Ухвала суду № 33732429, 23.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 року м. Київ К/9991/69462/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2012

у справі № 2а-7706/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківське підприємство автобусних станцій»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Харківське підприємство автобусних станцій» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 19.01.2012 № 0000010846, № 0000020846.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток щодо операцій по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Компанія Істсервіс», за період квітень - червень, серпень, жовтень 2010 року, складено акт № 2348/46-030/03115293 від 30.12.2011, в якому зафіксовано порушення пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 5 503,4 грн. та п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати з придбання ТМЦ у ТОВ «Компанія Істсервіс», які не мали реального характеру господарських операцій, 1 півріччя 2010 року - 2010 рік на суму 27 515 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 6 879 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 19.01.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000010846 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 878,75 грн., в т.ч.: 5 503 грн. основного платежу та 1 375,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000020846 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 8 598,75 грн., в т.ч.: 6 879 грн. основного платежу та 1 719,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами обох інстанцій встановлено, що між ПАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» (покупець) та ТОВ «Компанія Істсервіс» (продавець) у спрощений спосіб, шляхом виставлення рахунків-фактур в квітні-жовтні 2010 року та проведення їх оплати було укладено договори поставки товару, а саме: касової стрічки та паперу.

Факт виконання умов вказаних договорів судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими та податковими накладними; платіжними дорученнями; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей; витягом з книги реєстрації виданих довіреностей та відмітками на видаткових накладних; прибутковими актами та даними бухгалтерського обліку по рахунку 201 та 631.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (станом на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону).

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що витрати на оплату касової стрічки та паперу пов'язані з веденням виробництва, оскільки вони підтверджені перинними бухгалтерськими документами. Крім того, в п. п. 5.3 - 5.7 вказаного Закону немає прямої заборони щодо віднесення до складу валових витрат вартості витрат на купівлю касових стрічок та паперу.

Згідно з пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Норми вказаного Закону передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату касової стрічки та паперу були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентом про купівлю-продаж касової стрічки та паперу не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи витрати позивача по сплаті податку на додану вартість підтверджені платіжними дорученнями та належним чином оформленими податковими накладними, які виписані його контрагентом.

Крім того, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів позивача з ТОВ «Компанія Істсервіс» про купівлю-продаж касової стрічки та паперу, як обґрунтовано зазначено судами, повністю спростовуються наявністю особистих підписів повноважних осіб товариства на відповідних первинних бухгалтерських документах.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний