Рішення № 33744347, 17.09.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 2218/17444/2012

Провадження № 22-ц/792/1364/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді П'єнти І.В.,

суддів: Талалай О.І., Корніюк А.П.,

при секретарі: Сацюк Г.О.,

за участю: представників ЖБК «Сковороди-14» Янюк А.М., ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5 та житлово-будівельного кооперативу «Сковороди-14» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до товариства з додатковою відповідальністю «Електромонтаж-466», житлово-будівельного кооперативу «Сковороди-14», ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_3, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, про визнання права власності на квартири, зобов'язання передати квартири та зустрічним позовом житлово-будівельного кооперативу «Сковороди-14» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з додатковою відповідальністю «Електромонтаж-466» про визнання договорів недійсними.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а

У серпні 2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Електромонтаж-466», житлово-будівельного кооперативу «Сковороди-14» про визнання правочину недійсним. В обґрунтування позову зазначали, що згідно договору №7-8/22- 23 ЖКБ від 02.10.2004 року ОСОБА_4 оплатив вартість чотирьох квартир, загальною площею 322,11 кв.м., НОМЕР_4, НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , НОМЕР_1 в сумі 1 090 032 грн. Згідно договору уступки права вимоги від 07.05.2007 року ОСОБА_4 уступив ОСОБА_5 право вимоги від ЗАТ «Електромонтаж» належного виконання зобов'язань по передачі двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 Відповідно до протоколу №1 від 02.11.2010 року рішенням установчих зборів засновників ЖБК «Сковороди-14» було створено житлово-будівельний кооператив «Сковороди-14». Однак до списку членів кооперативу позивачі включені не були. Згідно акту №1 від 19.11.2010 року ЗАТ «Електромонтаж-466» передав у власність ЖБК «Сковороди-14» в рахунок виконання договорів на дольову участь у фінансуванні будинку, незавершене будівництво 32-х квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином та кафе, що по АДРЕСА_2 Позивачів про передачу незавершеного будівництва не було повідомлено, а ЖБК «Сковороди-14» не визнає їх прав як дольовиків. З огляду на викладене, позивачі просили визнати недійсним акт №1 приймання-передачі незавершеного об'єкту будівництва - 32-х квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином та кафе по АДРЕСА_2 від 09.11.2010 року; зобов'язати ТДВ «Електромонтаж-466» виконати умови договору №7-8/22-23 ЖКБ від 02.10.2004 року на дольову участь у будівництві та передати ОСОБА_4 у власність квартири НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_1, а у власність ОСОБА_5 - квартиру АДРЕСА_2

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2012 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_3, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33.

У листопаді 2012 року житлово-будівельний кооператив «Сковороди-14» звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з додатковою відповідальністю «Електромонтаж-466» про визнання договорів недійсними. Зазначав, що відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» забороняється укладати договори на дольову участь у будівництві особам, які не є фінансовими установами та банками. А тому, договір №7-8/22- 23 ЖКБ від 02.10.2004 року на дольову участь у будівництві житлового будинку на 32 квартири по АДРЕСА_2 грубо порушує вищевказані норми законів. Крім того, наявні квитанції про оплату коштів ОСОБА_4 складені з порушенням ЗУ «Про бухгалтерський облік на фінансову звітність в Україні» та не містять підпису головного бухгалтера та касира. Також в договорі зазначені реквізити АТ «Сведбанк», який розпочав свою діяльність в Україні лише з 2007 року. ЗАТ «Електромонтаж 466» та ОСОБА_4 уклали додаткові угоди, за якими останній взяв на себе зобов'язання за власний кошт відселити мешканців будинків НОМЕР_1, АДРЕСА_4, а ЗАТ «Електромонтаж-466» безоплатно виконати умови договору на дольову участь у будівництві. В договорі про уступку права вимоги від 05.05.2007 року не зазначено, чи він був оплатний чи безоплатний. В договорах зазначена не обґрунтовано висока ціна. Зазначені договори були укладені внаслідок зловмисної домовленості між представником ЗАТ «Електромонтаж-466», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 А тому, на підставі ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України, позивач просив договір №7-8/22- 23 ЖКБ від 02.10.2004 року на дольову участь у будівництві житлового будинку на 32 квартири по АДРЕСА_2 додаткову угоду №1 до договору №7-8/22-23 ж/б, додаткову угоду №2 до договору №7-8/22-23 ж/б та договір про уступку права вимоги від 07.05.2007 року визнати недійсними.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2012 року об'єднано в одне провадження позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до товариства з додатковою відповідальністю «Електромонтаж-466», житлово-будівельного кооперативу «Сковороди-14 про визнання правочину недійсним та позовну заяву житлово-будівельного кооперативу «Сковороди-14» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з додатковою відповідальністю «Електромонтаж-466» про визнання договорів недійсними.

В ході розгляду справи позивачі змінили позовні вимоги та просили визнати за ОСОБА_4 право власності на квартири НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_1 в житловому будинку по АДРЕСА_5, визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_5 та зобов'язати ЖБК «Сковороди-14» передати ОСОБА_4 квартири НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_1 в житловому будинку по АДРЕСА_5, а ОСОБА_5 -квартиру НОМЕР_2 у вказаному будинку.

Також, під час розгляду справи, до участі в справі в якості відповідача було залучено ОСОБА_6, ОСОБА_7, та в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог - ОСОБА_8

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з додатковою відповідальністю «Електромонтаж- 466», житлово-будівельного кооперативу «Сковороди-14», ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на квартири НОМЕР_4,НОМЕР_3НОМЕР_2, АДРЕСА_6 та зобов'язання передати їх та зустрічного позову житлово-будівельного кооперативу «Сковороди-14» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з додатковою відповідальністю «Електромонтаж-466» про визнання недійсними договору №7-8/22-23 ЖКБ на дольову участь у будівництві від 02 жовтня 2004 року, додаткової угоди №1 до договору №7-8/22-23 ж/б від 27 жовтня 2006 року, додаткової угоди №2 до договору №7-8/22-23 ж/б від 5 квітня 2007 року, договору про уступку права вимові 7 травня 2007 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі житлово-будівельний кооператив «Сковороди-14» не погоджується з вищевказаним рішенням, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог житлово-будівельного кооперативу «Сковороди-14». При цьому посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст. 232 ЦК України, яка не підлягає застосуванню в даній справі та не застосування положень ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України. Вказує, що договори про визнання недійсними яких було подано зустрічний позов були укладені між відповідачами з грубим порушенням норм чинного законодавства. ТДВ «Електромонтаж-466» не був і не є фінансовою установою та відповідно не мав права укладати договори на дольову участь в будівництві житлового будинку на 32 квартири по АДРЕСА_2 А тому, на думку апелянта, даний правочин вчинено без відповідного дозволу (ліцензії) та з порушенням вимог ЗУ «Про інвестиційну діяльність», а тому може бути визнаний судом недійсним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог. Вважають оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову незаконним та необґрунтованим, прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, та невідповідності висновків суду обставинам справи. Зазначають, що ними було надано суду всі документи, що підтверджують позовні вимоги. На думку апелянтів, вони набули права на квартири на підставі укладених договорів, оскільки сплатили в повному обсязі вартість квартир, обумовлену в договорах і є дольовиками у будівництві будинку. Але відповідачі не визнають будь-яких прав позивачів на профінансовані ними квартири. Апелянти вважають, що відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_6 та третя особа ОСОБА_8 взагалі не подали доказу сплати ними грошових коштів за квартири, а судом не було досліджено та не надано правової оцінки наявності у ОСОБА_8 та кооперативу майнових прав на квартири НОМЕР_3 та НОМЕР_2 та підстав набуття таких прав. Крім того, судом проігнорована вимога позивачів про зобов'язання ЖБК «Сковороди-14» передати позивачам квартири, хоча судом встановлено, що право власності на квартири НОМЕР_3 та НОМЕР_2 не зареєстровано.

В судовому засіданні представники ЖБК «Сковороди-14» просили апеляційну скаргу, подану кооперативом, задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, пп. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 02.10.2004 року між ЗАТ «Електромонтаж-466», правонаступником якого є ТДВ «Електромонтаж»-466», та ОСОБА_4 було укладено договір №7-8/22-23ЖБК на дольову участь у будівництві 32-х квартирного будинку по АДРЕСА_2 відповідно до умов якого дольовик взяв на себе зобов'язання сплатити загальну вартість квартир НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_1, яка орієнтовно складає 1090032 грн.

27.10.2006 року було укладено додаткову угоду №1 до договору №7-8/22-23 ж/б, умовами якої передбачено, що дольовик, виходячи зі своїх можливостей за власний рахунок відселяє проживаючих в цих будинках дві сім'ї в дві двокімнатні квартири, та дві сім'ї в дві трикімнатні квартири, чи допомагає у вивільненні площадки під забудову 32(36) квартирного будинку, умовою такого вкладу є безоплатне виконання умов основного договору №7-8/22-23 від 02.10.2004 року.

05.04.2007 року було укладено додаткову угоду №2 до договору №7-8/22-23 ж/б, якою змінено п. 1.1 основного договору та викладено його в новій редакції, а саме визначено загальну площу кожної з квартир НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_1.

Згідно акту від 14.11.2006 року, ОСОБА_4 на виконання додаткової угоди №1 здійснив відселення жильців із житлових будинків НОМЕР_1, АДРЕСА_4, претензії у мешканців відсутні.

Крім того, 14.11.2006 року ЗАТ «Електромонтаж-466» надало ОСОБА_4 довідку про те, що він здійснив оплату за чотири квартири НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_2, АДРЕСА_6 згідно договору №7-8/22-23 ж/б в сумі 1090032 грн., при цьому в примітці вказано, що розрахунок проведено з мешканцями будинків по АДРЕСА_7 та НОМЕР_5 Відповідно до квитанцій №104 від 12.10.2005 року на суму 240000 грн., №132 від 27.10.2005 року - 174000 грн., №141 від 11.11.2005 року - 176000 грн., №34 від 17.03.2006 року на суму 180000 грн., №71 від 20.06.2006 року - 320032 грн., ОСОБА_4 сплатив гроші в ЗАТ «Електромонтаж-466» на виконання умов договору про дольову участь у будівництві від 02.10.2004 року на загальну суму 1090032 грн.

