Рішення № 33746970, 31.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р.Справа № 922/1970/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Дергачівського району Харківської області м. Дергачі в інтересах держави в особі ДП "Сільскогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області", п. Дворічний Кут до ТОВ "ТПК "Призма", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

прокурора - Зливка К.О., посв. №013773 від 06.12.12р.

позивача - Старжинська О.О. за дов.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога прокурора Дергачівського району Харківської області про стягнення з ТОВ "ТПК "Призма" на користь ДП "Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області" суми заборгованості у розмірі 21537,04 грн.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримують заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просять суд їх задовольнити, надали витребувані ухвалою суду документи, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, до суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, з відміткою пошти: "зі спливом терміну зберігання".

Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено право прокурора та його заступника звертатися до господарського суду в інтересах держави, зазначивши орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Це право, крім того, передбачено п.2 ст.121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з рішенням Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося, чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційний суд України в п.2 резолютивної частини свого рішення №3-рп-99 від 08.04.99 р. вказав, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах», зазначених у ч.2 ст.2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надане повноваження органа виконавчої влади.

Так, Державна пенітенціарна служба України, її місцевий структурний підрозділ - управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області та Дергачівська виправна колонія №109 УДПтС України в Харківській області (а також Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії №109 УДПт С України в Харківській області) є органом державної влади і прокурор вправі пред'являти до Господарського суду подібні позовні заяви.

Стосовно заявлених прокурором позовних вимог, то судом встановлено, що 29 листопада 2011 року між державним підприємством Дергачівської виправної колонії №109 УДПтС України в Харківській області (Виконавець, позивач по справі) та ТОВ «ТПК «Призма» (Замовник, відповідач по справі) був укладений договір №78 виконання робіт на контрагентських об'єктах.

Відповідно до умов Договору (п.1.1.) Виконавець надає в розпорядження Замовника робочу силу з числа засуджених в кількості 30 осіб для виконання підсобних робіт на об'єкті Замовника з виплатою заробітної плати за кожний відпрацьований чол/місяць не нижче мінімальної заробітної плати встановленої законодавством України.

Відповідно до п.4.3. договору оплата виконаних робіт засуджених Дергачівської ВК №109 здійснюється не пізніше 7-го числа місяця наступного за звітним.

Так, позивачем на виконання умов Договору була надана в розпорядження замовника робоча сила з числа засуджених та виконані роботи на загальну суму 18205,44 грн., про що складені акти виконаних робіт, підписані та скріплені печатками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи.

В свою чергу відповідач свої зобов'язання за умовами Договору в частині сплати грошових коштів за виконані роботи не сплатив, внаслідок чого станом на 22.04.2013 року за ним рахується заборгованість у розмірі 18 205,44 грн.

07.08.2012 року за №9/1-2074 та 13.09.2012 року за №9/1-2313 відповідачу Дергачівською ВК №109 були направлені вимоги-претензії про сплату виниклої дебіторської заборгованості (копії містяться в матеріалах справи), які були залишені без задоволення та відповіді.

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за виконані роботи не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги прокурора в сумі 18 205,44 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.4.4. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідач виплачує позивачу пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,1% від загальної заборгованості.

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми боргу, суд вважає позовні вимоги прокурора в частині стягнення пені в сумі 3 331,60 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Стосовно заявленого клопотання прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача, то суд зазначає, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи, що прокурором не було надано до суду жодних обґрунтованих підстав того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання прокурора про забезпечення позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 44, 49, 66, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов прокурора задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Призма» (61001, м.Харків, вул. Ганни, буд.35, кв.5, р/р 260023011914 в Першій ХФ ПАО «АКБ Базис» м.Харкова, МФО 351599, код ЄДРПОУ 34755371) на користь Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Дергачівської виправної колонії №109 управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області» (62351, Харківська область, Дергачівський район, с.Двурічний Кут, р/р 26002823388704 у від. № 23 банку «Грант» смт. Солоницівка, МФО 351607, код ЄДРПОУ 08680945) суму основного боргу у розмірі 18 205,44 грн., суму пені у розмірі 3 331,60 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Призма» (61001, м.Харків, вул. Ганни, буд.35, кв.5, р/р 260023011914 в Першій ХФ ПАО «АКБ Базис» м.Харкова, МФО 351599, код ЄДРПОУ 34755371) на користь державного бюджету України (одержувач: УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код одержувача 37999654, Банк одержувача ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31215206783003) судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.08.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа № 922/1970/13