Постанова № 33734545, 24.09.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4593/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

при секретарі - Музика А.О.,

за участю:

представника позивача - Єфтеній С.В.,

представника відповідача - Караханян А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Науково-виробничого приватного підприємства «Архітектурно-Реставраційне Бюро» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2013 року №0000132334, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (далі ПП) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що 17.12.2012 року відповідачем (далі ДПІ) проведено позапланову невиїзну перевірку ПП з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з платником податків МП у вигляді ТОВ «Гамалс» у січні, лютому 2012 року та вересні 2011 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт №25691/22-34/32623852/154 від 17.12.2012 року, яким встановлено порушення ПП ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України (далі ПК), що виразилося в заниженні суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за січень, лютий 2012 року та вересень 2011 року в загальному розмірі 44941,67 грн., в тому числі за вересень 2011 року на суму 8875,00 грн., за січень 2012 року на суму 5233,33 грн. та за лютий 2012 року на суму 30833,34 грн.. На підставі вказаного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2012 року №0000132334, яким приватному підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67413,00 грн., в тому числі 44942 грн. за основним платежем та 22471 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає висновки, зазначені в акті перевірки, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки первинні документи у нього взагалі не витребовувалися та не досліджувалися, а тому і вказане спірне рішення не ґрунтується на нормах права і тому є незаконним. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати незаконними та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від 18.02.2012 року №0000132334 в повному обсязі.

Суд, у зв'язку з реорганізацією відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, ухвалив про заміну неналежного відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на належного Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (а.с.158 (дія в журналі судового засідання від 17.07.2013 року №24)).

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (а.с. 4-10).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову (а.с.121-126) пояснивши при цьому, що приймаючи спірне рішення ДПІ діяла на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. З зазначених підстав представник вважав позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

ПП зареєстроване 29.09.2003 року виконавчим комітетом Одеської міської ради (а.с.222) та перебуває на обліку в ДПІ як платник ПДВ (а.с.224).

Основним видом господарської діяльності ПП, крім іншого, є діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, про що свідчить ліцензія №596196 від 29.02.2012 року (а.с.219).

17.12.2012 року ДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПП з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з платником податків МП у вигляді ТОВ «Гамалс» у січні, лютому 2012 року та вересні 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №25691/22-34/32623852/154 від 17.12.2012 року, яким встановлено порушення ПП ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 ПК, що виразилося в заниженні суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за січень, лютий 2012 року та вересень 2011 року в загальному розмірі 44941,67 грн., в тому числі за вересень 2011 року на суму 8875,00 грн., за січень 2012 року на суму 5233,33 грн. та за лютий 2012 року на суму 30833,34 грн. (а.с.11-24).

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем у перевіряємому періоді включено до складу податкового кредиту по ПДВ по взаємовідносинам з МП ТОВ «Гамалс» на загальну суму 44941,67 грн.. Разом з тим, в ході проведення перевірок вказаного підприємства встановлено неможливість придбання товарів (робіт, послуг) МП ТОВ «Гамалс», неможливий і їх продаж в подальшому на користь контрагентів-покупців, а тому ПП не мало право відносити ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту у перевіряємому періоді.

На підставі вказаного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2012 року №0000132334, яким ПП збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67413,00 грн., в тому числі 44942 грн. за основним платежем та 22471 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 26).

Суд вважає необґрунтованими вказані вище висновки ДПІ, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Так, згідно ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Право на проведення перевірок органів ДПС визначено п.1 ч.1 ст.11 Закону України № 509-ХІІ. Згідно цієї норми органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

З акту перевірки вбачається, що позапланова невиїзна перевірка ПП призначена наказом керівника ДПІ від 17.12.2012 року №748-п на підставі п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 ст.78, п.79.2 ст79 ПК (а.с.11).

Згідно п.75.1 ст.75 ПК органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду жодного доказу виконання вказаних вимог та надіслання на адресу ПП відповідного запиту, за наслідками проведення перевірок МП ТОВ «Гамалс», а також доказів виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих цим платником податків.

Крім цього, відповідно до п.79.2. ст.79 ПК документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу вказаних норм вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка може бути проведена лише за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Між тим, в ході розгляду справи відповідачем, не зважаючи на неодноразові пропозиції суду, не було надано жодного доказу направлення або вручення ПП копії наказу про призначення перевірки та повідомлення його про дату та місце її проведення, а також не було надано суду жодного належного доказу того, яким чином ДПІ намагалося вручити ПП наказ про призначення такої перевірки та повідомлення про дату та місце її проведення.

Більш того, зі спірного акту перевірки вбачається, що перевірка була розпочата та закінчена саме в день видання наказу про її проведення, що фактично унеможливлювало своєчасне повідомлення ПП про проведення цієї перевірки, та свідчить і про відсутність наміру ДПІ взагалі повідомляти позивача відповідно до вимог п.79.2 ст.79 ПК.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.44.3 цієї статті платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п.83.1. ст.83 ПК для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;

83.1.2. податкова інформація;

83.1.3. експертні висновки;

83.1.4. судові рішення;

83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Наказом ДПА України від 27.05.08 № 355 затверджені Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, в яких зазначено, що невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), та документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку (п.2.4).

Згідно Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008 року під час проведення документальної невиїзної перевірки працівники підрозділів оподаткування юридичних осіб мають право: одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків; вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства (п. 4.2).

Згідно п. 4.9 Методичних рекомендацій працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), що не подає податкову звітність, та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ з метою одержання пояснення та їх документальні підтвердження щодо здійснення господарських операцій постачання товарів, послуг та правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ (отримувачем).

Якщо платник ПДВ (постачальник) подає податкову звітність, орган ДПС діє відповідно до цих Методичних рекомендацій (після прийняття, обробки податкової звітності, передачі її на центральний рівень, автоматизованої перевірки розшифровок податкової звітності, отримання таких результатів проводиться перевірка такої звітності підрозділами органу ДПС) (п. 4.10.).

Якщо платник ПДВ (постачальник) не подає податкову звітність та пояснення (передбачені пунктом 4.2 Методичних рекомендацій) на звернення органу ДПС протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту платником ПДВ, працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб: складає Акт про неподання податкової декларації з податку на додану вартість та готує матеріали для прийняття повідомлення-рішення відповідно до Наказу ДПА України № 253 від 21.06.2001 року (п.п. 4.11; 4.11.1).

З аналізу зазначених норм вбачається, що невиїзні документальні перевірки проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків не тільки декларацій, а й шляхом витребування у платника та вивчення інших документів, в тому числі регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а висновок такої перевірки є наслідком аналізу вказаних документів. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обґрунтовані та правильні висновки.

В судовому засіданні встановлено, що в порушення вказаних норм, відповідачем при здійсненні спірної перевірки взагалі не витребовувалися від ПП, та відповідно і не вивчалися, будь-які бухгалтерські та інші первинні документи по його господарським операціям у перевіряємому періоді, що підтверджується і актом спірної перевірки та фактично не заперечувалося в судовому засіданні представником відповідача.

В ході розгляду справи представником відповідача не було надано і жодного доказу намагання ДПІ отримати від ПП вказані бухгалтерські та інші первинні документи, а також неможливості їх отримання.

Таким чином, в судовому засіданні безперечно встановлено, що спірна позапланова документальна невиїзна перевірка ПП з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з платником податків МП у вигляді ТОВ «Гамалс» у січні, лютому 2012 року та вересні 2011 року, за результатами якої ДПІ складено акт №25691/22-34/32623852/154 від 17.12.2012 року, проведена відповідачем з грубим порушенням встановленого законом порядку її проведення, у зв'язку з чим ця перевірка не може вважатися законною.

Разом з цим, в судовому засіданні встановлено, що у перевіряємому періоді ПП уклало з МП ТОВ «Гамалс» договори підряду від 01.02.2012 року №1/02, від 03.02.2012 року №3/02, від 01.02.2012 року №2/02, від 03.02.2012 року №4/02, від 04.01.2012 року №1/01, від 01.09.2011 року №1/09, від 01.09.2011 року №2/09, відповідно до яких останнє прийняло на себе обов'язок виконати роботи пов'язані із створенням об'єктів архітектури, а ПП зобов'язалося прийняти та оплатити ці роботи (а.с. 27-32, 39-44, 49-54, 60-65, 73-78, 84-89, 95-100).

На виконання вказаних договорів МП ТОВ «Гамалс» виконало передбачені цими договорами роботи, а позивач оплатив вартість цих робіт та видав на адресу ПП податкові накладні, які були включені ним у податкову звітність з ПДВ у перевіряємому періоді що підтверджується матеріалами справи (а.с.33-38, 45-48, 55-59, 65а-68, 79-83, 90-94, 101-105).

При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів визнання вказаних податкових накладних недійсними.

Згідно ст.183.1 ПК будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Позивач та його контрагент МП ТОВ «Гамалс»» на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками ПДВ, що підтверджується також актом спірної перевірки та не заперечувалося представником відповідача.

Відповідно до ст.198.1 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.4 ст.198.2 цього Кодексу, датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно ст.198.6 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту отримання послуг, оплати коштів за них та отримання ПП податкових накладних від МП ТОВ «Гамалс» у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту.

З акту перевірки вбачається, що його висновки щодо безпідставного включення ПП витрат по операціям з МП ТОВ «Гамалс» до складу податкового кредиту з ПДВ ґрунтуються на довідці №733/22-34/13918998/41 «Про проведення зустрічної звірки МП ТОВ «Гамалс» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Ріал Дірект Консалтінг» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року», складеної 15.06.2012 року ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС та акту №1109/22-34/13918998/63 «Про неможливість проведення зустрічної звірки МП ТОВ «Гамалс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за жовтень 2011 року, лютий, квітень, травень 2012 року», в яких зазначено про неможливість придбання товарів (робіт, послуг) МП ТОВ «Гамалс», неможливий і їх продаж в подальшому на користь контрагентів-покупців. З зазначених підстав ДПІ прийшло до висновку, що фінансово-господарська діяльність ПП має ознаки фіктивності, а тому у позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з контрагентами - постачальниками.

Разом з тим, в ході розгляду справи відповідачем, не зважаючи на пропозицію суду, не було надано суду не тільки жодного доказу на підтвердження таких висновків та існування вказаних обставин.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочини є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується сторонами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин, до яких віднесені вище зазначені договори є правомірними, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

В ході розгляду справи відповідачем також не було надано суду доказів щодо визнання угод між ПП та МП ТОВ «Гамалс» у встановленому законом порядку недійсними.

Таким чином суд вважає необґрунтованими висновки ДПІ щодо протиправного включення позивачем ПДВ по операціям з МП ТОВ «Гамалс» до складу податкового кредиту, у зв'язку з чим рішення ДПІ про донарахування позивачу податкових зобов'язань по ПДВ є безпідставним та незаконним.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення від 18.02.2012 року №0000132334, яким ПП збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67413,00 грн., в тому числі 44942 грн. за основним платежем та 22471 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ПП підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на довідку №733/22-34/13918998/41 «Про проведення зустрічної звірки МП ТОВ «Гамалс» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Ріал Дірект Консалтінг» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року», складеної 15.06.2012 року ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС (а.с.128-143) та акт №1109/22-34/13918998/63 «Про неможливість проведення зустрічної звірки МП ТОВ «Гамалс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за жовтень 2011 року, лютий, квітень, травень 2012 року» складеного 23.08.2012 року ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС (а.с.146-151), оскільки вказані довідка та акт не є безумовним доказом безтоварності операцій позивача з вказаним контрагентом та не спростовує висновку суду щодо правомірності правочинів між ПП та ТОВ «Гамалс».

Більш того, згідно з вказаними актом в ході проведення перевірки (яку неможливо було провести) та довідкою було встановлено відсутність фактів придбання цим підприємством товарів та послуг від його контрагентів, у зв'язку з чим ДПІ прийшло до висновку, що ТОВ «Гамалс» не могло продати ПП товари, які ним не були придбані.

Разом з тим, згідно укладених між ПП та ТОВ «Гамалс» угод останнє надавало позивачу послуги, а не товари, і в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду будь-якого обґрунтування того, яке мають відношення висновки довідки та акту перевірки ТОВ «Гамалс» (яку неможливо було провести) до правовідносин між ПП та ТОВ «Гамалс».

Будь-яких інших доказів правомірності прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження правомірності спірного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ЦК України Податковим Кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Науково-виробничого приватного підприємства

«Архітектурно-Реставраційне Бюро» задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 18.02.2012 року №0000132334, яким Науково-виробничому приватному підприємству «Архітектурно-Реставраційне Бюро» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67413,00 грн., в тому числі 44942 грн. за основним платежем та 22471 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Л.М.Токмілова

24 вересня 2013 року.

.

.