів" у розмірі 456277,87грн.

Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, матеріалами справи підтверджений, позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області до Валківської міжрайонної державної фінансової інспекції у Харківській області про визнання вимоги частково протиправною - задовольнити.

Визнати п.5 вимоги №722-16/294 від 14.08.2013 року Валківської міжрайонної державної фінансової інспекції у Харківській області про усунення виявлених ревізією Лиманської сільської ради порушень законодавства з фінансових питань та притягнення до відповідальності винних у допущених порушеннях осіб в частині зменшення бюджетних асигнувань по КТКВ 240601 "Охорона та раціональне використання природних ресурсів" у розмірі 456277,87грн. протиправним.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Лиманської сільської ради Зміївського району Харківської області (63400, Харківська область, Зміївський район, с. Лиман, пл. Леніна, буд. №5, код ЄДРПОУ 04397514, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 34,41грн. (тридцять чотири грн. 41 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови виготовлено 27 вересня 2013 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв