Рішення № 3373312, 07.04.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" квітня 2009 р.

Справа № 17/16

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді С.В. Таран, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №17/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна", с. Проліски Бориспільського району Київської області,

до відповідача: малого приватного підприємства "Елегія", с. Обознівка Кіровоградського району Кіровоградської області,

про стягнення 115894,72 грн.

Представники:

від позивача - Мельник І.В., довіреність №75 від 04.11.2008 року, представник;

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (далі- ТОВ "АМАКО Україна") подано позов про стягнення з малого приватного підприємства "Елегія" (далі- МПП "Елегія") 71098, 14 грн. основного боргу, 2118,16 грн. відсотків та 42678,42 грн. інфляційних втрат.

Відповідач до суду не з’явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був сповіщений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за №145758 від 02.03.2009 року (а.с.57); позов не заперечив, витребувані господарським судом документи не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

На виконання умов контракту, укладеного між ТОВ "АМАКО Україна" ("продавець") та МПП "Елегія" („покупець") №29/223486 від 02.02.2006 р. (далі- контракт №29/223486 від 02.02.2006 р.) продавцем передано у власність покупця сільськогосподарську техніку (зернозбиральний роторний комбайн МF9690 в комплекті з зерновою жаткою МF7000 та універсальним транспортним візком для зернової жатки МF7000) вартістю 1274850 грн., що підтверджується накладними №17571/223486 від 23.05.2006 р., №18042/223486 від 12.06.2006 р., №18304/223486 від 23.06.2006 р., довіреностями серії ЯМЕ №030227 від 23.05.2006 р., серії ЯМЕ №030251 від 23.06.2006 р., актом прийому-передачі товарів від 12.06.2006 р. (а.с.21-26).

Згідно пункту 5.1 контракту №29/223486 від 02.02.2006 р. в редакції додаткової угоди від 08.06.2007 р. до контракту №29/223486 від 02.02.2006 р. (а.с.18-19) покупець зобов'язався здійснити оплату за товар за наступним графіком: перший платіж у розмірі 1111000 грн. - до 03.08.2006 р., другий платіж у розмірі 163850 грн. - покупець оплачує продавцю шляхом оформлення простого векселя, виписаного на користь продавця, на суму 163850 грн., строком погашення до 23.08.2007 р.

Зобов'язання відповідача в частині сплати 1111000грн. припинились в зв'язку підписанням сторонами акту взаємозаліку заборгованостей від 01.06.2006 р.(а.с.20).

В рахунок погашення заборгованості за контрактом №29/223486 від 02.02.2006 р. МПП "Елегія" 13.06.2007 р. емітувало простий вексель серії АА №0992936 на суму 163850 грн. зі строком платежу 23.08.2007 р., векселедержателем якого є ТОВ "АМАКО Україна" (а.с.27). Оригінал даного векселя оглянуто судом в судовому засіданні 07.04.2009 р.

За актом прийому-передачі від 13.06.2007 р. зазначений простий вексель було передано позивачеві (а.с.28).

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї (далі- Уніфікований закон), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, підписані в Женеві 7 червня 1930 р., а також Законами України від 5 квітня 2001 р. N2374-III "Про обіг векселів в Україні" (далі- Закон України "Про обіг векселів в Україні), стаття 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України, від 23 лютого 2006 р. N 3480-IV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 6 липня 1999 р. N 826-ХIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 827-ХIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N828-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Відповідно до вимог частини третьої статті 4 Закону України "Про обіг веселів в Україні" у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Платежу за векселем передує виконання зобов'язання вексельним кредитором- пред'явлення векселя до оплати.

В силу статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема щодо строку платежу (статті 33-37) та платежу (статті 38-42).

Держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів (стаття 38 Уніфікованого закону).

Саму процедуру пред'явлення векселя для платежу Уніфікований закон не визначає. Зазвичай пред'явлення векселя має супроводжуватися складанням документа, з тексту якого видно, що ним підтверджується така юридична дія, як пред'явлення векселя до платежу.

З метою отримання платежу за векселем позивач пред'явив відповідачу вексель серії АА №0992936 на суму 163850 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.29, 52).

Докази опротестування векселя у неплатежі в матеріалах справи відсутні. За повідомленням позивача, протест векселя у неплатежі в органах нотаріату ТОВ "АМАКО Україна" не здійснювався.

За змістом статей 53 і 77 Уніфікованого закону у разі закінчення строків, встановлених для здійснення протесту у неплатежі векселя, векселедержатель втрачає свої права проти індосаментів, але не векселедавця. Отже, векселедержатель зберігає протягом встановленого терміну вексельної давності (три роки) право вимоги проти векселедавця простого векселя і в тому разі, коли вексель не був опротестований.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не подано доказів оплати векселя серії АА №0992936 від 13.06.2007 р. у повному обсязі, позовні вимоги про стягнення 71098,14 грн. вексельної суми заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 2118,16 грн. відсотків та 42678,42 грн. інфляційних втрат.

Згідно пункту 2 статті 48 Уніфікованого закону держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу відсотки в розмірі шести від дати настання платежу.

В той же час статтею 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що застереження, обумовлені у статтях 3, 7, 9, 10 і 13 додатку II до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, діють в Україні таким чином, зокрема, відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

На підставі зазначених норм позивачем правомірно нараховано відповідачеві 21118,16 грн. відсотків з урахуванням розміру облікової ставки Національного банку України, яка діяла на день подання позову (19.01.2009 р.), за період з 24.08.2007 р. по 19.01.2009 р.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з малого приватного підприємства "Елегія" на користь позивача 42678,42 грн. інфляційних втрат за період з вересня місяця 2007 р. по грудень місяць 2008 р., оскільки згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

При цьому господарським судом враховано, що в даному випадку норми Цивільного кодексу України можуть бути застосовані до правовідносин, пов'язаних із вексельним обігом у частині, яка, за переконанням суду, не врегульована нормами вексельного законодавства. Виходячи з викладеного, до правовідносин, пов'язаних із розрахунками векселями норми статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються у тій частині, яка не врегульована нормами вексельного законодавства та не суперечить їм.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. №5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", в постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2005 р. по справі №19/113.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 46, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з малого приватного підприємства "Елегія" (27630, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Обознівка, вул. Колгоспна, 43, р/р 26004301332520 в АКБ "Промінвестбанк м.Кіровоград", МФО 323301, код ЄДРПОУ 23676786) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, р/р 26001200124006 в АКБ "Сітібанк (Україна)", МФО 300584, код ЄДРПОУ 21665011) - 71098,14 грн. основного боргу, 2118,16 грн. відсотків, 42678,42 інфляційних втрат, 1158,95 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.В.Таран