Ухвала суду № 33732276, 12.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2013 р. м. Київ К/800/1925/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 12.09.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012

у справі № 2а-6449/10/1570

за позовом Компанія „Трайтон Петрол Лімітед С.А."

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської

області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Компанія „Трайтон Петрол Лімітед С.А." звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042200/0 від 25.01.2010.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.12.2007 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 27.12.2009 по 30.09.2009 та складено акт №13/2200/26604072 від 14.01.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000042200/0 від 25.01.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 589433, 49 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України „Про плату за землю" від 03.07.1992 № 2535- XII, занижено орендну плату за землю на суму 392955, 66 грн.

Оскільки, рішенням Ізмаїльської міської ради „Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Ізмаїл" №2000-V від 12.02.2009 введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель м. Ізмаїл з моменту одержання позитивного висновку державної експертизи та рішенням Ізмаїльської міської ради „Про внесення доповнень в рішення Ізмаїльської міської ради від 12.02.2009 року №2000-V" від 21.08.2009 року №2408-V вирішено не застосовувати до 01.07.2010 локальних коефіцієнтів, які впливають на оціночну вартість земельних ділянок, при проведенні розрахунків нормативної грошової оцінки земельних ділянок, проте, позивачем не здійснено перерахунок орендної плати за 2009 рік.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оренду землі", орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України „Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України „Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Методику розрахунку ставок земельного податку визначено у статті 7 Закону України „Про плату за землю".

Таким чином, однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Ця методика та порядок використання орендної плати для земель, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлюються у договорі відповідно до Закону України „Про плату за землю".

Наведене дає підстави для висновку, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, відтак законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

За змістом пп. 24 п. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом.

Відповідно до пп. 2.2, 4.2, 4.7 договору оренди вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент підписання договору оренди складає 11907905 грн., а за користування земельною ділянкою Компанія „Triton Petrol Limited S.A." сплачує орендну плату у розмірі 3,8% від нормативної грошової оцінки в рік із щорічним збільшенням на 0,05%. При цьому, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції, який офіційно обнародується у засобах масової інформації.

Відповідно до п. п. 4.8, 4.9 договору оренди землі, умови договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені лише за згодою обох сторін шляхом внесення змін в договір у вигляді додаткової угоди.

Підставами для внесення змін до договору оренди щодо розміру орендної плати є зміна умов господарювання для орендаря, зміна розмірів земельного податку, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря.

Судами попередніх інстанцій досліджено, лист Ізмаїльської міської ради від 28.03.2011 року №13/01-24-573, відповідно якого додаткові угоди до договору оренди між Ізмаїльською міською радою та Компанією „Triton Petrol Limited S.A." від 05.05.2008 щодо розміру орендної плати при затвердженні нормативної грошової оцінки земель м. Ізмаїл рішеннями Ізмаїльської міської ради у 2009 році не укладались.

Договір оренди містить чітко визначені умови та розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, до укладення договору здійснена грошова оцінка земельної ділянки, орендна плата розраховується на підставі нормативної грошової оцінки землі, яка в договорі зазначена в конкретній сумі 11907905 грн., додаткова угода до договору оренди земельної ділянки щодо зміни грошової оцінки землі з позивачем не укладалась, та позивач належним чином здійснював сплату орендної плати відповідно до умов договору.

Державна податкова інспекція відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" була наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством

Таким чином, встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що розмір орендної плати за орендовані позивачем земельні ділянки було встановлено у договором оренди землі, укладених Ізмаїльською міською радою (орендодавець) та Підприємством (орендар).

Таким чином, зміна розміру грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, однак не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди.

А відтак донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за названими податковими повідомленнями-рішеннями було здійснено неправомірно.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 у справі № 2а-6449/10/1570 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 у справі № 2а-6449/10/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко