Рішення № 33747207, 18.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2013 р. Справа № 914/3240/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Юрків М.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача Комунального підприємства "Сколетеплоенерго" Сколівської міської ради, м.Сколе, Львівська область

про стягнення 118 678,78 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Бережок С.І. - головний юрисконсульт Відділу претензійно-позовної роботи Управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту (довіреність №14-65 від 22.03.2013р.);

від відповідача Яцульчак С.В. - адвокат (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №904 від 14.06.2012р.); Огородник Р.Б. - директор (наказ №15 від 03.02.2012р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Сколетеплоенерго" Сколівської міської ради про стягнення 118 678,78 грн., з яких 75 478,54 грн. основний борг, 23 335,23 грн. пеня, 2 443,14 грн. інфляційні нарахування та 17 421,87 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 23.08.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 04.09.2013р.

Ухвалою суду від 04.09.2013р. розгляд справи відкладено на 18.09.2013р. з підстав викладених в даній ухвалі.

Представниками сторін в судовому засіданні подано спільно підписане клопотання, яким вони просять суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема просив стягнути з відповідача 118 678,78 грн., з яких 75 478,54 грн. основний борг, 23 335,23 грн. пеня, 2 443,14 грн. інфляційні нарахування та 17 421,87 грн. три проценти річних за несвоєчасне виконання своїх зобов"язань по договору купівлі-продажу № 73Б від 30.09.2011р., право вимоги за яким перейшло до позивача від ПАТ "Львівгаз" на підставі договору про відступлення права вимоги № 14/7039/12 від 14.11.2012р.

Представники відповідача проти позову заперечили частково, з підстав викладених у відзиві вих. №3241 від 11.09.2013р. (вх.№37639/13 від 16.09.2013р.). В судовому засіданні зазначили, що вказані у позовній заяві вимоги не можуть бути визнані повністю, оскільки залишок боргу, який не сплачено виник в силу скрутного матеріального становища підприємства. Основною причиною чого є невідповідність діючих тарифів фактичній собівартості 1 Гкал теплової енергії, різниця якої за 2012 рік складає 82 285,00 грн., про що підписано протокол засідання обласної територіальної комісії № 19 від 29 травня 2013р. Згідно економічного обгрунтування розрахунку тарифів на теплову енергію (без ПДВ) ціна до зміни тарифів становить 3 815, 94 грн. згідно договору, а після виникнення нових тарифів - 3 948, 78 грн.

Також представники відповідача зазначили, що робота за сім місяців 2013 року є збитковою, заборгованість населення за використану теплову енергію станом на 01.08.2013р. становить 329,4 тис грн., державних бюджетних установ 56,5 тис. грн. Звернули увагу суду на те, що м.Сколе є гірським населеним пунктом, з важкими умовами життя та праці, слаборозвиненою інфраструктурою та невеликою кількістю робочих місць. Важкий матеріальний стан населення, низька заробітна плата та високий рівень безробіття в районі являються основними причинами виникнення заборгованості населення за спожиту теплоенергію перед КП "Сколетеплоенерго", а відповідно і постачальника теплової енергії перед постачальником газу. Неналежне і несвоєчасне фінансування бюджетних установ та організації району, згідно кошторисних призначень та фактичних витрат призводить до виникнення заборгованості даних організації перед КП "Сколетеплоенерго". Зважаючи на свій фінансовий стан підприємство змушене було скоротити робочі місця. Про стягнення заборгованості зі споживачів за спожиту теплову енергію підприємство постійно звертається до суду та до виконавчої служби про примусове стягнення заборгованості.

Крім того, представники відповідача зазначили, що Кабінет Міністрів України № 167 від 20.03.2013р. затвердив Порядок та умови надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Відповідно до цієї постанови, заборгованість підприємства за природний газ в сумі 75 478,54 грн. буде погашена, за рахунок субвенції із державного бюджету. Відтак, відповідач вважає, що стягнення заборгованості на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" до завершення процедури погашення заборгованості передбаченої Законом, є на даний час несвоєчасною і потребує відтермінування.

Представники відповідача вважають що задоволення вимог позивача про стягнення інших нарахувань в сумі 43 200,24 грн. призведе до ще більш критичного погіршення фінансового стану підприємства, оскільки ця сума не врахована у вартості 1 Гкал теплової енергії згідно якої проводиться нарахування за поставлену теплову енергію споживачам.

Виходячи з наведеного представники відповідача просили суд частково відмовити позивачу у задоволені позовних вимог, беручи до уваги тільки суму основного боргу, а також відкласти розгляд справи до закінчення процедури погашення заборгованості за використаний природний газ, що виникла в результаті різниці в тарифах відповідно до Закону.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів представників відповідача, мотивуючи важким фінансовим становищем позивача, для покращення якого він змушений залучати кредитні кошти. Відтак, просив суд врахувати також і фінансове становище позивача, у зв"язку з чим задоволити позов повністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представників відповідача суд, -

встановив:

30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Львівгаз" (постачальник) та Комунальним підприємством "Сколетеплоенерго" Сколівської міської ради (покупець) було укладено договір №73Б купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), згідно якого постачальник зобов'язувався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п.1.2. цього договору.

Згідно п.4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору ПАТ "Львівгаз" поставило протягом листопада-грудня 2011р., січня-квітня 2012р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 084 710,63 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: №6 від 30.11.2011р.; №7 від 31.12.2011р.; №1 від 31.01.2012р.; б/н від 31.01.2012р.; №2 від 29.02.2012р.; б/н від 29.02.2012р.; №3 від 31.03.2013р.; б/н від 31.03.2012р.; №4 від 30.04.2012р.

Відповідач виконував свої зобов"язання по оплаті за поставлений йому природній газ з порушенням строків оплати, у зв"язку з чим утворився борг в сумі 562 968,15 грн.

14.11.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (первісний кредитор) та ПАТ НАК "Нафтогаз України" (новий кредитор) укладено договір №14/7039/12 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КП "Сколетеплоенерго" за договором на постачання природного газу №ТЕ73Б від 30.09.2011р. у сумі 562 968,15 (п'ятсот шістдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 15 коп.

Згідно п.1.2. договору про відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

За умовами п.2.2. договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1. цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі із зазначенням переліку переданих документів.

Згідно п.2.3. договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу.

16.11.2012р. ПАТ "Львівгаз" надіслало на адресу КП "Сколетеплоенерго" повідомлення про відступлення права вимоги за вих. №05-11339/1-39.

Станом на 15.08.2013р. (дата подання позовної заяви) борг складає 75 478,54 грн.

Позивач керуючись умовами п.7.3.1. договору, у зв'язку із порушенням покупцем умов п.4.1. цього договору, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 23 335,23 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 2 443,14 грн. інфляційних нарахувань та 17 421,87 грн. 3% річних.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача 118 678,78 грн., з яких 75 478,54 грн. основний борг, 23 335,23 грн. пеня, 2 443,14 грн. інфляційні нарахування та 17 421,87 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.4.1. договору купівлі-продажу розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Факт поставки відповідачу газу на загальну суму 3 084 710,63 грн. підтверджується актами приймання-передачі природного газу: №6 від 30.11.2011р.; №7 від 31.12.2011р.; №1 від 31.01.2012р.; б/н від 31.01.2012р.; №2 від 29.02.2012р.; б/н від 29.02.2012р.; №3 від 31.03.2013р.; б/н від 31.03.2012р.; №4 від 30.04.2012р.та не заперечується відповідачем.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору про відступлення права вимоги № 14/7039/12 від 14.11.2012р. укладеного між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (первісний кредитор) та ПАТ НАК "Нафтогаз України" (новий кредитор) позивачу 16.11.2012р. передано по акту приймання-передачі документи щодо заборгованості відповідача, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу №ТЕ 73Б від 30.09.2011р.

У зв'язку з укладенням вищевказаного договору про відступлення права вимоги, 16.11.2012р. на адресу КП "Сколетеплоенерго", ПАТ "Львівгаз" було надіслано повідомлення про відступлення права вимоги за вих. №05-11339/1-39.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором №ТЕ 73Б купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. повністю не виконав.

Станом на 15.08.2013р. (дата подання позовної заяви) основний борг складає 75 478,54 грн. Сума боргу відповідачем не заперечується.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 75 478,54 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно п.1.2. договору про відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 443,14 грн. інфляційних нарахувань та 17 421,87 грн. трьох процентів річних підлягають до задоволення.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення 23 335,23 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.7.3.1. договору у разі порушення покупцем умов п.4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За умовами п.9.3. договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю 5 років. Неустойка нараховується за весь період існування заборгованості.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд має право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи той факт, що причиною прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання є недостатність коштів, яка зумовлена невідповідністю фактичної собівартості 1Гкал. теплової енергії тарифам, затвердженим органом місцевого самоврядування, беручи до уваги, статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, враховуючи, специфіку гірського населеного пункту м.Сколе із слаборозвиненою інфраструктурою та невеликою кількістю робочих місць, важкий матеріальний стан населення, низьку заробітну плату та високий рівень безробіття, що призводить несвоєчасності розрахунку споживачів із КП "Сколетеплоенерго" враховуючи, що розмір нарахованої позивачем пені становить надмірно велику суму, а також те, що стягнення з відповідача вказаної суми у повному обсязі може негативно позначитися на подальшій господарській діяльності, враховуючи співвідношення пред»явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення відповідачем договірного зобов"язання, використовуючи своє право надане ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 30%, що становить 7 000,57 грн.

Слід зазначити, що згідно положень ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, ст.83 ГПК України зменшенню підлягає тільки неустойка (штраф, пеня).

Відтак вищевказані норми права не застосовуються до інфляційних втрат та 3% річних, які не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права інтересу кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні його матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку підставності позову до задоволенні частково.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №1005880 від 12.07.2013р. - 2 373,75 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 512, 513, 514, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 627-629, 655, 663 ЦК України, ст. 174, 193, 230-232, 233 ГК України та ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 83, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Сколетеплоенерго" Сколівської міської ради, (82600, Львівська область, м.Сколе, вул.Стрийська, 29А; код ЄДРПОУ 22391024) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6; код ЄДРПОУ 20077720) 75 478,54 грн. основного боргу, 7 000,57 грн. пені, 17 421,87 грн. три проценти річних, 2 443,14 грн. інфляційних нарахувань та 2 373,75 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 23.10.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.