Ухвала суду № 33731991, 03.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/297/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бухтіярової І.О.

Шипуліної Т.М.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року

у справі № 13/547

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РегіонПромГруп»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РегіонПромГруп» (позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000142306/0 від 07 квітня 2008 року, № 0000152306/0 від 07 квітня 2008 року, № 0000242303/0 від 03 липня 2008 року, № 0000142306/1 від 03 липня 2008 року, № 0000152306/1 від 03 липня 2008 року, № 0000242303/1 від 21 серпня 2008 року, № 0000142306/2 від 22 серпня 2008 року, № 0000152306/2 від 22 серпня 2008 року, № 0000242303/2 від 22 серпня 2008 року, № 0000142306/3 від 04 грудня 2008 року, № 0000152306/3 від 04 грудня 2008 року, № 0000242303/3 від 04 грудня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «РегіонПромГруп» 3,40 грн. відшкодування сплаченого судового збору. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вартість проведеної судово-економічної експертизи в розмірі 18 000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «РегіонПромГруп» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (на розрахунковий рахунок) за періоди: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2007 року, за результатами якої складено акт № 127/1-23-06-32422959 від 25 березня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000142306/0 від 07 квітня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 920 846,00 грн., та № 0000152306/0 від 07 квітня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 433 417,50 грн. (288 945,00 грн. - основний платіж, 144 472,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, у зв'язку з чим прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000142306/1 від 03 липня 2008 року, № 0000152306/1 від 03 липня 2008 року, № 0000142306/2 від 22 серпня 2008 року, № 0000152306/2 від 22 серпня 2008 року, № 0000142306/3 від 04 грудня 2008 року, № 0000152306/3 від 04 грудня 2008 року.

Крім того, додатково прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242303/0 від 03 липня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 40 500,00 грн. (27 000,00 грн. - основний платіж, 13 500,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), а також за результатами адміністративного оскарження - податкові повідомлення-рішення № 0000242303/1 від 21 серпня 2008 року, № 0000242303/2 від 22 серпня 2008 року та № 0000242303/3 від 04 грудня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагентів по ланцюгу постачання.

Вказаний висновок податковим органом зроблено з огляду на неможливість проведення перевірок постачальників позивача по ланцюгу постачання (Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецметторгплюс-2005», Приватного підприємства «Ділайн-Укрресурс-Трейд», Приватного підприємства «Векмас-Тон» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринго-Трейд») з підстав ненадання ними первинних документів в повному обсязі, незвітування до податкових органів за місцем реєстрації, а також незнаходження вказаних суб'єктів господарювання за юридичною адресою.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Спецметторгплюс-2005» брухту та відходів міді, алюмінію, латуні, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Фактичне виконання укладених між ТОВ «РегіонПромГруп» та ТОВ «Спецметторгплюс-2005» договорів № 3/3 від 03 березня 2006 року (з урахуванням додаткових угод № 1 від 04 квітня 2006 року та № 2 від 30 травня 2006 року), а також № 3/07 від 03 липня 2006 року підтверджується дослідженими судами належним чином складеними приймально-здавальними актами та видатковими накладними, підписаними від імені відповідальних осіб підприємств та скріпленими печатками.

Доводи касаційної скарги про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами по ланцюгу постачання, колегія суддів відхиляє, оскільки пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

В свою чергу, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, однак зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бухтіярова І.О.

Шипуліна Т.М.