Постанова № 33748238, 05.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 р. Справа № 804/11174/13-а Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія» до Геніченської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 14 червня 2013 року ТОВ «Нікопольська зернова компанія» було отримано податкові повідомлення рішення від 07 червня 2013 року, якими за порушення п.п.54.3.1. п.54.3. ст.54 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 340 грн. та у зв'язку з порушенням п.п.288.1, 288.2 ст.288, п.286.2. ст.286, п.287.1. ст.287 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 150 180,71 грн. (120 144,57 грн. за основним платежем та 30 036,14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позивач не згоден з порушеннями, які зазначені в спірних податкових повідомленнях-рішеннях. Вважає, що відповідачем неправомірно збільшені грошові зобов'язання ТОВ «Нікопольська зернова компанія», штрафні (фінансові) санкції нараховані безпідставно, а висновки, згідно з якими відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, суперечать чинному законодавству України з питань оподаткування. За таких обставин, позивач просив суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2013 року №0000111500 та податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2013 року №0000131500, прийняте на підставі рішення про результати розгляду скарги ГУ Міндоходів Херсонської області (вих.№1135/10/21-22-10-02-06 від 08.07.2013 року).

В судовому засіданні представник позивача пред'явлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що надав суду всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог та не заперечував проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Нікопольська зернова компанія» (код ЄДРПОУ 31337984) 05.07.2001 року зареєстроване Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради.

Судом встановлено, що податковими повідомленнями-рішеннями Геніченської міжрайонної ДПІ від 07 червня 2013 року №0000111500 та №0000131500 було нараховано ТОВ «Нікопольська зернова компанія» податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за порушення п.п.54.3.1. п.54.3. ст.54 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 340 грн. та за порушення п.п.288.1., 288.2. ст.288, п.286.2. ст.286, п.287.1. ст.287 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 150 180,71 грн. (120 144,57 грн. за основним платежем та 30 036,14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Разом із цим, 11 липня 2013 року позивачем отримано рішення Головного управління Міндоходів у Херсонській області (вих.№1135/10/21-22-10-02-06 від 08.07.2013 р.), яким було скасовано податкове повідомлення-рішення Генічеської міжрайонної ДПІ в частині застосування штрафних санкцій у сумі 5 448,22 грн.

Позивач пов'язує порушеннях своїх прав, з винесеними відповідачем спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Так, 22 січня 2009 року між позивачем та Нижньосірогозькою районною державною адміністрацією Херсонської області було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, загальною площею 22,0438 га на території Сірогозької сільської ради. Призначення земельної ділянки - обслуговування адміністративних будівель, виробничих площадок та приміщень.

У відповідності до абзацу 1 пункту 9 договору - орендна плата вноситься орендарем за земельні ділянки державної власності у грошовій формі в трикратному розмірі земельного податку, що становить 35 733 грн. щороку.

Встановлена договором нормативна грошова оцінка землі (238 222 грн.) повинна бути проіндексована у 2010 році з урахуванням індексу споживчих цін за 2009 рік і складає на сьогодні 238 222 грн. х 1,059 = 252 277 грн., а орендна плата: 252 277грн. х 5% х 3 = 37 842 грн.

Пунктом 13 Договору також передбачено підстави перегляду розміру орендної плати.

Пунктом 36 Договору передбачена процедура внесення змін до договору - зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Згідно ст.654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За весь строк дії договору жодних змін щодо умов договору не здійснювалося та пропозицій від орендодавця щодо змін будь-яких умов договору до позивача не надходило, доказів зворотнього відповідачем не надано.

Відповідно до пп.14.1.136. ПК України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Згідно з п.288.4. ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

В рішенні про результати розгляду скарги від 08.07.2013 року зазначається, що позивачем порушені вимоги п.п.288.1., 288.2. ст.288, п.286.2. ст.286, п.287.1. ст.287 ПК України, оскільки ТОВ «Нікопольська зернова компанія» використовувало невірні коефіцієнти при оцінці вартості окремої земельної ділянки, а саме 1,059 замість 1,254 та 1,756.

Суд не погоджується з даними твердженнями, оскільки для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 р. (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756. (п.5 Постанови КМУ від 31.10.2011 р. №1185). Але застосування до позивача такого коефіцієнта є протиправним, оскільки він застосовується виключно до ріллі, а не земель промисловості та транспорту.

Нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення, яка була проведена у 2006 році, підлягає індексації на 01 січня 2013 року на коефіцієнт 1,254. Отже, даний коефіцієнт не застосовується до земель ТОВ «Нікопольська зернова компанія», оскільки їх нормативна грошова оцінка проведена у 1995 році.

Разом з тим, пунктом 288.5. ст.288 ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Отже, положеннями ПК України передбачено, що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди. Саме умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами і орендодавець має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договором розмірі. Те, що п.288.5. ПК України закріплює мінімальне та максимальне значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає лише те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

У відповідності до п.288.1. ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно п.288.4. ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.5. Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Отже, положеннями Податкового кодексу України передбачено, що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору, з обов'язковим закріпленням розміру орендної плати в такому договорі.

Таким чином, саме умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами і орендодавець має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у визначеному договором розмірі.

Вимоги пп.288.5.1. ПК України стосовно мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладенні договору або ж при внесенні змін до нього. Але ніяк не можуть вважатися зобов'язанням орендаря, встановленим Податковим кодексом України, оскільки у самому Кодексі (п.288.1.) вказано, що підставою для нарахування орендної плати є договір.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку недійсність договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) законом прямо не встановлена, рішення суду про визнання його недійсним відсутнє, доказів зворотнього відповідачем також не надано, а тому договір є правомірним.

При цьому згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами. Відповідно, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному договором розмірі.

Водночас, закріплення в ч.4 ст.21 Закону України «Про оренду землі» мінімального значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Тобто, орендар зобов'язаний буде сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до договору.

Згідно із ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Також судом встановлено, що ТОВ «Нікопольська зернова компанія» має філію - «Сірогозький комбінат хлібопродуктів» ТОВ «Нікопольська зернова компанія», яка фактично використовувала вищезазначену земельну ділянку.

У відповідності до ч.1 ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Відповідно до абз.2 п.4.2. Положення про філію «Сірогозький комбінат хлібопродуктів» ТОВ «Нікопольська зернова компанія» затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Нікопольська зернова компанія» від 28.03.2008 року підприємство передає філії право самостійного ведення податкового обліку, крім обліку податку на додану вартість.

Таким чином, філії «Сірогозький комбінат хлібопродуктів» ТОВ «Нікопольська зернова компанія» були делеговані повноваження товариства щодо сплати орендної плати за землю та подання податкової звітності.

Так, відповідно до довідки Геніченської МДПІ Херсонської області від 17.05.2013 року №12/22-2/35663196 про результати проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Філії «Сірогізький комбінат хлібопродуктів» ТОВ «Нікопольська зернова компанія» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року у філії «Сірогозький КХП» ТОВ «НЗК» порушень не виявлено.

Разом із цим, як вбачається з акту документальної позапланової перевірки від 07 березня 2013 року №4/22-1/35663196 щодо дотримання філії «Сірогозький КХП» ТОВ «Нікопольська зернова компанія» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року, філія вимог чинного законодавства з приводу своєчасності подання звітності та внесення орендної плати також не порушувала.

Таким чином, протягом 2009-20012 року Філія «Сірогозький КХП» ТОВ «НЗК» своєчасно подавала звідність щодо користування земельною ділянкою, вносила орендну плату за землю та подавала податкові декларації з плати за землю.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінуючи усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, приймаючи до уваги, що податкові повідомлення-рішення від 07 червня 2013 року за номерами 0000111500; 0000131500 прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 червня 2013 року за номерами 0000111500 та №0000131500, винесені Геніченською міжрайонною державною податковою інспекцією.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя Кучма К.С.