Постанова № 33744817, 23.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року 810/4719/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представник відповідача - Карпінської О.С.,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Міндоходів про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

2 вересня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Київської митниці Міндоходів про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати відпустку по догляду за дитиною без збереження заробітної плати.

Зазначав, що відповідач, розглянувши заяву про надання відпустки по догляду за дитиною як такою, що потребує домашнього догляду, вказав спочатку на неможливість надання такої відпустки у зв'язку із реорганізацією установи та звільненням позивача із займаної посади. У подальшому ж, направив на адресу позивача листа, в якому зазначив, що питання про надання такої відпустки буде вирішено після отримання відповіді фахової організації. На час звернення до суду питання щодо надання відпустки розглянуто не було.

Посилаючись на порушення Київською митницею Міндоходів положень Конституції України, Закону України «Про відпустки», Кодексу законів про працю України, просив визнати бездіяльність відповідача протиправною, зобов'язати надати йому відпуску по догляду за дитиною без збереження заробітної плати до ІНФОРМАЦІЯ_1 та подати до суду звіт про виконання судового рішення.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні. Зазначила, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» утворено Київську митницю Міндоходів, чисельність працівників якої на 126 посад менша, ніж гранична чисельність працівників Київської обласної митниці. Наголошувала, що на момент звернення позивача із заявою про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку Київська обласна митниця здійснювала заходи з реорганізації, а працівників було попереджено про їх наступне вивільнення; у зв'язку з чим надання позивачу відпустки по догляду за дитиною з 17 червня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 неможливе, оскільки запланована дата вивільнення - 5 серпня 2013 року.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення у повному обсязі, виходячи із такого.

ОСОБА_1 є головним інспектором сектору контролю за переміщенням товарів відділу організації митного контролю Київської обласної митниці.

Так, 4 червня 2013 року головою комісії з проведення реорганізації Київської обласної митниці позивача попереджено про наступне вивільнення та того ж дня складено акт про відмову ставити підпис про ознайомлення з таким попередженням.

27 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови комісії з проведення реорганізації Київської обласної митниці про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14,92). Разом із заявою ним було подано копію свідоцтва про народження дитини (а.с.15), оригінал медичної довідки про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді №182 від 17 червня 2013 року (копія - а.с.16,92). Також додано довідку з місця роботи дружини позивача - ОСОБА_4 №11/1/3-458 від 26 червня 2013 року про те, що вона працює у Службі безпеки України та з 17 червня 2013 року приступила до виконання службових обов'язків (а.с.18,95).

2 липня 2013 року, на заяву ОСОБА_1, Київською обласною митницею надано відповідь №12-45/2/13-3773 про відсутність можливості допомогти йому у вирішенні питання щодо надання відпустки з підстав реорганізації Державної митної служби України.

4 липня 2013 року листом відповідача №12-45/2/13-3777 позивача повідомлено, що з метою отримання роз'яснень щодо правомірності надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати як батьку, дитина якого потребує домашнього догляду під час реорганізації митниці, Київською обласною митницею направлено лист стосовно зазначеного питання до відповідної фахової організації.

У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що на час судового розгляду справи відповідне роз'яснення до Київської митниці Міндоходів не надходило.

Також, у відповіді на адвокатський запит від 22 липня 2013 року, головою комісії з проведення реорганізації Київської обласної митниці (а.с.28-29,105-106) зазначено, що факт відмови Київською обласною митницею ОСОБА_1 у задоволенні його заяви від 27 червня 2013 року про надання відпустки, як батьку, дитина якого потребує домашнього догляду, не відповідає дійсності.

Вказано, що позивачу було направлено лист від 2 липня 2013 року №12-45/2/13-3773 із зазначенням переліку нормативно-правових актів, відповідно до яких у митниці проводяться реорганізаційні заходи, а також лист від 04 липня 2013 року №12-45/2/13-3777, яким ОСОБА_1 проінформовано про те, що з метою отримання роз'яснення стосовно правомірності надання йому відпустки без збереження заробітної плати Київська обласна митниця направила лист стосовно цього до відповідного фахового органу. Станом на 22 липня 2013 року відповідь на лист до Управління державної служби Головдержслужби України в м. Києві та Київській області від 4 липня 2013 року №12-45/2/13-3776 до відповідача не надходила. Зауважено, що листи Київської обласної митниці від 2 липня 2013 року №12-45/2/13-3773 та від 04 липня 2013 року №12-45/2/13-3777 не є відмовою ОСОБА_1 у задоволенні його заяви.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

За приписами частини шостої статті 179 Кодексу законів про працю України у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Як передбачає частина сьома цієї ж статті відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Частиною третьою статті 25 Закону України «Про відпустки» встановлено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку.

Як закріплює стаття 18 цього ж Закону після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та одним із прийомних батьків.

Таким чином, у позивача, як батька дитини, виникло право на отримання відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до терміну, визначеному у медичній довідці, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку (тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1). Це право не може ставитись у залежність від стану реорганізації установи, де він перебуває; мотивів припинення відпустки особою, яка раніше доглядала за дитиною (мамою) тощо.

Крім того, суд підкреслює, що у випадку, який розглядається, особливої ваги набуває питання саме належного захисту прав й інтересів дитини, а не установи, в якій працюють батьки та умов їхньої праці.

Тому процес реорганізації відповідача, звернення його за отриманням правового роз'яснення до Головдержслужби, знаходяться поза конфліктом, який виник, і самі по собі не перешкоджали позитивному вирішенню питання.

Обираючи спосіб захисту, суд зазначає, що питання про надання відпустки мав би вирішити сам орган, однак, оскільки він тривалий час ухиляється від виконання своїх обов'язків, на порушення статті 19 Конституції України, то належним захистом у цьому випадку суд вбачає у покладенні на відповідача зобов'язання надати відпустку по догляду за дитиною до терміну, визначеному у медичному висновку, а відповідну бездіяльність по її ненаданню - визнати протиправною.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку митний орган не довів правомірності оскаржуваної бездіяльності.

Також, за приписами частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд погоджується, що за обставин, які склалися, для забезпечення судового конторолю, необхідним є покладення на відповідача обов'язку подати звіт про виконання судового рішення.

На основі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність Київської митниці Міндоходів по ненаданню ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною без збереження заробітної плати - протиправною.

Зобов'язати Київську митницю Міндоходів надати ОСОБА_1 відпустку по догляду за дитиною без збереження заробітної плати до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Київську митницю Міндоходів протягом одного місяця з дня набрання постановою суду законної сили подати до суду звіт про її виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 вересня 2013 р.