Ухвала суду № 33730830, 17.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2013 р.справа № 1170/2а-2389/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції (Олександрівське відділення) Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року у справі №1170/2а-2389/12 за позовом Публічного акціонерного товариства « 2-й ім. Петровського цукровий завод» до про Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції (Олександрівське відділення) Кіровоградської області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство « 2-й ім. Петровського цукровий завод» (далі по тексту - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції (Олександрівське відділення) Кіровоградської області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012300 від 16.02.2012 року.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-2389/12. (т.1, а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що право на податковий кредит підтверджується належним чином складеними первинними документами, які дають право на формування податкового кредиту.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року у справі №1170/2а-2389/12 адміністративний позов задоволено. (суддя - Жук Р.В.)(т.2, а.с.40-44)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а висновки акта перевірки про порушення є помилковими, відтак збільшення ПАТ « 2-й ім. Петровського цукровий завод» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та накладення штрафу є протиправним.

Відповідач - Знам'янська об'єднана державна податкова інспекція (Олександрівське відділення) Кіровоградської області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій постилаючись на невірне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року у справі №1170/2а-2389/12 і прийняти нову постанову про залишення позову без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0000012300 від 16.02.2012 року відповідає вимогам чинного законодавства України, винесено правомірно з урахуванням всіх дійсних обставин здійснення діяльності ПАТ « 2-ий ім. Петровського цукровий завод». Надані позивачем як доказ проведення господарських операцій з контрагентами податкові накладні містять недостовірні дані про юридичних осіб, що їх видали, а тому сам факт здійснення господарських операцій є сумнівним, доказом чого є надані під час судового розгляду справи матеріали перевірок.

01 березня 2013 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№ 19114/13 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильність висновку суду першої інстанції. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року у справі №1170/2а-2389/12 - без змін. Крім того, позивач просить розглянути справу без участі його представника.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин,з урахуванням заявленого позивачем клопотання, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції (Олександрівське відділення) Кіровоградської області в період з 15 грудня 2011 року по 26 січня 2012 року було проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства « 2-й ім. Петровського цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2011 року, результати якої оформлено актом №2/23-10/00372090 від 02 лютого 2012 року.

Висновками вказаного акту, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість 74491,90 грн., в тому числі за травень 2011 р. в сумі 40243,95 грн., за червень 2011 р. у сумі 34247,95 грн.

16 лютого 2012 року на підставі акту перевірки №2/23-10/00372090 від 02 лютого 2012 року Знам'янською об'єднаною державною податковою інспекцією (Олександрівське відділення) Кіровоградської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 74491,90 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Житлобуд-БК», ТОВ «ВЕГА-ГРУПП», ПП «Кременчук-нафтотранссервіс», ФОП ОСОБА_1, не спрямовані на реальне настання правових наслідків і мають ознаки нікчемних.

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до статті 198.3 вищезазначеного кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом статті 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Житлобуд-БК», ТОВ «ВЕГА-ГРУПП», ПП «Кременчук-нафтотрансервіс» та ФОП ОСОБА_1 були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку товарів чи робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам встановленим Податковим Кодексом України.

Господарські операції ПАТ « 2-й ім. Петровського цукровий завод» з вищезазначеними контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та намірам сторін, підтверджені необхідними первинними, розрахунковими, платіжними документами.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочинів між позивачем та ТОВ «Житлобуд-БК», ТОВ «ВЕГА-ГРУПП», ПП «Кременчук-нафтотрансервіс», ФОП ОСОБА_1 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого відповідачем.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 23 серпня 2012 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції (Олександрівське відділення) Кіровоградської області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року у справі №1170/2а-2389/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 22 квітня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна