Рішення № 33731578, 18.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12703/13 18.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропродінвест» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг»про стягнення 112 321,19 грн. Суддя Босий В.П. Представники сторін: позивача:Григоренко В.І.відповідача 1:не з'явивсявідповідача 2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (надалі - ТОВ «Хімагромаркетинг») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропродінвест» (надалі - ТОВ «СП «Агропродінвест») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» (надалі - ТОВ «Евромаркетинг») про стягнення 112 321,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договорів поставки №АП-07-0154 від 20.04.2012 р. та №АП-07-0458 від 25.6.2012 р. відповідачем 1 належним чином не виконано зобов'язання з оплати поставленої позивачем продукції, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 59 947,69 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 пені у розмірі 7 176,41 грн., відсотків річних у розмірі 27 098,67 грн. та штрафу у розмірі 18 089,16 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Вимоги до відповідача 2 обґрунтовані тим, що відповідно до договору поруки №ПР-07-0458 від 31.07.2012 р. ТОВ «Евромаркетинг» поручилося за повне та своєчасне виконання відповідачем 1 зобов'язань за договорами поставки №АП-07-0154 від 20.04.2012 р. та №АП-07-0458 від 25.6.2012 р., яке останнім належним чином не виконане.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.08.2013 р.

В судове засідання представник відповідача 1 з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав відзив на позовну заяву та докази повного погашення суми основної заборгованості (платіжне доручення). Крім того, відповідач 2 вказував на те, що він звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2013 р. розгляд справи відкладено до 18.09.2013 р. у зв'язку із неявкою відповідача 2 та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 пені, штрафу та відсотків річних підтримав повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача 2 за адресою: 02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 7-А, на яку було надіслано ухвали суду, підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, матеріалами справи та вказано в позові.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, пояснення представників позивача та відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2012 р. між ТОВ «Хімагромаркетинг» (продавець) та ТОВ «СП «Агропродінвест» (покупець) було укладено договір поставки №АП-07-0154 (надалі - «Договір 1»), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин згідно переліку.

Згідно з п. 2.1 Договору 1 покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2 даного договору, в наступні строки: не пізніше 25.04.2012 р. - 14 001,13 грн., не пізніше 20.10.2012 р. - 32 669,29 грн.

30.05.2012 р. сторонами було укладено Додатковий договір №АП-07-0154ДС1 до Договору 1, відповідно до умов якого було додатково погоджено поставку товару та строки оплати такого товару.

Крім того, 25.06.2012 р. між ТОВ «Хімагромаркетинг» (продавець) та ТОВ «СП «Агропродінвест» (покупець) було укладено договір поставки №АП-07-0458 (надалі - «Договір 2»).

Відповідно до п. 1.1 Договору 2 продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити насіннєвий матеріал згідно переліку.

Згідно з п. 2.1 Договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2 даного договору, в наступні строки: не пізніше 10.07.2012 р. - 35 104,40 грн.

На виконання умов Договорів позивачем було поставлено, а відповідачем 1 прийнято товар на загальну суму 120 594,82 грн. (за Договором 1 на суму 85 490,42 грн. та за Договором 2 на суму 35 104,40 грн.).

Відповідач 1 частково розрахувався за поставлений позивачем згідно умов Договорів товар, сплативши 60 641,13 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем 1 грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 59 947,69 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №АП-7-0120 від 24.04.2012 р., №АП-07-0362 від 05.06.2012 р. та №АП-07-0468 від 18.07.2012 р.) підтверджується передача відповідачу 1 товару згідно Договорів на суму 85 490,42 грн. (за Договором 1) та на суму 35 104,40 грн. (за Договором 2).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 2.1 Договорів та п. 3 Додаткового договору до Договору 1, відповідач 1 був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар не пізніше 20.10.2012 р. (за Договором 1 та Додатковими договорами до нього) та не пізніше 10.07.2012 р. (за Договором 2).

Відповідач 1 частково розрахувався за поставлений позивачем згідно умов Договорів товар, сплативши 60 641,13 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 59 947,69 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

31.07.2012 р. між ТОВ «Хімагромаркетинг» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімінвест-Плюс» (після зміни найменування - ТОВ «Евромаркетинг») (поручитель) було укладено договір поруки №ПР-07-0458 (надалі - «Договір поруки»).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропродінвест» за договорами, передбаченими розділом 2 цього договору.

Пунктами 1.2 та 1.3 Договору передбачено, що у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Обсяг відповідальності поручителя перед кредитором за цим договором обмежується сплатою суми основного боргу.

Згідно з п. 2.1 Договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють Договір 1 разом з Додатковим договором до нього, а також Договір 2, укладені між кредитором і боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодекс України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

14.05.2013 р. позивач звернувся до ТОВ «Евромаркетинг» з вимогою (отримана відповідачем 2 15.05.2013 р.), в якій просив погасити заборгованість ТОВ «СП «Агропродінвест» згідно Договорів у розмірі 59 947,69 грн.

Відповідно до ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість відповідача 1 перед позивачем у сумі 59 947,69 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення відповідачами не надано.

Стосовно виникнення обставин непереборної сили, що спричинили неоплату поставленого товару товару, суд відзначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 6.1 Договорів сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов'язань, передбачених даним договором, якщо невиконання обумовлене обставинами непереборної сили, які не могли бути передбачені й відведені сторонами, зокрема: стихійними лихами, діями органів державної влади та управління, воєнними діями, блокадами, епідеміями, страйками й т.д. У випадку настання форс-мажорних обставин, сторона, що не може виконати свої договірні зобов'язання, у строк не більше 2 днів з моменту настання й закінчення дії форс-мажору, письмово повідомляє іншу сторону. Підтвердженням наявності форс-мажорних обставин є довідка (висновок) Торгово-промислової палати або іншого компетентного органу.

Із матеріалів справи вбачається, що повідомлення про настання форс-мажорних обставин відповідачем 1 взагалі не було направлено на адресу позивача, відтак підстави для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язань згідно ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України відсутні.

В судовому засіданні 05.08.2013 р. представником відповідача 1 надано суду докази повного погашення суми основної заборгованості за Договорами у розмірі 59 947,69 грн., а саме платіжне доручення №166 від 02.08.2013 р.

Суд відзначає, що позовна заява подана позивачем до суду 04.07.2013 р., а тому відповідач погасив суму основної заборгованості у розмірі 59 947,69 грн. після подання позовної заяви.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 59 947,69 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 пені у розмірі 7 176,41 грн., відсотків річних у розмірі 27 098,67 грн. та штрафу у розмірі 18 089,16 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань за період з 11.07.2012 р. по 22.05.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці товару у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до п. 5.2 Договорів покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно з п. 5.4 Договорів у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15% від ціни позову.

Таким чином, умовами Договорів та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання оплати з поставленої продукції більше ніж на 30 днів, то правомірним є стягнення з відповідача 1 штрафу у розмірі 18 089,16 грн. (85 490,42 грн.*15% + 35 104,40 грн.*15%).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 176,41 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 11.07.2012 р. по 22.05.2013 р., проте суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Крім того, судом встановлено, що останнім днем виконання відповідачем 1 грошового зобов'язання по оплаті поставленої за Договором 1 продукції є 20.10.2012 р., а тому правомірним є нарахування пені та відсотків річних за прострочення по оплаті поставленої продукції з 23.10.2012 р. (за Договором 1), оскільки 20.10.2012 р. припадає на вихідний день (субота), відтак останній день виконання грошового зобов'язання з урахуванням положень ст. 254 Цивільного кодексу України переноситься на понеділок.

Отже, з урахуванням викладеного за перерахунком суду, правомірним є стягнення пені у розмірі 4 500,29 грн. В іншій частині (2 676,12 грн.) пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.5 Договорів сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 днів.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 відсотків річних у розмірі 27 098,67 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «СП «Агропродінвест» на користь ТОВ «Хімагромаркетинг» штрафу у розмірі 18 089,16 грн., пені у розмірі 4 500,29 грн. та відсотків річних у розмірі 27 098,67 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 2 676,12 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 59 947,69 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропродінвест» (72512, Запорізька обл., Якимівський р-н, с. Шевченка, вул. Щорса, 1; ідентифікаційний код 03370051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 15; ідентифікаційний код 30262667) штраф у розмірі 18 089 (вісімнадцять тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 16 коп., пеню у розмірі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 29 коп., відсотки річних у розмірі 27 098 (двадцять сім тисяч дев'яносто вісім) грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 993 (дев'ятсот дев'яносто три) грн. 76 коп. Видати наказ.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропродінвест» (72512, Запорізька обл., Якимівський р-н, с. Шевченка, вул. Щорса, 1; ідентифікаційний код 03370051) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 7-А; ідентифікаційний код 35646846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 15; ідентифікаційний код 30262667) судовий збір у розмірі 1 198 (одна тисяча сто дев'яносто вісім) грн. 96 коп. Видати наказ.

4. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 59 947,69 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

5. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 23.09.2013 р.

Суддя В.П.Босий