Постанова № 33737144, 24.09.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р.Справа № 915/349/13-гКолегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від позивача: Бойченко В.Г.

Від відповідача: Смагін В.В.

Від третьої особи: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 2011"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 13.06.2013 року

у справі № 915/349/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 2011"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Кон"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Родіна" в особі ліквідатора Черепенко В.Г.

про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос 2011" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Кон", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Родіна" в особі ліквідатора Черепенко В.Г., про визнання права власності на бетонні плити огорожі незавершеного будівництва літнього табору для тварин, придбані за договором купівлі - продажу від 04.10.2011р. укладеним з СЗАТ «Родіна», та зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання спірним майном.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що 04.10.2011 року між ТОВ "Колос 2011" та СЗАТ «Родіна» в особі ліквідатора Черепенко В.Г. було укладено договір купівлі - продажу майна, а саме: незавершеного будівництва корівника та площадки літнього табору для тварин. Вартість зазначеного майна в сумі 160 000 грн. була оплачена позивачем повністю. Незавершене будівництво корівнику на суму 120 000 грн. було передано продавцем позивачеві і отримано ним. Однак, при передачі іншого придбаного майна (бетонних плит огорожі літнього табору для тварин) на суму 40 000 грн. виникли перешкоди з боку відповідача, який стверджує, що придбав цей же товар за договором купівлі - продажу від 10.07.2010р., укладеним з СЗАТ «Родіна». Оскільки відповідач не визнає право власності позивача на предмет спору та перешкоджає вивезенню купленого товару, позивач на підставі ст.ст. 328, 391, 392 ЦК України просив задовольнити позов.

Відповідач заперечував проти позову посилаючись на те, що позивачем не надано будь - яких доказів набуття права власності на спірне майно, яке є власністю відповідача відповідно до договору купівлі - продажу від 10.07.2010р., укладеного між СЗАТ «Родіна» та ТОВ "Агро Кон".

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.06.2013 року у справі (суддя - Давченко Т.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю з мотивів недоведеності позовних вимог.

В апеляційній скарзі ТОВ «Колос 2011» просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 328, 334, 391, 392 ЦК України та ст. ст. 32, 33, 43 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 04.10.2011 року між СЗАТ "Родіна" в особі ліквідатора Черепенко В.Г. (продавець) та ТОВ "Колос 2011" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти наступне майно, що знаходиться в с. Солончаки Очаківського району Миколаївської області, а саме: незавершене будівництво корівнику (2 од.) та площадка літнього табору для тварин (1 од.), загальною вартістю 160000 грн.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що передача об'єкта продажу продавцем покупцеві проводиться протягом 3 днів після повного розрахунку за цим договором, з оформленням Акту приймання-передачі.

Згідно з п. 3.2 договору, моментом переходу права власності від продавця до покупця є дата підписання акту приймання-передачі.

ТОВ "Колос 2011" оплатило вартість предмета договору купівлі - продажу повністю, що підтверджується копіями платіжних доручень № 836 від 05.10.2011р. та № 837 від 05.10.2011р.

Зазначене в даному договорі майно, а саме незавершене будівництво корівнику у кількості 2 од. та площадка літнього табору для тварин у кількості 1 од. було передано від продавця покупцеві за актом приймання - передачі від 04.10.2011р., підписаним уповноваженими представниками обох сторін

07.11.2012 року позивач звернувся до ліквідатора СЗАТ «Родіна» Черепенко В.Г. з претензією - вимогою № 60, в якій вимагав, зокрема, повідомити дату коли він зможе отримати куплений за договором від 04.10.2011р. товар - площадку літнього табору для тварин. У відповідь на зазначену вимогу арбітражний керуючий Черепенко В.Г. листом № 1285 від 21.12.2012 року повідомила позивача, що всі визначені у договорі від 04.10.2011р. об'єкти купівлі - продажу були передані представнику ТОВ «Колос 2011».

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі є вимога ТОВ «Колос 2011» заявлена до ТОВ «Агро Кон» про визнання за позивачем права власності на бетонні плити огорожі незавершеного будівництва літнього табору для тварин, придбані за договором купівлі - продажу від 04.10.2011р. укладеним з СЗАТ «Родіна», та зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання спірним майном.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права власності та припинення дії, яка порушує право власності.

Статтею 392 ЦК України унормовано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до приписів статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення цивільно-правових підстав набуття права власності на бетонні плити огорожі незавершеного будівництва літнього табору для тварин.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у ст. 1 ГПК України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння, а також про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Так, в силу вимог ст.ст. 386, 387, 391 ЦК України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності, як шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, згідно з статтею 387 ЦК України (віндикаційний позов), так і вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, згідно з статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

Предметом віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як - то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володіння відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на вказане майно.

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпоряджання та користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпоряджання майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Отже, позивачем, який зазначає, що він позбавлений права володіння належним йому майном, невірно обрано спосіб захисту права власності на таке майно, яке захищається шляхом пред'явлення віндикаційного позову до особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа спірним майном.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судової о процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті доказі, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої вимоги про визнання права власності на спірне майно - бетонні плити огорожі незавершеного будівництва літнього табору для тварин та усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання спірним майном обґрунтовує тим, що спірне майно було придбане ним у СЗАТ «Родіна» за договором купівлі - продажу від 04.10.2011р. і повністю оплачено, але не було передано йому продавцем у зв'язку з вчиненням перешкод з боку відповідача.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за договором купівлі - продажу від 04.10.2011р., укладеним між сторонами, позивачем було придбано дві одиниці незавершеного будівництва корівників та одну площадку літнього табору для тварин. Проте, жодного посилання на стан вказаної площадки (завершене будівництво, незавершене будівництво, процент готовності об'єкту тощо), а також що до складу відчужуваного майна входять бетонні плити огорожі, у даному договорі не міститься.

А також, відсутнє в даному договорі посилання й на те, що майно, яке відчужувалося за цим договором, було об'єктом оцінки згідно з витягом зі звіту про експертну оцінку майна СЗАТ «Родіна» від 30.09.2011р., складеним ПП «Миагро».

У зв'язку з цим заявлені позивачем вимоги мають невизначений характер, оскільки в позовній заяві навіть не вказано кількість спірного майна, його індивідуально визначені ознаки та місце його знаходження.

Окрім того, ліквідатор СЗАТ «Родіна» Черепенко В.Г. зазначила у листі № 1285 від 21.12.2012р., що всі визначені у договорі від 04.10.2011р. об'єкти купівлі - продажу були передані представнику позивача за актом приймання - передачі.

Як свідчить правовий аналіз наявних у справі документів та встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено факт існування правовстановлюючих документів (в тому числі втрачених) на спірне нерухоме майно, які б підтверджували його право на таке майно.

Разом з тим, з наявних у справі матеріалів вбачається, що згідно з договором купівлі - продажу від 10.07.2010р., укладеним між СЗАТ «Родіна» в особі керуючого санацією Соколова В.В. та ТОВ «Агро Кон», відповідачем було придбано майно, до складу якого входить, зокрема, огорожа із залізобетонних плит. Вартість придбаного майна була повністю оплачена покупцем і вказане майно було передано від продавця покупцеві за актом приймання - передачі. Зазначений договір на момент вирішення даного спору ніким не оскаржений та в установленому законом порядку недійсним не визнаний.

Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на приписи п. 6 ст. 28 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якими санатор повинен забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна у процедурі санації в порядку, установленому законодавством про оцінку майна, оскільки на момент укладання договору купівлі - продажу від 10.07.2010р. між СЗАТ «Родіна» та ТОВ «Агро Кон» такої норми у згаданому Законі не існувало.

Вимога щодо зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпоряджання бетонними плитами огорожі незавершеного будівництва літнього табору для тварин має похідний характер та залежить від визнання за позивачем права власності на зазначене спірне майно.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Колос 2011» щодо визнання права власності на спірне майно - бетонні плити огорожі незавершеного будівництва літнього табору для тварин та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання вказаним майном, оскільки позивачем не доведено його право власності на спірне майно, а також ним не надано доказів вчинення відповідачем самого факту порушення його права на користування та розпоряджання спірним рухомим майном.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 13.06.2013 року у справі № 915/349/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 2011" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.