Ухвала суду № 33731990, 17.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/1183/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргідропроект»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року

у справі № 2-а-9863/10/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргідропроект»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укргідропроект» (позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0001190854/0 від 23 липня 2010 року та № 0001180854/0 та від 23 липня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Укргідропроект» витрати із сплати державного мита в розмірі 3,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю контролюючим органом правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а також обставин, викладених в акті перевірки.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовою особою Державної податкової адміністрації у Харківській області проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ «Укргідропроект» з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством «Андор» за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 12/35-021/00114117 від 06 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001180854/0 від 23 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 452 128,50 грн. (301 419,00 грн. - основний платіж, 150 709,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0001190854/0 від 23 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 361 702,50 грн. (241 135,00 грн. - основний платіж, 120 567,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих при здійсненні господарських операцій в рамках виконання договору № 003/10-08 від 10 жовтня 2008 року, укладеного з ПП «Андор», оскільки фактично послуги контрагентом не надавались.

Підставою для вказаного висновку контролюючого органу слугувала постанова Богунського районного суду м. Житомира від 23 листопада 2009 року у справі № 1-п-900/2009, якою директора ПП «Андор» ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України у зв'язку з дійовим каяттям.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що контрагент позивача приймав участь в злочинній схемі, яка полягала в незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість у підприємств шляхом документального оформлення придбання товарно-матеріальних цінностей через ланцюг «транзитних» та «фіктивних» підприємств, які фактично фінансову-господарську діяльність не здійснювали.

Скасовуючи постанову суду першої інстанцій про задоволення адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що всі документи, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, підписані від імені ПП «Андор» особою, визнаною винною у фіктивному підприємництві, а тому їх не можна вважати такими, що за своїм змістом відповідають вимогам чинного законодавства, встановленим для первинного документа.

Також, Харківський апеляційний адміністративний суд вказував на те, що акт здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції, який долучено позивачем до матеріалів справи на підтвердження виконання контрагентом обумовлених договором № 003/10-08 від 10 жовтня 2008 року робіт, не містить місця його складання, а також змісту та обсягу господарської операції.

Разом з тим, на думку колегії суддів, висновки як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції є передчасними, зважаючи на таке.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому слід враховувати, що у разі підтвердження дійсного виконання господарської операції, недоліки правореалізуючих документів не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Відтак суду слід звернути особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарської операції з придбання позивачем інформаційних послуг у ПП «Андор», на підставі якої ним сформовано дані податкового обліку.

З цією метою варто перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості контрагента надати обумовлені договором № 003/10-08 від 10 жовтня 2008 року послуги як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів тощо.

Також, необхідно з'ясувати наявність у позивача ділової мети під час придбання у ПП «Андор» інформаційних послуг та можливість використання їх результатів у господарській діяльності ПАТ «Укргідропроект».

При цьому, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції недоліки акту здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції в частині відсутності в ньому змісту та обсягу господарської операції, суду слід витребувати у позивача документи, які б підтверджували фактичне здійснення контрагентом робіт із зібрання та впорядкування інформації у вигляді звіту, висновку тощо.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргідропроект» задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Кошіль В.В.