Постанова № 33744947, 18.09.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 р. Справа № 821/3484/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Войтович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні про скасування вимоги,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні (далі - УПФУ у м. Херсоні, відповідач), в якому просить захистити своє порушене право, визначене ст. ст. 36, 57 Конституції України, шляхом заборони примушування її брати участь у діяльності неприбуткової організації Пенсійний фонд та скасуванням вимоги № Ф-2189 від 09.08.2013 р. щодо сплати внесків.

Позивачка в судове засідання не з"явилася, просила розглядати справу без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади, де кожна застрахована особа є членом цієї організації. До теперішнього часу ця організація не зареєстрована в установленому законом порядку. Пенсійний фонд змушує виконувати вимоги цього незареєстрованого об'єднання громадян, чим порушує конституційну заборону щодо примушення громадян до вступу в будь-яке об'єднання громадян і конституційне право на свободу участі у цьому об'єднанні. З посиланням на ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач вказує, що участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється у разі, якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи. Позивачка стверджує, що оскільки вона відмовилася від участі у системі, то не має обов'язку виконувати вимоги цієї організації. Статус приватного підприємця не є підставою для сплати страхових внесків. Зазначає, що її відносини з Пенсійним фондом України були оформлені у письмовому вигляді, їй було роз'яснено порядок сплати податку - збору на загальнообов'язкове страхування, але після зміни системи страхування в 2004 році, тобто, після набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" їй не було роз'яснено характер відносин з цією новою організацією, не надано інформацію про статус організації, не оформлено належним чином документи стосовно членства в цій організації, чим також порушено її права знати про свої права та обов'язки.

Відповідач надав суду письмове заперечення на позов, просить відмовити в його задоволенні, вважає, що позивачка є платником єдиного внеску та зобов'язана своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову належить відмовити з наступних підстав.

За приписами ч. 1 статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 р. (далі - Закон № 1058) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації статуту в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації (легалізації) статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктом 4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у період до перетворення Пенсійного фонду на неприбуткову самоврядну організацію відповідно до пункту 12 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" завдання та функції Пенсійного фонду та його територіальних органів щодо збору та ведення обліку єдиного внеску виконують відповідно Пенсійний фонд та головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

За змістом п. 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 30.04.2002 р. № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. N 5-5) до основних завдань Управління належить облік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення. Управління забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечує надходження єдиного внеску, сум фінансових санкцій страхових внесків та інших платежів до Фонду; контролює дотримання платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску надходження страхових внесків, єдиного внеску та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, єдиного внеску, управління має право вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Фонду та порядку їх використання; застосовувати фінансові санкції, адміністративні стягнення, передбачені законом та стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників та ін.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що управління Пенсійного фонду у м. Херсоні є повноважним органом щодо здійснення контролю за сплатою єдиного внеску, та у разі необхідності, стягненням несплачених сум.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1, частиною 2 ст. 5 Закону № 1058 коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, визначається виключно цим Законом. Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 14, частиною 1 ст. 15 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону, а платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_1 є фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, а отже вона, згідно з наведеними вимогами Закону 1058 зобов'язана сплачувати єдиний внесок.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону 1058 однією з підстав припинення участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування застрахованої особи, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, є втрата такою особою визначеного цим Законом статусу застрахованої особи.

Суд звертає увагу, що статус позивача, як особи, що підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, обумовлюється його статусом як фізичної особи-підприємця. Припинення його участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, в даному разі, можливе у випадку припинення ним підприємницької діяльності, а не через відмову від такої участі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вимога № Ф-2189 від 09.08.2013 р. про сплату недоїмки позивачем зі страхових внесків є правомірною, порушення прав позивача управлінням Пенсійного фонду України у м. Херсоні відсутні, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

В задоволенні позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

кат. 10.1