Рішення № 33735301, 24.09.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/8874/13-ц

№ 2/243/3332/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Ляшко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н ОВ И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій вказувала, що вона працювала у ВАТ "Содовий завод" в період з 26 квітня 1990 року по 19 березня 1998 року. Була звільнена з займаної посади згідно наказу № 82 від 19 березня 1998 року. На день звільнення - 19 березня 1998 року - відповідач не виплатив їй всіх сум при звільненні, а тому станом на час звільнення утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 1573 грн. 08 коп. Крім того, зазначила, що протягом роботи у відповідача, підприємство не виплачувало їй заробітну плату, в зв'язку з цим, вона змушена була звернутись до суду із позовом. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 1997 року також була стягнута заборгованість по заробітній платі в сумі 1573 грн. 08 коп. Оскільки відповідач по даний час не виплатив заробітну плату, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 21340 грн. 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності, позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи у суді повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Клопотання про відкладення справи, або про розгляд справи у його відсутності суду не були подані, а тому у суду немає підстав для відкладення розгляду по справі, передбачених п.2 ч.1 ст. 169 ЦПК України.

Судом також досліджені наступні докази:

Копія трудової книжки ОСОБА_1 від 12 грудня 1980 року;

Копія довідки "Содовий завод" № 70-2454 від 16 травня 2013 року;

Копія рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 1997 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд позов задовольняє частково, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідності із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с. 3) вона працювала у ВАТ "Содовий завод" у відповідача в період з 26 квітня 1990 року по 19 березня 1998 року. Звільнена з підприємства згідно наказу № 51 від 19 березня 1998 року.

Згідно із рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 1997, з відповідача на користь позивача стягнуто заробітну плату в сумі 1573 грн. 08 коп. за період серпня 1996 року по вересень 1997 року.

За даними довідки № 952 від 23 квітня 2013 року ВАТ «Содзавод», із позивачкою по даний час фактично не розрахувались.

Відносно строку звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку та весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, то у відповідності із рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, про застосування тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення моральної шкоди, наведений строк обраховується з моменту фактичного розрахунку із працівником. В даному випадку фактичний розрахунок досі не проведений, що стверджується довідкою ВАТ "Содовий завод" № 952 від 23 квітня 2013 року (а.с.5). Крім того, у відповідності із п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що оскільки фактичний розрахунок із позивачем на день звернення його до суду із позовом не проведений, відсутність вини відповідача у її невиплаті не доведена, середній заробіток за весь час затримки розрахунку підлягає до виплати.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначається, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Враховуючи викладене, суд стягує також середньомісячний заробіток в сумі 21340 грн. 00 коп. на підставі ст. 11 ЦПК України, в межах позовних вимог позивача.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року, визнавалося таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням суду, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, право займатись професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Враховуючи, що сплата заробітної платні і її розмір обов'язково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної платні -порушенням права власності відповідно до ст..1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до „майна" у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив право на отримання позивачкою законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції з прав людини є також порушенням права на мирне володіння майном. Внаслідок такого порушення позивач не мав можливості вести нормальний спосіб життя, змушений був докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення себе та своєї родини, що призвело до душевних страждань.

В зв'язку з цим, суд стягує з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 1000 грн, оскільки зазначена ним в заяві сума не в повній мірі відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких він зазнав.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в прибуток держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. та 114 грн. 70 грн. в частині стягнення моральної шкоди, а всього 344 грн. 10 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 367 ч.1 п.2 ЦПК України, ст. 21, ч.1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, суд,-

Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", місцезнаходження: вул. Чубаря, 91 м. Слов'янськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Слов'янська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 21340(двадцять одна тисяча триста сорок) грн. 00 коп. та моральну шкоду в сумі 1000(тисяча) грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", місцезнаходження: вул.. Чубаря, 91 м. Слов'янськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Слов'янська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп. судового збору в прибуток держави.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Слов'янський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення суду виготовлений 27 вересня 2013 року.

Головуюча-суддя: О.В.Ільяшевич