Постанова № 33730853, 19.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. справа № 200/7958/13-а Провадження 2а/200/356/13

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Щукіної А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 липня 2013 року у справі №200/7958/13-а (провадження №2а/200/356/13) за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про зобов'язання вчинити певні дії,-

встановиВ:

17.06.2013р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 07.10.2009р. по 24.05.2013р.; визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача у поновленні виплати пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009р.; зобов'язати відповідача поновити та виплачувати позивачу починаючи з 07.10.2009р. пенсію за віком та пенсійну надбавку як дитині війни на підставах, визначених пенсійним законодавством та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» як непрацюючому громадянину, за документами, наявними в пенсійній справі, з урахуванням додатково наданих документів про трудовий стаж, який не було враховано в пенсійній справі після призначення пенсії, які впливають на розмір пенсії, з урахуванням індекса інфляції на банківський рахунок позивача, який вказано у заяві; допустити негайне виконання постанови суду у повному обсязі відповідно до позовних вимог, шляхом одноразового стягнення усієї суми боргу, починаючи з 07.10.2009р. по день винесення судового рішення; покласти обов'язок щодо забезпечення виконання рішення на начальника УПФ України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та зобов'язати відповідача в місячний строк надати суду звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що у зв'язку з прийняттям Конституційним судом України Рішення від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009, він, через свого уповноваженого представника, 24.05.2013р. звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за віком. Листом відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії, що стало підставою для звернення до суду з адміністративним позовом

Постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 липня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та отримував пенсію за віком. З 01.01.1996р. виплату пенсії припинено, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю.

24.05.2013 року ОСОБА_3 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська із заявою про поновлення виплати пенсії за віком.

Листом від 28.05.2013р. за №П-109 відповідач повідомив ОСОБА_3 про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії. Відповідь обґрунтована тим, що рішення Конституційного суду України №25-рп/2009 поширюється на осіб, які виїхали за кордон після 07.10.2009р. (а.с.23).

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при зверненні до відповідача із заявою із заявою про призначення йому пенсії, жодних документів, які б могли засвідчити його проживання (реєстрацію) в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, а також інших документів, перелік яких чітко визначений Порядком надано не було. У зв'язку з тим, що позивачем не дотримано встановленої законом процедури, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Сторонами у справі не оспорюється, що позивач за діючим пенсійним законодавством має право на пенсійне забезпечення та отримання пенсії за віком.

Фактично, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу наявності у позивача права на отримання пенсії з огляду на те, що він переїхав на постійне місце проживання за межі України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який був чинний на момент виїзду позивача за кордон, громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 якого, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 51 вказаного Закону, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N25-рп/2009 визнано неконституційними положення п.2 ст. 49 та друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду, що позивачем при зверненні до відповідача із заявою про призначення йому пенсії, не було надано жодних документів, які б могли засвідчити його проживання (реєстрацію) в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, а також інших документів, перелік яких чітко визначений Порядком, оскільки наявність таких документів відповідачем не оспорюється.

Так, як вбачається з листа відповідача, органом Пенсійного фонду не заперечується, що позивач під час проживання на території України, перебував на обліку саме в управлінні Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, де і отримував пенсію за віком по Списку №2. Відмова у поновленні виплати пенсії обґрунтована тим, що рішення Конституційного суду України №25-рп/2009 поширюється на осіб, які виїхали за кордон після 07.10.2009р., проте такі доводи відповідача судом визнано безпідставними.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії, а також в частині зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії за віком, підлягають задоволенню.

При цьому вимога позивача щодо призначення пенсії саме з 07.10.2009р. є безпідставною оскільки, по-перше, у своїй заяві, позивач просив поновити виплату пенсії з 20.05.2013р., а по-друге, на підставі ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» пенсія призначається з дня звернення з заявою про призначення пенсії. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший (п.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1).

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача поновити та виплачувати пенсійну надбавку як дитині війни на підставах, визначених пенсійним законодавством та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суд апеляційної інстанції вважає передчасними, оскільки виходячи з вимог ст. 6 КАС України, захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні. Необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що право позивача має бути відновлене шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання останнього поновити виплату пенсії за віком, на підставі заяви позивача від 24.05.2013р., з дня звернення, тобто, з 24.05.2013р.

Вимога про допущення до негайного виконання постанови суду у повному обсязі відповідно до позовних вимог є безпідставною, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.254 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Разом з тим, відповідно до частини 5 даної статті, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Тобто, постанова суду апеляційної інстанції є обов'язковою і підлягає виконанню з моменту її проголошення.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Частинами 1,2 ст.267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або у разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту та накласти на винну посадову особу, відповідальну за виконання постанови, штраф у розмірі від ста до трьохсот мінімальних заробітних плат.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо покладення обов'язку забезпечення виконання рішення на начальника УПФ України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та зобов'язання відповідача в місячний строк надати суду звіт про виконання судового рішення, оскільки, відповідно до ч.2 ст.257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання, і позивачем не доведено, що відповідачем буде порушено чинне законодавство України в частині виконання рішення суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та в силу п.4 ч.1 ст.202 КАС України, є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 липня 2013 року у справі № 200/7958/13-а (провадження №2а/200/356/13) - скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо відмови в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_3.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська поновити ОСОБА_3 виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.05.2013 року, на підставі заяви ОСОБА_3 від 24.05.2013р. та доданих до неї документів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

(Постанову у повному обсязі складено 23.09.2013р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.А. Уханенко