Рішення № 3373052, 03.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.04.09 р. Справа № 24/25

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В. Ломовцевої

При секретарі судового засідання Фесечко Ю.П.

за участю:

Представників сторін:

від позивача Черненко О.С. – довір.

від відповідача не з»явився.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «Астор», м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтехлеспром», м. Донецьк

про стягнення 23 160 грн. 72 коп.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «Астор», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтехлеспром», м. Донецьк про стягнення 23 160 грн. 72 коп., в тому числі 13 553 грн. 48 коп. боргу за поставлену продукцію з урахуванням індексу інфляції, 1 187 грн. 66 коп. пені, 1 296 грн. 39 коп. штрафу та 7 123 грн. 19 коп. збитків.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № Ц-4/07 від 02.01.2007р., додаткову угоду від 28.12.2007р. видаткові накладні № РН-0006997 від 16.10.2007р., № РН-0007085 від 19.10.2007р., рахунки-фактури № СФ-0000420 від 19.10.2007р., № СФ-0000368 від 16.10.2007р., довіреність на отримання цінностей ЯОИ № 521672 від 01.10.2007р., претензію № 819 від 30.07.2008р., акт звірки розрахунків станом на 31.10.2008р., розрахунок заборгованості, виписки банку.

В ході розгляду справи позивач надав пояснення, яким просить стягнути у складі суми позову проценти за користування чужими коштами в розмірі 1 296 грн. 39 коп., зазначені в позовній заяві помилково як штраф.

Відповідач до жодного судового засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином, в тому числі рекомендованою поштою з повідомленням.

Згідно повідомлення Управління державної реєстрації Донецької міської ради ТОВ „Донтехлеспром” включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відповідно до довідки головного управління статистики у Донецькій області юридичною адресою відповідача є м. Донецьк, вул. Фонвізіна, 1а, яка і визначена у позовній заяві.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача суд ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «Астор», м. Донецьк (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтехлеспром», м. Донецьк (покупець) укладено договір поставки № Ц-4/07 від 02.01.2007р., строком дії до 31.12.2007р. Договір укладено з додатковою угодою від 28.12.2007р.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов’язався передати у власність покупця товар, найменування, кількість та ціна якого вказані в специфікаціях, які є невід’ємними частинами договору, а покупець зобов’язаний прийняти та оплатити цю продукцію на умовах даного договору.

Додатками до договору є специфікації №№ 1, 2, в яких визначені найменування продукції – портландцемент, її марка, ціна за одиницю виміру.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що поставка продукції здійснюється автотранспортом постачальника на умовах FCA (склад покупця) відповідно INCOTERMS – 2000. Специфікації, додані до договору містять обов’язок оплатити транспортні послуги та визначені 25 грн./тн.

Із п. 6.2. договору вбачається, що оплата товару здійснюється за цінами (з ПДВ), діючими у постачальника на момент відвантаження, відповідно виставленому рахунку протягом 5 днів з моменту постачання, а також дебіторська заборгованість не повинна перебільшувати 30000 грн.

Таким чином сторони обумовили обов’язок оплати товару саме моментом його поставки.

З матеріалів справи вбачається, що в межах договору постачання № Ц-4/07 від 02.01.2007р. за видатковими накладними № РН-0006997 від 16.10.2007р. та № РН-0007085 від 19.10.2007р. відповідач через свого представника отримав від позивача цемент та БР 100.30.18.300.30.18, що підтверджується довіреністю ЯОИ № 521672.

Відповідач частково оплатив отриманий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України закріплено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідач не сплатив суму боргу в розмірі 12 719 грн. 99 коп., що підтверджено матеріалами справи, актом звірки розрахунків та не спростовано відповідачем.

Відповідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції, нарахований за серпень-грудень 2008р. в сумі 833 грн. 49 коп.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов’язання проти строків, встановлених п. 6.2. договору, на вимогу постачальника зобов’язаний сплатити останньому суму боргу з урахування індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена сума нарахована відповідно діючого законодавства, умов договору та підлягає стягненню.

Відповідно до п. 7.3 договору позивач просить стягнути пеню в розмірі 1 187 грн. 66 коп.

Враховуючи приписи п. 7.4. договору суд вважає вірною суму нарахованої пені в розмірі 1 187 грн. 66 коп. та такою, що підлягає стягненню.

Крім того, позивач просить стягнути 1 296 грн. 39 коп. процентів за користування коштами.

Відповідно до п. 7.3 договору покупець зобов’язаний сплатити 3% річних від простроченої суми при простроченні виконання проти строків, обговорених п. 6.2 договору до 20 днів, при простроченні понад 20 днів – 30% річних.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином вимога про стягнення 1 296 грн. 39 коп. є обґрунтованою.

Не підлягає задоволенню вимога про стягнення 7 123 грн. 19 коп. збитків, в обґрунтування якої позивач посилається на умови договору.

Згідно п. 7.3. договору, якщо прострочення у сплаті перевищить 30 днів покупець поверх пені, річних, вказаних у цьому пункті, зобов’язаний відшкодувати постачальнику збитки в розмірі 0, 5% від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Аналізуючи приписи норм цивільного та господарського кодексів, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку, що дана умова договору не може бути застосована сторонами в договорі, виходячи з наступного.

Цим же пунктом договору сторони передбачили відповідальність за прострочення грошового зобов’язання у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожень день прострочення.

Аналогічна відповідальність за те ж порушення, тільки в іншому розмірі визанчена як збитки.

Частиною 3 ст. 624 Цивільного кодексу України встановлено, що договором може бути встановлено обов’язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

При цьому відповідно до приписів ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Склад збитків визначаються ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України сторони грошового зобов’язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов’язання чи строків порушення зобов’язання сторонами.

Як вбачається з умов п. 7.3. договору збитки визначені всупереч наведеним нормам права за кожень день прострочення.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожень день прострочення виконання є пенею.

Тобто вбачається, що сторонами передбачене подвійне застосування грошової відповідальності у вигляді пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином суд дійшов висновку, що умова договору, викладена у п. 7.3. договору щодо відшкодування збитків в розмірі 0, 5 % від суми прострочення платежу за кожень день прострочення є удаваною і підлягає визнанню недійсною відповідно до приписів ст.ст. 203, 215, 235 Цивільного кодексу України.

При таких обставинах вимога про стягнення 7 123 грн. 19 коп. збитків задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 203, 215, 235, 536, 549, 610, 624, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 22, 28, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «Астор», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтехлеспром», м. Донецьк про стягнення 23 160 грн. 72 коп. задовольнити частково.

Визнати недійсним положення п. 7.3. договору поставки № Ц-4/07 від 02.01.2007р., викладеної в наступній редакції: «Якщо прострочення у сплаті перевищить 30 днів «Покупець» поверх пені, річних, вказаних в данному пункті, зобов»язаний відшкодувати «Постачальнику» збитки в розмірі 0, 5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтехлеспром» (83032, м. Донецьк, вул. Фонвізіна, 1а, ЄДРПОУ 30585763, р/р 2600577 в ДФ ВАТ АБ „Украгазбанк” м. Донецьк, МФО 335894; фактична адреса: 83031, м. Донецьк, пр. Ілліча, 104а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «Астор» (83077, м. Донецьк, вул. Артемівська, 379, ЄДРПОУ 32794459, р/р 26008959969660 в ЗАТ „ПУМБ” Донецька філія, МФО 335537) 12 719 грн. 99 коп. - боргу, 833 грн. 49 коп. – індексу інфляції, 1 187 грн. 66 коп. – пені, 1 296 грн. 39 коп. – 3% річних,160 грн. 38 коп. - державного мита, 81 грн. 71 коп. – плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.

Суддя Ломовцева Н.В.