Рішення № 33746948, 18.09.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року справа № 919/777/13

за позовом прокурора Нахімовського району міста Севастополя

(99001, м. Севастополь, вул. Робоча,18)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського,5)

до публічного акціонерного товариства «С. Перовської»

(99026, м. Севастополь, с. Любимівка)

про стягнення 205970,38 грн., розірвання договору оренди та повернення майна,

суддя: Щербаков С.О.

за участю:

прокурора - Джавлах С.М., посвідчення №015173 від 12.02.2013;

представника позивача - Бекетової Н.С., довіреність № б/н від 29.12.2012,

представника відповідача - Мандзюка М.В., довіреність від 07.11.2012,

Суть спору:

03.07.2013 прокурор Нахімовського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з позовом до публічного акціонерного товариства «С. Перовської», в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради заборгованість в сумі 217399,98 грн., з яких: 11387,48 заборгованості з орендної плати, 173,15 грн. пені, 243,35 грн. - 30% річних та 205596,00 грн. штрафу. Також просить розірвати укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна від 20.02.2012 №38-12 та зобов'язати відповідача передати позивачу за актом приймання-передачі вбудовані нежилі приміщення, загальною площею 89,1 кв. м, що розташовані на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Леваневського,29.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 625, 759 Цивільного кодексу України, статті 193, 283 Господарського кодексу України, статті 18, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умови договору оренди нерухомого майна №38-12 від 20.02.2012, мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №638 від 10.02.2010 в частині внесення орендної плати за період з 01.12.2010 по січень 2013, в зв'язку із чим вважає що є підстави для розірвання даного договору, повернення майна за цим договором, а також стягнення заборгованості за цим договором та штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 08.07.2013 позовна заява була прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.07.2013 (суддя Лотова Ю.В.).

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи 18.07.2013 відкладався на 07.08.2013 та 07.08.2013 на 20.08.2013. Також, ухвалою суду від 07.08.2013 провадження у вказаній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 11387,48 грн. та 42,12 грн. пені було припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні 20.08.2013 оголошувалась перерва до 27.08.2013.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 321 від 27.08.2013, у зв'язку із перебуванням судді Лотової Ю.В. на лікарняному, відповідно до пункту 3.3 Рішення зборів суддів від 28.12.2010 був призначений повторний автоматичний розподіл справи №919/777/13.

За результатами автоматичного розподілу справа №919/777/13 передана до провадження судді Щербакову С.О.

Ухвалою від 28.08.2013 було прийнято справу до провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 18.09.2013.

Ухвалою суду від 18.09.2013 провадження у вказаній справі в частині вимог про стягнення пені в розмірі 131,03 грн. та 30% річних в розмірі 243,35 грн. за договором оренди нерухомого майна №38-12 від 20.02.2012 було припинено.

У судовому засіданні 18.09.2013 прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.09.2013 заперечував проти задоволення позовних вимог, раніше надавав письмовий відзив (а.с. 52-53), в якому, зокрема, посилався на ті обставини, що відповідачем у повному обсязі була погашена спірна сума заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, а тому на його думку не має підстав для розірвання спірного договору оренди нерухомого майна. Також, щодо нарахованого позивачем штрафу вказував, що прострочення виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати відповідачем склала 59 календарних днів, а згідно умов спірного договору (п. 8.7. Договору) нарахування таких санкцій можливе лише у разі прострочення такого обов'язку відповідачем більш ніж 60 календарних днів, тому на його думку підстави для нарахування штрафу відсутні.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 18.09.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2012 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та публічним акціонерним товариством «С. Перовської» (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №38-12 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - нежитлові приміщення, загальною площею 89,1 кв.м., що розташовані на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Леваневського,29 та перебуває на балансі КП «Житлосервіс-13» (а.с. 18-20).

Згідно з пунктом 3.1 Договору, розмір орендної плати визначений на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна. Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати. До орендної плати не включені витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що орендна плата складає 5711,00 грн за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Орендна плата повинна бути перерахована орендарем на р/рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/с 33213870700001, в ГУ ДКСУ м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 38022717, код платежу 22080400.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно.

У пункті 3.3 Договору зазначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Відповідно до п.3.6. Договору, орендна плата не може бути зменшена незалежно від причин, за винятком випадків, визначених п.3.3. Договору. Орендар не може бути звільнений від орендної плати.

Пунктом 4.4.3. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, у тому числі сплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Відповідно до п.7.1. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.01.2015.

Як вбачається з акту прийому передачі орендованого майна від 20.02.2012, складеним між сторонами, підтверджується передача позивачем відповідачу в оренду нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Леваневського,29 ( а.с. 20).

На думку прокурора, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині внесення орендної плати за період з квітня 2013 по травень 2013, у позивача виникло право на стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням штрафних санкцій та вимог про розірвання спірного договору та повернення майна за цим договором, що і стало підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом.

Як вже зазначалось, ухвалою суду від 07.08.2013 провадження у вказаній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 11387,48 грн. та 42,12 грн. пені було припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні 20.08.2013 оголошувалась перерва до 27.08.2013.

Також, ухвалою суду від 18.09.2013 провадження у вказаній справі в частині вимог про стягнення пені в розмірі 131,03 грн. та 30% річних в розмірі 243,35 грн. за договором оренди нерухомого майна №38-12 від 20.02.2012 було припинено.

Отже, суд розглядає справу в частині вимог про стягнення штрафу в розмірі 205596,00 грн., розірвання спірного договору оренди нерухомого майна №38-12 від 20.02.2012 та про повернення вказаного у договорі майна.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов до наступних висновків.

Нормами статті 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.

Крім того, у пункті п.3.6. Договору сторони погодили, що орендна плата не може бути зменшена незалежно від причин, за винятком випадків, визначених п.3.3. Договору. Орендар не може бути звільнений від орендної плати.

Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договором оренди нерухомого майна №38-12 від 20.02.2012 встановлено, що орендна плата має сплачуватись орендарем щомісячно.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 ГК України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).

Отже, судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору щодо своєчасного внесення орендної плати, а тому йому правомірно були нараховані пеня та 30% річних. Однак під час розгляду справи встановлено, що відповідачем була погашена сума основного боргу за договором в розмірі 11387,48 грн., пеня в розмірі 173,15 грн. та 30% річних в розмірі 243,35 грн., що також не заперечувалось прокурором та представниками сторін і підтверджується наявними в матеріалах справи бухгалтерською довідкою позивача (а.с. 44) та банківською квитанцією позивача (а.с. 64), в зв'язку із чим, провадження в справі в цій частині вимог було припинено.

Щодо вимог про стягнення штрафу в розмірі 205596,00 грн. суд зазначає наступне.

Стаття 217 ГК України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина перша статті 230 ГК України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У той же час, слід враховувати положення пункту 8.7 укладеного між сторонами Договору, згідно з яким у разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця поверх збитків штраф в сумі що дорівнює трикратному розміру річної плати за цим Договором.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що орендна плата складає 5711,00 грн. за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач повинен був сплатити за квітень 2013 орендну плату до 20.04.2013, проте відповідач здійснив цю плату 18.06.2013, що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача (а.с. 44) та не заперечується сторонами, відтак прострочка з 21.04.2013 по 18.06.2013 склала 59 календарних днів, а тому, враховуючи умови договору, підстави для задоволення вимог про стягнення штрафу в розмірі 205596,00 грн. відсутні.

За таких обставин, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується вимог про розірвання договору оренди слід зазначити таке.

Згідно частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, пунктом 7.4. Договору дійсно передбачено, що договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у випадках істотного порушення Договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених Договором або Законом. До істотних порушень Договору сторони відносять порушення умов Договору, визначених зокрема у пунктах 3.4., 3.5., 4.4.2. - 4.4.13., 6.1. цього Договору.

У пункті 7.6. Договору встановлено, що договір припиняється, зокрема за рішенням суду.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У той же час, суд враховує положення статті 782 ЦК України, а саме право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців.

Крім того, згідно вказівок, які містяться в абзацах 7-8 пункту 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Прокурор на підтвердження своїх доводів стосовно істотного порушення з боку відповідача договору оренди, а саме щодо своєчасного внесення відповідачем орендної плати за договором, посилався на несвоєчасність внесення відповідачем орендної плати.

Однак, на думку суду зазначені обставини в даному випадку не можуть бути безумовною підставою для розірвання спірного договору оренди з огляду на таке.

Суд зауважує, що відповідач дійсно припустився прострочення сплати орендної плати за спірним договором, однак до моменту звернення прокурором до суду з даним позовом, відповідачем була погашена основна сума заборгованості за цим договором та в процесі розгляду справи добровільно були сплачені штрафні санкції у вигляді пені та 30% річних. А штраф взагалі був нарахований йому помилково. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що не внесення відповідачем орендної плати продовжувалось менше ніж два місяці, та останнім вживались відповідні заходи з метою мирного врегулювання спору у вигляді направлення відповідного листа до позивача (а.с. 33), що в свою чергу дає підстави вважати про намагання останнім добросовісно виконувати умови спірного договору.

Крім цього, суд вважає, що сплачені відповідачем штрафні санкції у вигляді пені та 30% річних фактично компенсували позивачу - Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради шкоду від прострочення внесення орендної плати, в зв'язку із чим сплачена позивачем сума основної заборгованості та відповідних штрафних санкцій не призвела до позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні даного договору.

Таким чином, оскільки одним з найголовніших принципів цивільного права є забезпечення стабільності договору, що закріплено статтею 651 ЦК України, а позивач в свою чергу не був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні даного договору, суд не вбачає у даному випадку істотного порушення відповідачем умов Договору.

За таких обставин, позовні вимоги в частині розірвання вказаного договору оренди задоволенню не підлягають.

Оскільки вимоги про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно витікають із вимоги про розірвання договору, а судом у цій частині позову відмовлено, відсутні підставі для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 23.09.2013.

Cуддя С.О. Щербаков