Постанова № 33746571, 25.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року Справа № 904/2059/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. у справі господарського суду№904/2059/13-г Дніпропетровської області за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця" допублічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 22 891,20грн. не з'явився пр. Масюк О.В. - дов. №29/81 від 02.01.13р.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 22 891,20грн. плати за користування приватними вагонами та збору за зберігання вантажу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2013р. (суддя Рудовська І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. (судді Прудніков В.В., Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.), позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у сумі 22 891,20грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що між державним підприємством "Придніпровська залізниця" та публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" №ПР/ДН-2-06-1555/НЮп від 22.12.2006р.

Відповідно до п.1.1.1 договору, його предмет є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно із ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Порожні власні або орендовані вагони, які перевозяться за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", що залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1.

Відповідно до п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями (п.4 Правил користування вагонами і контейнерами).

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п.8 Правил користування вагонами і контейнерами).

Згідно із п.9 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.

Пунктом 10 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ про затримку вагонів №316 від 08.09.2012р. видано через неприйняття ПАТ "Північний ГЗК" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станцією затримки Саксагань у порядку, передбаченому п.10 Правил, складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №10 від 08.09.2012р., акт загальної форми ГУ-23 №10 від 08.09.2012р. Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Терни вручено представнику комбінату в порядку, визначеному п.9 Правил користування вагонами та контейнерами.

На підставі зазначених актів залізницею нараховано плату за користування вагонами, яка включена до відомостей форми ГУ-46 №14099209 та збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №11099015 у загальному розмірі 22 891,20грн., які підписані представником відповідача із запереченням: "З нарахованими сумами не згодні; ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" могло прийняти вагони на під'їзну колію", однак не зазначено на яку саме під'їзну колію.

При цьому, зайнятість прийомо-відправочних колій по станції Терни, згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку Укрзалізниці і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів і Північного ГЗК, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. Приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.

Позивачем додано до матеріалів справи Положення зайнятості колій по станції Терни на час складання спірного наказу.

З вказаного Положення судами встановлено, що на момент прийняття наказу №316 про затримку вагонів на станції Терни, була лише 1 вільна колія №2 для обгону локомотивів, колії №№3,4,1 - зайняті під технологічними операціями відповідно до ЄТП роботи під'їзної колії ПАТ "Північний ГЗК", станцій Терни та Рядова Придніпровської залізниці. Колії №№5,6,7,8 зайнято вагонами, які було затримано на коліях з вини одержувача вантажу, тобто відповідача.

Факт затримки вагонів на станції в очікувані під вантажні операції ПАТ "Північний ГЗК" підтверджується актами загальної форми, які підписано відповідальними представниками ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" без заперечень. Дані акти доводять вину відповідача у зайнятості колій станції, що стало причиною неможливості доставки вагонів до станції призначення.

З причини несвоєчасного забирання відповідачем вагонів, які надійшли на його адресу, була знижена пропускна спроможність не тільки станції Терни, а й на підходах до неї.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями Тимчасової угоди та ЄТП, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажів та ст.ст.46,47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо), а тому правомірно задовольнили позовні вимоги.

Відповідач не надав судам доказів, які б свідчили, що він у випадку, який розглядається, може бути звільнений від плати за користування вагонами на підставі п.16 Правил, якими визначені підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами і контейнерами.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. у справі №904/2059/13-г господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова