Ухвала суду № 33732054, 25.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2013 р. м. Київ К-42400/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року

у справі № 2а-43037/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудтехніка»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудтехніка» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 жовтня 2009 року № 0001232310/0 та № 0001242310/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 28 жовтня 2009 року № 0001242310/0 про визначення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 85902,60 грн., в тому числі: основний платіж - 57223,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 28679,60 грн., та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 28 жовтня 2009 року № 0001232310/0 про визначення сум податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій у розмірі 33759,00 грн., у тому числі: основний платіж - 22506,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11253,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова провела планову виїзну перевірку ТОВ «Промбудтехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07 листопада 2006 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 07 листопада 2006 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої був складений акт від 16 жовтня 2009 року № 2663/23-104/34633129.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 22506,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2007 року - 956,00 грн., за 2 квартал 2007 року - 4900,00 грн., за 3 квартал 2007 року - 3700,00 грн., за 4 квартал 2007 року - 4250,00 грн., за 2 квартал 2008 року - 3350,00 грн., за 3 квартал 2008 року - 3900,00 грн., за 4 квартал 2008 року - 1450,00 грн.; підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 57223,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість наданих йому ТОВ «СК Кондиціонер» послуг з транспортування вантажів у розмірі 88800,00 грн., з огляду на відсутність у ТОВ «Промбудтехніка» товарно-транспортних накладних, а також витрати у сумі 1224,94 грн. по авансовим звітам внаслідок порушень, викладених у пункті 3.6.1 акту перевірки. Також, в акті перевірки було вказано, що неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість на загальну суму 57019,02 грн. за податковими накладними, виписаними йому ПП «Східлайн-Лугбуд», які були складені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме - у податкових накладних відсутнє прізвище особи, яка склала податкову накладу, а також неправомірно включив до складу податкового кредиту березня 2007 року податок на додану вартість у сумі 204,20 грн. по авансовим звітам внаслідок порушень, викладених у пункті 3.6.1 акту перевірки.

28 жовтня 2009 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001232310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Промбудтехніка» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 33759,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 22506,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11253,00 грн.

28 жовтня 2009 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001242310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Промбудтехніка» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в розмірі 85902,60 грн., у тому числі: за основним платежем - 57223,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28679,60 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість наданих йому транспортних послуг, оскільки у нього відсутні основні підтверджуючі документи - товарно-транспортні накладні. Також суд виходив з того, що оскільки ТОВ «Промбудтехніка» не зверталось до податкового органу із скаргами на постачальника, який склав податкові накладі із порушенням встановленого законодавством порядку, та у нього відсутні підстави для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду за такими податковими накладними.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що факт надання позивачу транспортних послуг ТОВ «СК Кондиціонер» підтверджений належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами, зокрема, подорожніми листами вантажного автомобіля та талонами замовника, у зв'язку з чим позивач правомірно сформував валові витрати, з урахуванням того, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено наявності товарно-транспортних накладних як обов'язкової умови для формування валових витрат. Також суд виходив з того, що недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних не роблять такі податкові накладні недійсними, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо його ідентифікувати, з урахуванням того, що на момент виписування податкових накладних ПП «Східлайн-Лугбуд» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, а також зважаючи на те, що звернення покупця до податкового органу із скаргою на постачальника є правом, а не обов'язком платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Відповідно до статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) були затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до пункту 11.1 статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, факт надання позивачу транспортних послуг ТОВ «СК Кондиціонер» підтверджений належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами: подорожніми листами вантажного автомобіля (т.2 арк. справи 1-237), талонами замовника (т.2 арк. справи 241-250, т.3 арк. справи 1-250, т.4 арк. справи 1-170) актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять конкретизацію виконаних робіт та наданих послуг, їх вартість (т.4 арк. справи 177-193).

Таким чином, позивач правомірно відніс вартість наданих йому ТОВ «СК Кондиціонер» транспортних послуг до складу валових витрат, з урахуванням того, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не спростовує факту надання таких послуг, а також зважаючи на те, що доказів, які б спростовували встановлені судом апеляційної інстанції обставини, матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у азі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку на додану вартість, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредиту покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладі мали незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, податкові накладні, виписані позивачу ПП «Східлайн-Лугбуд» (т.1 арк. справи 33-36), містять відомості про продавця товарів, а тому є такими, що не порушують порядку, встановленого підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що звернення до податкового органу зі скаргою на постачальника у розумінні абзацу 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є правом, а не обов'язком суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що прийняті податковим органом оспорювані податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна