Рішення № 33745914, 17.09.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Нікішин Ю.В.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.,

при секретарі Біляєві М.О.,

за участю

представника позивача Чумак С.О.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 серпня 2013 року , -

в с т а н о в и в:

15 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк (ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 і просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 27 126,38 доларів США.

Позивач зазначав, що 28 березня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № DОХСGА40000131, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 27 135 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28 березня 2015 року. Відповідач порушив зобов'язання за вказаним договором і станом на 15 березня 2013 року має заборгованість в розмірі 27 126,38 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України 799 гривень за 100 доларів США, становить 216 739,79 грн., з яких: 15 749,71 долар США - заборгованість за кредитом, 4 799,40 долар США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 154,47 долар США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 5 101,27 долар США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,29 долар США - штраф (фіксована частина), 1 290,24 долар США - штраф (відсоткова складова).

Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 серпня 2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт посилається на те, що позивачем суду надані належні доказі в підтвердження наявності заборгованості відповідача за кредитним договором, які не спростовані відповідачем. Висновки суду щодо відсутності заборгованості відповідача перед банком нічим не обґрунтовані і суперечать наданим позивачем доказам.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача Чумак С.О. підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає, його ухвалено з порушенням вимог матеріального і процесуального закону.

Відмовляючи в задоволенні вимог банку про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивач погодився з продажем іпотечного майна за ціною нижче, ніж встановлена в п. 35.5 договору і таким чином позивач задовольнив всі свої вимоги за кредитним договором до відповідача, а тому у відповідності до положень ст. 36 ч. 4 Закону України «Про іпотеку», будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

Ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 28 березня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № DОХСGА40000131, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 27 135 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28 березня 2015 року.

В забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором укладений договір іпотеки від 28 березня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_5 надав в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 яке належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надавав своєчасно відповідно до умов кредитного договору позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та іншими виплатами, передбаченими договором, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, у рахунок погашення якої за згодою позивача іпотекодавцем ОСОБА_5 14 грудня 2010 року укладений договір купівлі-продажу жилого будинку за 125126 грн. та земельної ділянки за 34874 грн. з ОСОБА_6 Пунктом 2.1. вказаного договору передбачено, що грошові кошти від продажу нерухомого майна будуть отримані продавцем від покупця після підписання договору та залучення кредитних коштів банку на рахунок ПАТ КБ «Приватбанк» № 9096059030850 МФО 335496, ОКПО 21955660.

За рахунок вказаних коштів, як вбачається з наданого позивачем розрахунку частково погашена прострочена заборгованість за кредитом 5512,34 доларів США, по процентам 5594,89 доларів США, пені 5574,51 доларів США, комісії 159,89 доларів США, проте, виручених від продажу предмета іпотеки коштів недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодежателя та погашення заборгованості за кредитним договором і станом на 16 грудня 2010 року у відповідача заборгованість за тілом кредиту становить 18324,92 долари США, а тому позивачем проводились інші нарахування, відповідно до яких станом на 15 березня 2013 року розмір нарахованої заборгованості складає 27126,38 доларів США, а саме:15 749,71 долар США - заборгованість за кредитом; 4 799,40 долар США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 154,47 долар США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 5 101,27 долар США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,29 долар США - штраф (фіксована частина), 1 290,24 долар США - штраф (відсоткова складова), що за офіційним курсом Національного банку України 799 гривень за 100 доларів США, становить разом в гривні України 216 739,79 грн.

Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню і з відповідача належить стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 216 739,79 грн.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач погодився з продажем іпотечного майна за ціною нижче, ніж встановлена в п. 35.5 договору і таким чином задовольнив всі свої вимоги за кредитним договором до відповідача, а тому відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про іпотеку» будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, не можна визнати такими, що грунтуються на законі.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.36 ЗаконуУкраїни «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

З п. 24 договору іпотеки від 28 березня 2008 року, укладеному між банком та ОСОБА_5 позивач, як іпотекодержатель, має право в позасудовому порядку за рахунок реалізації предмета іпотеки, задовольнити свої вимоги по кредитному договору.

Проте суд першої інстанції встановив, що суми вирученої від продажу предмета іпотеки не було достатньо для повного задоволення вимог іпотекодежателя та погашення заборгованості за кредитним договором, а тому закон не позбавляє позивача права одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своїх вимог, шляхом пред'явлення позову до боржника про стягнення заборгованості і в такому випадку порушення положень ст.36 ч.4 Закону України «Про іпотеку» з боку позивача не вбачається.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухваленого судом першої інстанції рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог банку і стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором № DОХСGА40000131 від 28 березня 2008 року в розмірі 27 126,38 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України 799 гривень за 100 доларів США, становить 216 739,79 грн. та понесених банком судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 251,10 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Чапаївка Таращанського району Київської області, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360570):

- заборгованість за кредитним договором № DОХСGА40000131 від 28 березня 2008 року в розмірі 27 126,38 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України 799 гривень за 100 доларів США, становить 216 739 (двісті шістнадцять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 79 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 15 749,71 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 4 799,40 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 154,47 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 5 101,27 доларів США, штраф 31,29 доларів США - фіксована частина, 1 290,24 доларів США процентна складова;

- на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору - 3 251 (три тисячі двісті п'ятдесят одна) грн. 10 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І.Биліна