Рішення № 33747164, 09.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10710/13 09.09.13

За позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Куп'янський КХП»

до Аграрного фонду

про стягнення 590 630,84 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Варавін Ю.В. - за дов. №б/н від 30.08.2013р.

Від відповідача не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Куп'янський КХП» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Аграрного фонду про стягнення з останнього заборгованості за договором складського зберігання №46/11 від 08.04.2011р. у розмірі 590 630,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору складського зберігання зерна №46/11 від 08.04.2011р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.06.2013 порушено провадження у справі №910/10710/13 та призначено розгляд справи на 19.06.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2013 розгляд справи було відкладено на 24.07.2013, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 24.07.2013 справу №910/10710/13 було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

24.07.2013 представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позову заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю обґрунтовуючи наступним.

Відповідно до пункту 15 Положення про Аграрний фонд, затвердженого постановою Кабінету Міністре України від 06.07.2005 №543 Аграрний фонд утримується за рахунок коштів державного бюджету у межах кошторису, затвердженого Міністром аграрної політики та продовольства та погодженого з Мінфіном.

А відтак, сторонам спірного договору під час підписання останнього було відомо, що Аграрний фонд зможе здійснювати оплату послуг за зберігання виключно лише за рахунок бюджетних коштів, тобто за умови його належного фінансування з державного бюджету.

За результатами проведеної 07.02.2013 перевірки щодо наявності зерна закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності його кількісним та якісним показникам було складено акт, відповідно до якого зазначено, що пшениця 4 класу 2008 року врожаю у кількості 2,303 тонн не відповідає діючому ДСТУ. Заходи по його оздоровленню не проводились,а це є порушенням підпункту 3.1.1, п.3.1, ст. 3 Договору, п. 4 ст. 24 ЗУ « Про зерно і ринок зерна України» та станом на 04.07.2013 факт неналежного зберігання зерна так не усунуто, що підтверджується Актом від 04.07.2013.

Крім того, зважаючи на те, що штрафні санкції нараховуються за умови винної поведінки учасника господарських відносин, а Аграрний фонд не є таким, тому і стягнення з останнього пені та 3% річних не є доцільним.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.07.2013 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду на 12.08.2013.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 справу №910/10710/13 було передано в її провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.07.2013 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу до свого провадження.

У судовому засіданні 12.08.2013 оголошувалася перерва до 09.09.2013.

12.08.2013 року представник позивача подав через канцелярію суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 700 019,04 грн. - заборгованості, з яких 692 259,20 грн. - основного боргу, 6 466,53 грн. - пені та 1 293,31 грн. - 3% річних, крім того 14 000,00 грн. - судового збору.

Представники позивача у судовому засіданні 18.09.2013р. надали пояснення по справі та повністю підтримали вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання 09.09.2013р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. №02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/10710/13.

В судовому засіданні 09.09.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Куп'янський КХП» (далі - Зерновий склад) та Аграрним фондом (далі - Поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна №46/11 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Поклажодавець зобов'язується передати на зберігання Зерновому складу зерно пшениці (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем у порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна кукурудзи, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 692 259,20 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (Поклажодавцем), і повернути її Поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. Договору, Зерновий склад зобов'язаний прийняти від Поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск Поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в Договорі.

З матеріалів справи вбачається, що TOB «Хліб Інвестбуд» переоформило у власність Аграрного фонду:

відповідно до складської квитанції на зерно №360 від 21.12.2011 серії АУ №085556 - 1697176 кг пшениці 3 класу,

відповідно до складської квитанції на зерно №12677 від 21.12.2011 серії АУ №206813 - 683991 кг пшениці 2 класу,

відповідно до складської квитанції на зерно №№12678 від 21.12.2011 серії АУ №206814 - 5728874 кг пшениці 3 класу,

З матеріалів справи вбачається, що ФГ «Клепки» переоформило у власність Аграрного фонду:

відповідно до складської квитанції на зерно №429 від 29.10.2012 серії АУ №945221 - 967368 кг пшениці м'якої 3 класу,

відповідно до складської квитанції на зерно №13483 від 29.10.2012 серії АУ №944994 - 32632 кг пшениці м'якої 3 класу,

З матеріалів справи вбачається, що СТОВ «Перемога» переоформило у власність Аграрного фонду:

відповідно до складської квитанції на зерно №13010 від 22.08.2012 серії АУ №944536 - 250000 кг пшениці 3 класу,

відповідно до складської квитанції на зерно №13044 від 30.08.2012 серії АУ №944567 - 2350 кг пшениці 3 класу,

З матеріалів справи вбачається, що СТОВ «Надія» переоформило у власність Аграрного фонду:

відповідно до складської квитанції на зерно №8877 від 24.07.2009 серії АТ №055309 - 73695 кг пшениці 2 класу,

У власності Аграрного фонду також знаходилося зерно відповідно до складських квитанцій на зерно:

№10395 від 18.03.2010 серії АУ №084773 - 2303 кг. пшениці 4 класу,

№476 від 08.02.2013 серії АУ №945263 - 197176 кг. пшениці м'якої 3 класу,

№13734 від 19.04.2013 серії АФ №546015 - 158350 кг. пшениці м'якої 3 класу,

Відповідно до складських квитанцій на зерно: №484 від 19.04.2013 серії АУ №945271 - 966527 кг пшениці м'якої 3 класу та №137 від 19.04.2013 АФ №546014 - 132632 пшениці м'якої 3 класу Позивач прийняв на зберігання від ПАТ «Полтавагаз» зерно, що було переоформлене з Аграрного фонду.

Відповідно до складської квитанції на зерно: №475 від 08.02.2013 серії АУ №945262 - 1500000 кг пшениці м'якої 3 класу Позивач прийняв на зберігання від ТОВ «Кернел - Трейд» зерно, що було переоформлене з Аграрного фонду.

Згідно п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Наказом Міністерства аграрної політики України №198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Положення).

Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є: складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Відповідно до п.п. 1.19., 1.20. Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається Поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.

Згідно п.п. 2.1. п. 2 розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Строк дії договору встановлено до 31.12.2011 (п. 8.1 Договору).

Згідно п. 3.3.2. Договору, Поклажодавець зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному підпунктом 3.1.4. цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки відшкодування витрат по зберіганню проводяться Поклажодавцем в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Пунктом 4.3. Договору визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну за 30 календарних днів в сумі 17,50 грн. з ПДВ.

Поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна Поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання (п. 4.4. Договору).

Зі слів Позивача ним було надано Відповідачу послуги зі зберігання зерна за Договором №46/11 за період з січня 2011 року по липень 2013 року включно у розмірі 692 259,20 грн.

Проте, як стверджує Позивач, з моменту отримання послуг за вказаний період та станом на дату винесення рішення він неодноразово звертався до Аграрного фонду з проханням оформити акти виконання робіт по Договору №46/11 та відповідно сплатити заборгованість у розмірі 692 259,20 грн. за вказаний період. Проте, зазначені звернення Відповідач залишив без належної відповіді та реагування.

Крім того, у матеріалах справи відсутня і мотивована відповідь щодо відмовити від їх підписання.

Враховуючи те, що умови договору не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (зазначеної позиції дотримується ВГСУ у своїй постанові від 06.09.2012р. по справі №5011-3/3705-2012).

Доводи відповідача стосовно неналежного зберігання майна до уваги не приймаються, адже, послуги щодо зберігання майна Відповідача надавалися позивачем у період з січня 2011, тоді як перевірка була проведена лише 07.02.2013, крім того, жодних нарікань, заперечень чи пропозицій від Відповідача стосовно зберігання майна не надходило, а звідси, зі слів Позивача, ним належним чином виконувалися умови Договору.

Посилання Відповідача на те, що він може здійснювати оплату послуг щодо зберігання лише за умови його належного фінансування е може бути належним доказом для відмови у позові, тоді як п. 3.3.2 договору сторони погодили, що Поклажодавець зобов'язаний відшкодовувати витрати з приймання, зберігання , відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному підпунктом 3.1.4 цього Договору, а будь - яких додаткових угод стосовно змін умов спірного договору не укладалося.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає:

НайменуванняОбсяг зерна, що знаходився на зберіганні, тонТариф зберігання, грн. за тону в місяцьПеріод зберіганняВартість послуг із зберігання, грн..Пшениця класу)(2,3,49 438,38917,5001.01.2013 31.01.2013165 171,81Пшениця класу)(37 426,05017,5001.02.2013 07.02.201332 488,97Пшениця класу)(35 926,05017,5008.02.2013 28.02.201377 779,41Пшениця класу)(2,3,42 012,33917.5001.02.2013 28.02.201335 215,93Пшениця класу)(2,3,47 938,38917,5001.03.2013 31.03.2013138 921,81Пшениця класу)(2,3,46 686,03917,5001.04.2013 30.04.2013117 005,68Пшениця класу)(31 252,3517.5001.04.2013 18.04.201313 149,68Пшениця класу)(3152,35017.5019.04.2013 30.04.20131 066,45ВСЬОГО: 580 799,74

Крім того, зі слів Позивача у період у період з 01.05.2013 по 31.07.2013 Відповідачу також надавалися послуги щодо збереження його майна, відповідно до умов Договору на за загальну суму 111 459,46 грн.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 692 259,20 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім суми основної заборгованості, позивач за невиконання договірних зобов'язань просить суд стягнути з відповідача 6 466,53 грн. - пені та 1 293,31 грн. - 3% річних.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Пунктом 6.2 Договору, у разі невиконання підпункту 3.3.2 розділу «Права та обов'язки сторін» та п. 4.4 розділу «Взаєморозрахунки сторін» цього Договору Поклажодавець за кожен день прострочення платежу виплачує Зерновому складу пеню у розмірі відсотків його суми.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру 3% річних у сумі 1 293,31 грн. та пені у розмірі 6 466,53 грн., які підлягають стягненню з відповідача, та встановлено, що зазначена сума 3% річних та пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю відповідно.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Куп'янський КХП (63702, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Дзержинського,49, п/р №26006707223020 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805) заборгованості за договором складського зберігання зерна №46/11 від 08.04.2011р. у розмірі 700 019,04 грн., з яких 692 259,20 грн. - основного боргу, 6 466,53 грн. - пені, 1 293,31 грн. - 3% річних.

3. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Куп'янський КХП (63702, Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Дзержинського,49, п/р №26006707223020 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805) 14 000,38 грн. - судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного рішення 13.09.2013р.

Суддя А.В.Митрохіна