Постанова № 33747321, 24.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. Справа№ 910/5637/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Романюк В.В. - представник

Від відповідача: Захаров І.Ф. - представник

Від третьої особи: Греченюк С.О. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013

у справі № 910/5637/13 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче

об'єднання «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського»

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про спонукання до укладення договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено. Відповідно до прийнятого рішення визнано укладеним договір про технічне забезпечення електропостачання споживача від 28.02.2013 № 11/13-37 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського» у визначеній редакції. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» витрати по сплаті судового збору в сумі 1147,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що рішення Господарського суду міста Києва прийнято з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського» у справі № 910/5637/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Отрюху Б.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського» сформовано колегію суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 поновлено Публічному акціонерному товариству «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського» строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

23.09.2013 Публічним акціонерним товариством «Київенерго» до суду подані письмові пояснення по справі.

24.09.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 24.09.2013учасники процесу надали свої пояснення по суті спору.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, колегією встановлено наступне:

Позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» обґрунтовані тим, що електропостачання адміністративної будівлі ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1, забезпечується на підставі договору на постачання електричної енергії з Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» № 10073-11/05-1407 від 21.04.2005 через приєднання до технічних мереж ПАТ «НВО «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського». З метою врегулювання взаємовідносин сторін щодо технічного забезпечення електропостачання адміністративної будівлі ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ДК «Газ України» супровідним листом від 28.02.2013 № 26/1-1043 направила на адресу ПАТ «НВО «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського» два екземпляри проекту (оферти) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача з додатками.

01.03.2013 відповідач отримав зазначений проект договору, що підтверджується відміткою на супровідному листі.

Оскільки ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» не отримав від відповідача відповіді на пропозиції укласти договір, а саме: підписаного та скріпленого печаткою договору чи протоколу розбіжностей до направленого проекту договору, позивач просить в судовому порядку визнати договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 11/13-37 від 28.02.2013 укладеним.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електроенергетику» відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 1.5. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору (додаток 1) укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Як встановлено абзацом четвертим пункту 1.7. Правил користування електричною енергією встановлено, що основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

Таким чином, укладання договору про технічне забезпечення електропостачання є обов'язковим між основним споживачем та субспоживачем.

Пунктом 2.11. договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 167/57-11/ від 01.07.2011, укладеного між відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Київенерго», встановлено, що власник мереж зобов'язаний у разі необхідності укласти договори про технічне забезпечення електропостачання споживача із споживачами користувача, приєднаними безпосередньо до електричних мереж власника мереж, передачу електричної енергії, яким забезпечує користувач.

Відповідно до пункту 1.13 Правил користування електричною енергією укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 2 та пунктом 3 частини 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач надіслав відповідачу два примірники спірного договору, які останній отримав 01.03.2013. Відповідач, у свою чергу, у встановлений строк відповідь, передбачену частиною 3 статті 181 Господарського кодексу України, на пропозицію позивача не надав.

Зі змісту проекту договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 11/13-37 від 28.02.2013, запропонованого позивачем, вбачається, що останній відповідає типовому договору про технічне забезпечення електропостачання споживача, який затверджений постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (додаток № 1 до Правил користування електричною енергією).

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з проектом спірного договору 01.03.2013, тобто двадцятиденний термін, встановлений статтею 181 Господарського кодексу України, сплив 22.03.2013.

Після одержання проекту договору відповідач не вчинив дій, передбачених статтею 181 Господарського кодексу України, що свідчить про відсутність наміру з боку Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського» укладати спірний договір.

Рішенням Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 встановлено, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, з метою додержання положень чинного законодавства України, що регламентують право особи на судовий захист, суд не може обмежити позивача в реалізації його права на звернення до суду з метою захисту законних прав та інтересів.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що Публічним акціонерним товариством «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 у справі № 910/5637/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5637/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Отрюх Б.В.

Судді Михальська Ю.Б.

Тищенко А.І.