07.05.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір про уступку права вимоги, згідно якого кредитор уступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги виконання зобов'язань за договором на дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 про передачу двокімнатної квартири АДРЕСА_5, вартістю 192924 грн. 20 к.

Також встановлено, що протоколом установчих зборів засновників житлово-будівельного кооперативу «Сковороди-14» від 02.11.2010 року, було прийнято рішення про створення житлово-будівельного кооперативу «Сковороди-14», обрано голову правління, затверджено Статут.

Згідно акту №1 приймання-передачі незавершеного об'єкта будівництва - 32-х квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином та кафе по АДРЕСА_2 ЗАТ «Електромонтаж-466» передав, а ЖБК «Сковороди-14» прийняв у власність незавершене будівництво 32 квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим магазином та кафе. Зазначене будівництво було передано в рахунок виконання договорів на дольову участь у фінансуванні будівництва будинку. При цьому, вартість незавершеного будівництва, списки дольовиків, документи на будівельні матеріали та незавершене будівництво мали бути визначені додатково. В свою чергу, ЖБК «Сковороди-14» взяло на себе зобов'язання виконати умови договорів на дольову участь у будівництві в об'ємі сплачених коштів.

Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, 22.10.2012 року 33-х квартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_2 було прийнято в експлуатацію.

30.10.2012 року адресу житлового будинку було змінено з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_2

Квартири НОМЕР_4 та АДРЕСА_6 належать на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно з 08.11.2012 року. Загальна площа квартир становить 95,4 кв.м. та 96,4 кв.м. відповідно.

Майнові права на квартиру АДРЕСА_1 належать кооперативу, а на квартиру НОМЕР_2 - ОСОБА_8

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, давши належну оцінку зібраним по справі доказам, прийшов до правильного висновку, що позивачами за первісним позовом обрано невірний спосіб захисту своїх прав, з врахуванням того, що існують майнові права на квартири НОМЕР_2 та НОМЕР_3 за ОСОБА_8 та ЖКБ «Сковороди-14», зареєстроване право власності на квартири НОМЕР_4 та НОМЕР_1 за ОСОБА_6 та ОСОБА_7, крім того, ними не сплачено повної вартості спірних квартир, відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог за первісним позовом як щодо визнання права власності на квартири, так і щодо зобов'язання кооперативу передати ці квартири позивачам. А тому, з цього приводу безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що судом проігнорована вимога позивачів про зобов'язання ЖБК «Сковороди-14» передати позивачам квартири.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ЖБК «Сковороди-14», суд першої інстанції виходив з того, що з підстав, що визначені ст. 232 ЦК України, укладені правочини визнані недійсними бути не можуть, оскільки відповідний правочин може бути оспорений довірителем, всупереч інтересам якого було укладено його представником правочин. При цьому, представники ЖБК «Сковороди-14» належними та допустимими доказами обставини, якими обгрунтовувались позовні вимоги, не були підтверджені, і не доведено, яким чином укладені договори порушують права та інтереси ЖБК «Сковороди-14».

Однак з такими висновками суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 3 даної статті визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

За змістом цієї норми матеріального права під відповідним дозволом (ліцензією) слід розуміти документ, який надає право на здійснення відповідної діяльності, ліцензування якої передбачено Законом України «Про ліцензування окремих видів підприємницької діяльності», Цивільним кодексом України або іншими нормативно правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ЖБК «Сковороди-14» посилався на те, що в договорі на дольову участь у будівництві №7-8/22-23ЖБК від 02.10.2004 року присутні елементи договору довірчого управління коштами та договору підряду, такий договір грубо порушує вимоги Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» , ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а тому підлягає визнанню недійсним з підстав, визначених ст. 227 ЦК України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Закон визначає загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування масового будівництва житла та особливості управління цими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1029 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Колегія суддів вважає, що укладаючи договір про дольову участь у будівництві, ЗАТ «Електромонтаж-466» не залучало коштів фізичних осіб в управління, відповідно дія даного Закону не розповсюджується на дані правовідносини. Відповідно, позивачем не доведено, що ЗАТ «Електромонтаж-466» являлось управителем (фінансовою установою), і така діяльність потребувала відповідного ліцензування.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову у зв'язку з недоведеністю, в зв'язку з чим ухвалене рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Сковороди-14» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2013 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В позові житлово-будівельного кооперативу «Сковороди-14» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з додатковою відповідальністю «Електромонтаж-466» про визнання договорів недійсними відмовити.

В решті рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду І.В.П'єнта

________________

Головуючий у першій інстанції - Бондарчук В.В. Провадження № 22-ц/792//1364/13

Доповідач -П'єнта І.В. Категорія № 19