Ухвала суду № 33732063, 24.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 року м. Київ К/9991/53762/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Приходько І.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 р.

у справі № 2-а-1101/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «СПО»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «СПО» (далі - позивач, ТОВ «Компанія «СПО») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000512301 від 28.09.2011 р.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «СПО» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 13.09.2011 р. за № 2634/23/36372211.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 723517 грн. за червень 2011 року.

На підставі акта перевірки, ДПІ у Московському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000512301 від 28.09.2011 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 723 518 грн., в тому числі основний платіж - 723517,00 грн., штрафні санкції - 1 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Костаріка-10» по договору поставки №8106 від 08.06.2011 р.

Відповідно п.1.1 розділу 1 вказаного договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю запасні частини та матеріали згідно видаткових накладних, а покупець прийняти й оплатити товар на умовах даного договору.

Реальність господарської операції підтверджено видатковими накладними № 344 від 09.06.11р. на суму 199500,00 грн. (ПДВ 33250,00 грн.); № 345 від 10.06.11р. на суму 796800,00 грн. (ПДВ 132800,0грн.); № 346 від 13.06.11р. на суму 796800,0грн. (ПДВ 132800,0грн.); № 347 від 14.06.11р. на суму 398400,0грн. (ПДВ 66400,0грн.); № 348 від 16.06.11р. на суму 398400,0 грн. (ПДВ 66400,0грн.); № 349 від 17.06.11р. на суму 199200 грн. (ПДВ 33200,00грн.); податковими накладними № 906012 від 09.06.11р. на суму 199500,0грн. (ПДВ 33250грн.); № 1006013 від 10.06.11р. на суму 796800грн. (ПДВ 132800,0грн.); № 1306001 від 13.06.11р. на суму 796800грн. (ПДВ 132800,00 грн.); № 1406014 від 14.06.11р. на суму 398400,0грн. (ПДВ 66400,0грн.); № 1606003 від 16.06.11р. на суму 398400,0грн. (ПДВ 66400,0грн.); № 1706003 від 17.06.11р. на суму 199200,0грн. (ПДВ 33200,0грн.), товарно-транспортними накладними та актами прийому товару, платіжними дорученнями.

30 травня 2011 року між ТОВ «Компанія «СПО» (Замовник) і ТОВ «Самай-10» (виконавець) 30 травня 2011 року укладено договір № 3005 про надання послуг з комплексного прибирання приміщення.

Виконання договору підтверджено актом виконаних робіт, в якому зазначено, що виконавець надав, а замовник прийняв послуги з миття вагонів з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року на суму 1293333,33 грн., з яких ПДВ -258666,67 грн. Оплата проведена у безготівковій формі.

Сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем правомірно включило до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько