Рішення № 33749136, 27.09.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 401/12801/12

(2/199/996/13)

РІШЕННЯ

іменем України

„19" вересня 2013 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Спаї В.В.,

секретар - Носенко Ю.О.,

за участі представника позивача - Шкваря К.М.,

за участі представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 05.02.2007 р. №DN80FI000000028 відповідач отримав 05.022007 р. кредит в сумі 100 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.02.2027 р. Укладаючи договір, сторони за ним погодили, що погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, а також інші витрати. Зазначаючи у позові про те, що на порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, яка мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів, та станом на 02.12.2012 р. заборгованість становить 264 018,33 дол. США, з яких: 104 330,80 дол. США - заборгованість за кредитом, 53 341, 23 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 17 955,96 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 88 390,34 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем був укладений договір іпотеки, відповідно до якого відповідач надав в пеку нерухоме майно - будинок загальною площею 230,80 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. У відповідності до ст. 6 Закону України «Про іпотеку» іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі документу, зазначеного у договорі іпотеки.

Предмет позову становить вимога про озернення стягнення на зазначене вище нерухоме майно та виселення відповідача та інших осіб, місце проживання яких зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входить питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку.

У судовому засіданні позивач в особі представника вимоги позову підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд повністю задовольнити поданий позов.

Відповідач в особі представника за довіреністю позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні повністю, посилався на те, що відповідач необґрунтовано вимагає стягнення всієї суми кредиту (п. 2.3.3 кредитного договору, ст.ст. 611, 530 ЦК ), та матеріали справи не містять вимоги щодо погашення простроченої заборгованості та/або вимог щодо повернення всієї суми кредиту, розрахунок заборгованості наданий станом на 30.11.2012 р., утім, посилання у позові міститься на наявність заборгованості в розмірі 104 330,80 дол. США станом на 02.12.2012 р., є необґрунтованим підвищення відсоткової ставки за кредитом (не 9,95%, а 29,49%), оскільки позивач не має прав в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку, з боку позивача порушені строки нарахування пені та її розмір є невідповідним.

Разом з тим, відповідач в особі представника заперечував щодо понесення позивачем збитків у зв'язку неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, та наголошував на неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки в тексті позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №DN80FI000000028 було укладено договір іпотеки №DN80FI000000028 від 05.02.2007 р., який до позовної заяви не доданий, утім, в додатках до позовної заяви інший договір іпотеки №DN80FJ000000028, який був укладений реально, але відповідно до п. 2 договору іпотеки №DN80FJ000000028 за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 05.02.2007 р. №DN80FJ0000000028, укладеного між банком та іпотекодавцем, а до матеріалів позову додається інший кредитний договір №DN80FI000000028, на який ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається у позові та у розрахунку заборгованості. Через зазначене є незрозумілим за яким кредитним договором має місце факт порушення виконання зобов'язань, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки і за яким саме договором іпотеки позивач просить суд звернути стягнення. Разом з тим, відповідач наголошував на тому, що у позивач не виникло право на звернення стягнення на майно (ст. 33 Закону України «Про іпотеку»), адже відповідач не отримував письмової вимоги банку про усунення порушень, та просив звернути увагу на те, що відповідач не є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, надав довідку з Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську.

Заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_3 договору ( від 05.02.2007 р. №DN80FI000000028) відповідач отримав 05.022007 р. кредит в сумі 100 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.02.2027 р.

Укладаючи договір, сторони за ним погодили, що погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, а також інші витрати.

Утім, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 02.12.2012 р. становить 264 018,33 дол. США та яка складається з наступного: 104 330,80 дол. США - заборгованість за кредитом, 53 341, 23 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 17 955,96 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 88 390,34 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

На підтвердження наявності у позивача права на звернення до суду із вимогою про звернення стягнення на майно, яке предметом іпотеки, позивач надав до суду договір іпотеки від 05.02.2007 р. №DN80FJ000000028, який був укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника (ОСОБА_4) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іподекодавця.

Відповідно до п. 1 зазначеного вище договору іпотеки за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 05.02.2007 р. №DN80FJ000000028, укладеного між банком та іпотекодавцем, по поверненню кредиту, наданого у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 127 200,00 дол. США на строк з 05.02.2007 р. по 04.02.2027 р. включно, сплаті відсотків за користування кредитом та ін.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Утім, позивач не виконав обов'язок доказування, не скористався в повному обсязі процесуальними правами, визначеними ЦПК України, не клопотав про забезпечення доказів за умови складнощів в їх отриманні, у зв'язку з чим суд мав би змогу дійти до іншого висновку у справі, яка розглядалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Утім, суду не було надано доказів у порядку ст.ст. 57-59 ЦПК України (договору іпотеки) щодо наявності у позивача права на задоволення вимог за основним зобов'язанням (кредитним договором від 05.02.2007 р. №DN80FI000000028, за яким відповідач отримав 05.022007 р. кредит в сумі 100 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.02.2027 р.) шляхом звернення стягнення на нерухоме майно - АДРЕСА_1: предметом наданого позивачем договору іпотеки від 05.02.2007 р. №DN80FJ000000028, який був укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань іншої особи - позичальника ОСОБА_4 перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іподекодавця.

Разом з тим, наданим позивачем договором іпотеки від 05.02.2007 р. іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором від 05.02.2007 р. №DN80FJ000000028, укладеного між банком та іпотекодавцем, по поверненню кредиту, наданого у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 127 200,00 дол. США на строк з 05.02.2007 р. по 04.02.2027 р. включно, сплаті відсотків за користування кредитом та ін., тоді як відповідно до укладеного кредитного договору між банком та відповідачем (договір від 05.02.2007 р. №DN80FI000000028) розмір непоновлювальної кредитної лінії становить 100 000,00 дол. США, та факт отримання грошової суми кредитних коштів ОСОБА_3 в розмірі 100 000,00 дол. США (а не 127 200,00 дол. США) не заперечувався представником останнього в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки позивачем не було надано підстав виникнення права на звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначений вище, позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на нерухоме майно відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя