Рішення № 33753920, 23.09.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/866/13

Провадження № 2/645/889/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючий - суддя Алтухова О.Ю.,

секретар судових засідань - Кононенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" про визнання договору поруки недійсним, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", третя особа: ОСОБА_4 про розірвання договору поруки та визнання зобов'язань за ним припиненими,-

у с т а н о в и в:

Позивач за первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення з ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 105/Р-08 від 04 вересня 2008 року у сумі 117 305, 39 доларів США.

Уточнивши позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 105/Р-08 від 04 вересня 2008 року у сумі 1 331 824,73 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до договору № 105/Р-08 від 04 вересня 2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПриватБанком остання отримала кредит у сумі 55 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% річних з кінцевим терміном повернення 03 вересня 2013 року. В забезпечення повного та своєчасного виконання зобов'язань за даним кредитним договором між ПриватБанком та ОСОБА_3 04 вересня 2008 року було укладено договір поруки. Відповідно до п. 4 договору поруки та положень ст. 543 ЦК України поручитель відповідає перед банком за виконання боржником зобов'язань у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, штрафів, пені та інших платежів, як солідарні боржники. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання за договором не виконав у зв'язку із чим станом на 15 січня 2013 року утворилася заборгованість у сумі 166 686, 45 дол. США, що за курсом НБУ складає 1 331 824,73 грн. (52 981, 72 дол. США - заборгованість за кредитом, 71 066, 68 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 42 638,05 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Відповідно до ст. 543 ЦК України при солідарному обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання зобов'язання частково або у повному розмірі як від усіх боржників разом, так і від кого-небудь з них окремо.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання договору поруки від 04 вересня 2009 року, укладеного між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» та визнання зобов'язань за ним припиненими.

В обґрунтування позову зазначено, що договір поруки від 04 вересня 2008 року, укладений між ним та ПриватБанком був укладений для забезпечення кредитного договору № 105/Р-08 від 04 вересня 2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПриватБанком. В цей же день 04.09.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений договір про видачу траншу № 105/р-08-01, згідно п. 1.1 якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого п. 1.2 кредитної угоди № 105/Р-08, сума траншу становила 55 000,00 дол. США. З текстом договору про видачу траншу, додатками до нього ОСОБА_3 ознайомлений не був, а тому відсутні підстави для солідарної відповідальності за невиконання позичальником своїх обов'язків, що випливають зі змісту договору про видачу траншу. З пункту 5 договору поруки випливає, що у випадку невиконання боржником якого-небудь обов'язку, передбаченого п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку, а поручитель, отримавши таку вимогу, зобов'язаний у свою чергу виконати обов'язки, зазначені у письмовій вимозі кредитора, в продовж п'яти календарних днів з моменту отримання вимоги. На думку ОСОБА_3 кредитор незаконно здійснив 07 квітня 2010 року списання з його поточного рахунку повного розміру пенсії у сумі 625, 20 грн., а 06 квітня 2010 року - 20, 69 грн. Окрім того, кредитор застосував інший договір поруки - № 167 від 20 жовтня 2010 року між ПАТ «Акцент-Банк» та ПАТ КБ «ПриватБанк» та не повідомив ОСОБА_3 про зміну свого найменування з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, в наслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. На думку ОСОБА_3. він має право на розірвання договору поруки відповідно до правил п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом про визнання недійсним договору поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року, укладеного між ПАТ «Акцент-Банк» та ПАТ КБ «ПриватБанк».

В обґрунтування позову зазначено, що договір поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року є фіктивним правочином, оскільки суперечить змісту кредитної угоди № 105/Р-08 оскільки в останній не передбачено використання інших засобів забезпечення. Договір поруки № 167 у розділі № 3 кредитного договору не визначений як засіб його забезпечення, а за строком свого укладення (20 жовтня 2010 року) не відповідає даті укладення кредитного договору (04 вересня 2008 року). Обмеженість відповідальності поручителя за договором поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року в розмірі 200 грн. ставить під сумнів виконання поручителем пунктів 408 цього договору. На думку, ОСОБА_3 укладаючи договір поруки № 167 сторони не мали наміру на створення дійсних юридичних наслідків стосовно виконання кредитного договору № 105/Р-08.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» - Пасмурова І.О., яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити та надала пояснення в обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» так, як про це викладено вище у даному рішенні. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визнала в повному обсязі, просила суд у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6, який діє на підставі договору про надання правових послуг, у судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив суд у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити. Позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6, який діє на підставі договору про надання правових послуг, у судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив суд у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити. Позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Представник відповідача за зустрічним позовом ПАТ «Акцент-Банк» у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомлено.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04 вересня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Центрального відділення філії «Харківське регіональне управління» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 105/Р-08, за умовами якого ПриватБанк надав ОСОБА_3 кредитні кошти у сумі 55 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.09.2013 року.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши ОСОБА_4 кредит в розмірі 55 000,00 дол. США. ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого загальна сума заборгованості ОСОБА_4 перед ПриватБанком відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 15.01.2013р., становить 166 686,45 дол.США, що за курсом НБУ складає 1 331 824,73 грн., що складається з простроченої заборгованості по кредиту у сумі 52 981,72 дол.США, що еквівалентно 423 323, 94 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 71 066,68 дол.США, що еквівалентно 567 822, 77 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у сумі 42 638,05 дол.США, що еквівалентно 340 678, 02 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В забезпечення повного та своєчасного виконання зобов'язань по вищевказаному кредитному договору №105-Р/08 від 04 вересня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» в особі Центрального відділення філії «Харківське регіональне управління» та ОСОБА_3 04 вересня 2008 року було укладено договір поруки.

Відповідно до п.4 Договору поруки ОСОБА_3, як поручитель боржника ОСОБА_4 відповідає перед ПриватБанком за виконання зобов'язань вищевказаним боржником у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, штраф, пені та інших платежів, як солідарні боржники.

Відповідно до положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.543 ЦК України, при солідарному обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання частково, або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від кого-небудь з них окремо.

У зв'язку із невиконанням позичальником (ОСОБА_4) зобов'язань за кредитним договором (щодо погашення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування сумою кредиту, суми пені нарахованої за порушення строку погашення кредиту та відсотків) ПАТ КБ «Приват Банк» на адресу поручителя (ОСОБА_3) направлено відповідне повідомлення із зазначенням необхідності до 30 березня 2010 року погасити заборгованість перед Банком, яке залишено без задоволення.

Відповідно до положень ст. 553 ЦПК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, окрім випадків, передбачених законом.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Таким чином, враховуючи той факт, що на час розгляду справи зобов'язання за кредитним договором не виконано, відповідач не надав суду доказів сплати ОСОБА_4 заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню 1 331 824,73 грн. заборгованості за кредитним договором № 105/Р-08 від 04 вересня 2008 року, що складається з простроченої заборгованості по кредиту у сумі 52 981,72 дол.США, що еквівалентно 423 323, 94 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 71 066,68 дол.США, що еквівалентно 567 822, 77 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у сумі 42 638,05 дол.США, що еквівалентно 340 678, 02 грн.

Судом встановлено, що в забезпечення повного та своєчасного виконання зобов'язань по кредитному договору №105-Р/08 від 04 вересня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» в особі Центрального відділення філії «Харківське регіональне управління» та ОСОБА_3 04 вересня 2008 року був укладений договір поруки.

Відповідно до п.4 вищезазначеного договору поруки ОСОБА_3, як поручитель боржника ОСОБА_4 відповідає перед ПриватБанком за виконання зобов'язань вищевказаним боржником у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, штраф, пені та інших платежів, як солідарні боржники.

Порука є одним із способів забезпечення зобов'язань при укладенні кредитних договорів та має зобов'язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюють свою дію загальні положення про зобов'язання та про договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми закону вбачається, що до припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов'язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя (збільшення розміру плати за кредит, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо. Порука припиняється лише тоді, коли поручитель не надав згоди на зміну основного зобов'язання.

Доводи позивача, що договір поруки підлягає розірванню з підстав не надання банком для ознайомлення позивачу договору про надання траншу, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що відповідно до п.3 договору поруки поручитель ознайомлений з договором кредиту, про що свідчить підпис позивача на договорі поруки від 04 вересня 2008 року, тому при ознайомлені з кредитним договором до підписання договору поруки, позивач мав змогу ознайомитись з договором про надання траншу, адже в п.1.1 кредитного договору мається посилання на договір про надання траншу. Підписавши договір поруки позивач фактично погодився з договором про надання кредиту та договором про надання траншу.

У зв'язку із змінами до ст. 6 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків» № 1617-УІ від 24 липня 2009 року) за рішенням загальних зборів акціонерів ПриватБанку від 30 квітня 2009 року було змінено організаційно-правову форму банку з Закритого акціонерного товариства на Публічне, у зв'язку із чим змінилася назва Банку - ПАТ КБ «ПриватБанк».

Що стосується посилання відповідача на те, що при укладенні договору поруки Банк не вияснив згоди дружини відповідача ОСОБА_7 на укладення договору, то оскільки порука відповідно до положень ст. 553 ЦК України є способом забезпечення виконання зобов'язання, то договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

Таким чином, проаналізувавши договір про надання кредиту, договір поруки та розрахунок заборгованості за кредитним договором №105/Р-08 від 04 вересня 2008 року суд приходить до висновку, що збільшення обсягу відповідальності поручителя на протязі всього часу не відбувалася, а саме: сума кредиту склала 55 000 дол. США, сума відсотків протягом всього часу склала 18%, тобто як зазначено у договорі кредиту та поруки, строк виконання зобов'язання спливає 03 вересня 2013 року, в зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання договору поруки від 04 вересня 2009 року, укладеного між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» та визнання зобов'язань за ним припиненими.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2010 року між ПАТ «Акцент-Банк» та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір поруки № 167 предметом якого є надання поруки за виконання боржником ОСОБА_4 всіх своїх обов'язків за кредитним договором №105/Р-08 від 04 вересня 2008 року. Розмір відповідальності поручителя перед кредитором встановлено в 200,00 грн.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 215 ЦК України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним є його сторони.

Втім, ОСОБА_4 не є стороною договору поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року, укладеного між ПАТ «Акцент-Банк» та ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України не довела підстави для визнання договору поруки № 167 недійсним.

Згідно платіжного доручення № PROM1B0N6A від 11 жовтня 2011 року позивачем при пред'явленні позову до суду був сплачений судовий збір у сумі 1700,00 гривень, а відповідно до платіжного доручення № PROM1B0N6В від 11 жовтня 2011 року - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, а саме з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по оплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 203, 215, 543, 553, 559, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 212-215ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання договору поруки недійсним - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", третя особа: ОСОБА_4 про розірвання договору поруки та визнання зобов'язань за ним припиненими - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 29098829000000) заборгованість за кредитним договором № 105/Р-08 від 04 вересня 2008 року у сумі 1 331 824 (один мільйон триста тридцять одна тисяча вісімсот двадцять чотири) гривні 73 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 64993919400001) судовий збір у сумі 1700,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: