Ухвала суду № 33741972, 24.09.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/5176/2012 Провадження № 22-ц/795/1630/2013 Головуючий у I інстанції -Косач І. А. Доповідач - Губар В. С.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С.,суддів:Харечко Л.К., Мамонової О.Є.,при секретарі:Биховець Н.М., Халимон Т.Ю.за участю:ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження по справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Оскаржуваним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_8 задоволені.

Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_2.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив чинне законодавство України, про що зазначено в запереченні та доповненні до заперечення на позов, апеляційних скаргах на ухвали суду.

На думку апелянта, він своїми коштами та працею, починаючи з вересня 1974 року по теперішній час, значно збільшив вартість 7/8 частин домоволодіння АДРЕСА_2, обслуговував її при багаторічній відсутності ОСОБА_8 в Україні, а тому належні позивачеві на праві власності 3/8 частини будинку по АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю колишньго подружжя.

На думку апелянта, наявність ухвали суду про залишення позовної заяви ОСОБА_8 без розгляду є підставою для скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження по даній справі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.02.1973 року, який розірвано в 08.05.2003 році рішенням Мирового судді Горної судової дільниці м. Воркути Республіки Комі (а.с. 4-5).

Судом по справі встановлено, що в період шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 придбали нерухоме майно, а саме:

- Кооперативну трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ОЖБК №128 від 10.04.2012 року (а.с.33), яка оформлена на праві приватної власності за ОСОБА_6 згідно рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 17.07.2006 року №167 (а.с.244).

- 1/3 частину будинку по АДРЕСА_2 на підставі договору міни квартири на частину будинку від 13 травня 1197 р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації від 05.01.2011 року № 37 станом на 05.01.2011 року в м. Чернігові житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 належить на праві власності наступним особам (а.с.19):

- ОСОБА_11 належить 1/8 частка відповідно до рішення Новозаводського районного суду від 11.07.1997 року;

- ОСОБА_6 належить 1/3 частка згідно договору міни від 13.05.1997 року № 1174;

- ОСОБА_8 належить: 1/16 частка відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 01.11.1985 року №1-4391; 5/48 часток на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.09.1994 року №3-2876; 3/8 частки згідно договору купівлі-продажу від 23.08.2006 року № 6254.

Зазначені обставини справи в апеляційному суді сторони не спростовували і не заперечували.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2012 року по даній справі за клопотанням представника позивача була призначена судово-будівельна експертиза для встановлення дійсної вартості спірного нерухомого майна (а.с.76-77).

Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 08 січня 2013 р., з роз»ясненням відповідачеві змісту ст. 146 ЦПК України, ОСОБА_6 зобов»язано забезпечити безперешкодний доступ до об»єктів експертизи - будинку АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 12 лютого 2013 року та набрала законної сили (а.с.145-146, 177-178).

Як вбачається з вказаної ухвали апеляційного суду від 12.02.2013 р., твердження ОСОБА_6 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та Інструкції про про призначення та проведення судових експертиз не знайшли свого підтвердження в засіданні апеляційного суду. За висновком суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відповідач ОСОБА_6 не допустив експерта до обстеження буд. АДРЕСА_2, а на об»єкт: АДРЕСА_1 ОСОБА_6 не з»явився і доступу до цього об»єкта експертизи не забезпечив. Отже, відповідач унеможливив виконання ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2012 року суду про проведення експертизи для визначення вартості нерхомого майна, що підлягає поділу. Про неможливість проведення експертизи судовий експерт сповістила суд та повернула матеріали цивільної справи (а.с.195-196).

Як встановлено апеляційним судом, в матеріалах справи відсутня заява судового експерта ОСОБА_12 про самовідвід, а в задоволенні заявленого відводу експертові ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 08 січня 2013 року ОСОБА_6 відмовлено (а.с. 143).

Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд відхиляє як голослівні доводи ОСОБА_6 про порушення судом першої інстації вимог Закону України «Про судову експертизу» та положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

З клопотанням про призначення експертизи іншій експертній установі, зокрема Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, тощо ОСОБА_6 не звертався у суді першої інстанції і питання про проведення судової експертизи для визначення вартості спірного майна не ставив впродовж розгляду справи в апеляційному суді.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них не є тим фактором, який безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна, як об'єкту.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності за рішенням суду з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 не надав доказів того, що сторони після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім'єю та вести спільне господарство, не доведено, що 3/8 частини спірного будинку позивачкою придбано за їх спільні кошти та не доведено, що вартість спірного домоволодіння по АДРЕСА_2 збільшилася внаслідок його особистих грошових та трудових затрат.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, ст. 70 СК України передбачає, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Апеляційний суд відхиляє як голослівні твердження апелянта стосовно спільної сумісної власності на 3/8 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 як такої, що придбана за спільні кошти сторін, оскільки дана частка придбана ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2006 року, а шлюб між сторонами розірвано 08.05.2003 року. В суді першої інстанції та впродовж апеляційного провадження по даній справі ОСОБА_6 не надано жодних доказів, які б підтверджують придбання 3/8 частки спірного домоволодіння за спільні кошти його та позивача після припинення між ними шлюбних відносин.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_6 не доведено істотного збільшення вартості належної позивачці частини будинку по АДРЕСА_2 саме внаслідок здійснення відповідачем за період шлюбу поліпшень, проведення переобладнання та ремонтних робіт. За недоведеністю такої суттєвої ознаки як істотність збільшення вартості будинку, відсутні підстави для визнання такого майна спільною сумісною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Посилання апелянта на придбання у м. Києві квартири на ім»я молодщої доньки та довідка ощадбанку (а.с.232) не є належними і допустимими доказами при вирішенні даного спору і не можуть бути прийняті апеляційним судом як підстава скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Вимога апелянта про скасування рішення та закриття провадження по справі через наявність ухвали по цивільній справі №2-2/12р. (№2-405/11) про залишення позову ОСОБА_8 без розгляду не грунтується на законі, оскільки спір по вказаній справі вирішений не був, а згідно з ч.2 ст. 207 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Рішення Мирового судді Горної судової дільниці м. Воркути Республіки Комі від 24.01.2004 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про розподіл спільно нажитого майна, яке знаходиться на території Російської Федерації відмовлено. Зазначене рішення суду іншої держави не може бути підставою для відмови у позові ОСОБА_8, оскільки майно, яке знаходиться на території Російської Федерації не підпадає під юрисдикцію законодавства України та не є предметом спору в даній справі. Спірне ж майно, яке просить поділити позивач, не було предметом розгляду у суді Російської Федерації. (а.с.84).

В судовому засіданні апеляційного суду представником позивача - ОСОБА_7 надано звіти про оцінку спірного нерухомого майна суб'єктом незалежної оціночної діяльності ПП «Десна-Експерт-М» - ОСОБА_13 (сертифікат суб»єкта оціночної діяльності № НОМЕР_1 від 18.05.2011 р.., виданий ФДМУ), за якими:

- ринкова вартість 1/3 частини житлового будинку площею 79,1 м2 з надвірними будівлями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 станом на 20.09.2013 року становить 320996грн. (а.с.307-338);

- ринкова вартість житлової квартири АДРЕСА_1 станом на 20.09.2013 рік становить 330415грн. (а.с.339-371).

Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, об»єктивно встановивши фактичні обставини справи та давши правильну оцінку всім зібраним у справі доказам, врахував права та інтереси обох сторін і правомірно та найбільш оптимально поділив спірне майно шляхом визнання за:

- ОСОБА_8 право власності на 1/3 частину будинку за адресою: АДРЕСА_2.

- ОСОБА_6 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Інші доводи апеляційної скарги апеляційний суд відхиляє як такі, що не можуть вплинути на вирішення спору по суті.

Виходячи з викладененого, апеляційний суд визнає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Судом правильно визначені існуючі між сторонами правовідносини, їм дана вірна юридична оцінка. Передбачені законом підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: