Постанова № 33747325, 26.09.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р.Справа № 916/1246/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Мацюри П.Ф. , Ліпчанської Н.В.

(Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням в.о. голови суду № 739 від 23.09.2013р.)

При секретарі: Станковій І.М.

За участю представників сторін:

від ПАТ „Одеський м'ясокомбінат"- Касьяненко Ю.Я., за довіреністю № б/н від 02.01.2013р.;

від Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство" - Горобченко Ю.Ю., за довіреністю № Ю-1-16/13 від 12.09.2013р.;

від прокуратури Одеської області - Величко Т.І., посвідчення № 010030 від 17.10.2012р.

Представник Міністерства інфраструктури України в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Одеський м'ясокомбінат"

на рішення господарського суду Одеської області від 19.07.2013 р.

по справі № 916/1246/13

за позовом Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство"

до Приватного акціонерного товариства „Одеський м'ясокомбінат"

про стягнення 2 133 119, 63 грн.

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У травні 2013 року Чорноморський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Одеський м'ясокомбінат" 467 281,45 грн. несплачених платежів за договором позички, укладеного між сторонами, 34 302,43 грн. штрафних санкцій та 1 631 535,75 грн. компенсації вартості використання обладнання.

У липні 2013 року прокурор подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 507 039,96 грн. - несплачених платежів за договором № ОД-773 від 03.01.2006р., 45 282,99 грн. штрафних санкцій, 1 631 535,75 грн. компенсації вартості використання обладнання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням грошового зобов'язання з боку відповідача за договором позички та безпідставним використанням обладнання, що знаходиться на балансі державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство", з моменту укладання договору позички приміщення до моменту укладення договору оренди обладнання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.07.2013р. (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ „Одеський м'ясокомбінат" на користь ДСК „Чорноморське морське пароплавство" 501 583,88 грн. заборгованості за договором позички, 24 459,30 грн. заборгованості за договором оренди обладнання, а також стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 10 520,86 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції перерахувавши розмір заборгованості відповідача в частині оплати платежів за договором позички, встановив її у сумі 501 583,88 грн. В іншій частині вимог щодо стягнення суми заборгованості за договором позички в розмірі 5 456,08 грн. суд відмовив.

В частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій суд мотивував тим, що прокурор під штрафними санкціями заявив стягнення трьох процентів річних, що не являються штрафними санкціями.

В частині стягнення з відповідача компенсації вартості використання обладнання, суд першої інстанції відмовив у зв'язку з безпідставністю даної вимоги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт використання відповідачем обладнання.

Крім того, господарський суд Одеської області самостійно встановив та стягнув заборгованість за договором оренди обладнання № КС-357 від 02.04.2012р.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство „Одеський м'ясокомбінат" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на порушення судом норм матеріального права.

Апелянт у скарзі зазначає, що між сторонами відбулось розірвання договору. Листом віце-президента ДСК „Чорноморське морське пароплавство" № 1598 від 27.10.2008р. позичкодавець повідомив користувача про неможливість продовження договірних відносин та вийшов з пропозицією про розірвання договору позички, у зв'язку з банкрутством підприємства. Голова правління ЗАТ „Одеський м'ясокомбінат" листом № 111 від 07.11.2008р. надав згоду на розірвання вищевказаного договору та повідомив про направлення на адресу ДСК „Чорноморське морське пароплавство" підписану додаткову угоду про розірвання договору № ОД-773 та підписаний Акт прийому-передачі майна. Оскільки договір сторонами розірвано, то відсутні правові підстави для стягнення сум. Крім того, на думку сторони є недоведеними суми стягнення, оскільки відсутні банківські виписки, акти взаєморозрахунків стосовно платежів за Договором.

Сторона наполягає також на тому, що позивачем був пропущений строк позовної давності.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу ДСК„Чорноморське морське пароплавство просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів, 03 січня 2006р. між Державною судноплавною компанією „Чорноморське морське пароплавство" (Позикодавець) та Закритим акціонерним товариством „Одеський м'ясокомбінат" (Користувач) був укладений договір позички № ОД-773, за умовами якого Позикодавець зобов'язується передати, а Користувач приймає позичку в тимчасове платне користування, у вигляді нежитлових приміщень - забійного цеху з прилеглими приміщеннями (надалі - Майно), загальною площею 379,30 кв.м., які розташовані на території комплексу з переробки м'яса та молока, за адресою: Одеська область, Любашівський р-н, смт. Любашівка, вул. Заводська, 20, що знаходиться на балансі ДСК „Чорноморське морське пароплавство".

Цей договір діє з 03.01.2006р. по 03.01.2011р. року включно. (п. 10.1 Договору)

Відповідно до п.3.1 Договору, розмір плати за користування позичкою визначається за домовленістю сторін і становить за перший місяць користування (січень 2006р.) 5 456,96 грн., без урахування ПДВ, відповідно до Додатка 12.1, що є невід'ємною частиною Договору позички здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктами 3.2,3.3,3.4 Договору передбачено, що розмір плати користування позичкою за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Користувач щомісяця здійснює авансовий платіж за позичку шляхом перерахування відповідних платежів на поточний рахунок Позикодавця за кожний календарний місяць до 5-го числа. Позикодавець виставляє Користувачеві перший рахунок по позичці не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання відповідного Акту приймання-передачі майна. Користувач повинний самостійно одержати від Позикодавця оформлений рахунок. Щомісяця до 15-числа Позикодавець виставляє Користувачеві рахунок на передплату й перерахунок за попередній календарний місяць із урахуванням коректування розміру позички у зв'язку зі зміною індексу інфляції. Користувач зобов'язаний здійснити авансовий платіж відповідно умов визначених п.3.3. на підставі даного Договору, у розмірі плати за попередній місяць і зробити доплату на підставі виставленого рахунку не пізніше 20-го числа поточного місяця самостійно одержавши від Позикодавця оформлений рахунок.

Згідно п.5.1 Договору, передача Користувачеві майна здійснюється після укладення договору позички й договору відшкодування експлуатаційних витрат (ВЕВ), пов'язаних з утримуванням предмета позички.

Стягнення сум за договором позички є однією із позовних вимог.

Розглянувши правомірність прийнятого рішення судом першої інстанції в цієї частині, судова колегія дійшла висновків про порушення судом норм матеріального права виходячи з такого.

За положеннями ст.827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 828 Цивільного кодексу України договір позички речі побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі. Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу. Договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частині 2 ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Оскільки у позику надано нежитлові приміщення забійного цеху з прилеглими приміщеннями , загальною площею 379,30 кв. м. строком на 5 років, договір позички повинно бути нотаріально посвідченим.

Відповідно до п. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Оскільки договір позики не має нотаріальної форми, він є нікчемним в силу приписів ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України на підставі якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Законодавством України передбачено, що правовим наслідок недійсного (нікчемного) правочину є відсутність юридичних наслідком такого правочину, а тому позовні вимоги, що випливають із нікчемного правочину, задоволенню не підлягають. Таким чином, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції в частині стягнення сум за договором позики та відмовляє у задоволенні позовних вимог у сумі 507 039, 96 грн. несплачених платежів за договором № ОД -733 від 03.01.2006 р. та 45 282, 99 грн. штрафних санкцій.

Позивачем з посилкою на ст. 1212 та 1214 ЦК України також заявлені позовні вимоги про стягнення 1 631 535, 75 грн. компенсації вартості використання обладнання з моменту укладення договору позички до укладення договору оренди обладнання № КС -357 від 02.04.12.

Судом першої інстанції у цієї частині позову відмовлено з мотивів недоведеності.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що позивачем не надано будь - яких доказів передачі обладнання до відповідача саме з 03.01.2006 року. Згідно акту приймання - передачі обладнання встановлено, що спірне майно передано 02 квітня 2012 року на підставі Договору № КС - 357 (а.с.17) Інших доказів щодо перебування спірного майна у використанні відповідача а ні прокурором, а ні ДСК ЧМП не наведено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ти обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин рішення суду першої інстанції у цієї частині залишається без змін.

Судовою колегією встановлено, що судом першої інстанції розглянути вимоги, що не булі зазначені у позовній заяві та в уточненні до позовної заяви, а саме стягнуті орендні платежі за Договором оренди обладнання, укладеного 02 квітня 2012р. між Державною судноплавною компанією „Чорноморське морське пароплавство" (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством „Одеський м'ясокомбінат" (Орендар) за № КС-357.

Судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції не вправі змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

Втім у цьому контексті слід звернути увагу на те, що Вищий господарський суд України в п. 11 інформаційного листа від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" на запитання, чи може господарський суд вирішити спір за вимогами, які не були заявлені під час судового провадження, відповів таке. Згідно з пунктом 2 статті 83 ГПК господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

У п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" на запитання, чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог, дається така відповідь. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

В матеріалах справи відсутнє клопотання про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди обладнання № КС-357 від 02.04.2012р.

Відтак, суд першої інстанції розглядав позовні вимоги, які не були заявлені позивачем та стягнув з Приватного акціонерного товариства „Одеський м'ясокомбінат" заборгованості за договором оренди обладнання № КС-357 від 02.04.2012р. у сумі 24 459,30 грн., що не допустимо в розумінні приписів п.2 ст.83 ГПК України. Тому у цієї частині судове рішення підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги відносно пропуску строків позовної давності не приймаються до уваги, оскільки спростовуються відсутністю порушеного права позивача внаслідок укладання нікчемного правочину.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судова колегія стягує з позивача на користь відповідача суму судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім того, судовою колегією враховані вказівки постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" про те, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Таким чином, апеляційна інстанція стягує з державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство" на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 42 662,40 грн. за подання позовної заяви та 5 260,45 грн. на користь Приватного акціонерного товариства „Одеський м'ясокомбінат" за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.2, 104 ч.1 п.4, 105 господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Одеський м'ясокомбінат" - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 19.07.2013 р. по справі № 916/1246/13 - частково скасувати в частині задоволення позовних вимог. В решті частині залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції :

«У позові відмовити.

Стягнути з Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" на користь Приватного акціонерного товариства „Одеський м'ясокомбінат" 5 260 п'ять тисяч двісті шістдесят) грн. 45 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 42 662 (сорок дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. (Отримувач коштів: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011 № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050), символ звітності 206 код ЄДРПОУ суду 26016990).»

Господарському суду Одеської області доручити видати накази із зазначенням усіх необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 27.09.2013 року

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська