Рішення № 3372994, 02.04.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2009 р.

Справа № 17/11

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи №17/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина", м. Кіровоград

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ", с. Новоградівка Бобринецького району Кіровоградської області

про стягнення 25160,16 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Данільченко О.Ф., довіреність б/н від 26.08.2008 року, представник;

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" про стягнення 25160,16 грн. боргу та 13526,10 грн. пені.

Заявою від 02.04.2009 року позивачем зменшено розмір позовних вимог, які викладено в наступній редакції: "стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" борг в сумі 13160,16 грн., 747,59 грн. інфляційних втрат, 455,10 грн. річних, 932,36 грн. пені" (а.с.70).

Відповідач в судовому засіданні участі не брав, хоча належним чином був сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (а.с.67), позов не заперечив, витребувані господарським судом документи не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

04.05.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" ("продавець") та товариством з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" („покупець") було укладено договір №0000022/1 (далі-договір №0000022/1 від 04.05.2007 року), за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцю насіння НК-Бріо в кількості 20п.о./т та НК-Делфі в кількості 20п.о./т на загальну суму 25160,16 грн. (далі - товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість (а.с.9).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками товариств.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються Главою 54 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 25160,16 грн., що підтверджується накладною №РН-0000099 від 05.05.2007 року та довіреністю серії ЯНШ №035307 від 05.05.2007 року (а.с.10,11).

Покупець прийняті на себе зобов'язання належним чином не виконав, за отриманий товар не розрахувався.

Розділом ІІІ договору №0000022/1 від 04.05.2007 року передбачено наступний порядок проведення розрахунків: в порядку попередньої оплати покупець оплачує 16160,16 грн.; до 25.08.2007 року покупець оплачує 12000 грн., на суму 12000 грн. покупець надає постачальнику простий вексель серії АА №0442053 від 04.05.2007 року, сума векселя 12000 грн., строк погашення 25.08.2007 року.

Із матеріалів справи вбачається, що 04.05.2007 року відповідачем було емітовано простий вексель серії АА №0442053 від 04.05.2007 року на суму 12000 грн. зі строком платежу 25.08.2007р., який за актом прийому-передачі було передано позивачеві (а.с.12,13).

В силу частини другої статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Позивач в редакції заяви від 02.04.2009 року просить стягнути 13160,16 грн., що являє собою заборгованість за поставлений товар, яка виникла із договору №0000022/1 від 04.05.2007 року.

Згідно частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи претензію щодо проведення розрахунків за отриманий товар відповідач отримав 11.12.2008 року (а.с.15-16). Відтак до 19.12.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" повинно було розрахуватись за отримане насіння на суму 13160,16 грн.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Докази повернення позивачеві майна чи оплати його вартості на суму 13160,16 грн. в матеріалах справи відсутні, на вимогу суду не подані, а тому позовні вимоги в частині стягнення 13160,16 грн. основного боргу заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за період з 19.12.2008 року по 01.04.2009 року в розмірі 932,36 грн., яка виникла внаслідок прострочення виконання зобов'язань за договором №0000022/1 від 04.05.2007 року.

Пунктом 7.2 договору №0000022/1 від 04.05.2007 року передбачено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від загальної суми боргу за день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Згідно розрахунків позивача (а.с.71) розмір пені становить 932,36 грн.

В силу пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладені норми, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 19.12.2008 року по 01.04.2009 року, між тим розмір пені визначено не вірно, оскільки товариству з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" за вказаний період має бути нарахована пеня в розмірі 891 грн., яка підлягає стягненню на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина".

Підлягають частковому задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат та відсотків річних.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору №0000022/1 від 04.05.2007 року передбачено 10% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань (а.с.9).

При обчислені відсотків річних та інфляційних витрат позивачем допущено арифметичні помилки. Враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати за поставлений товар на суму 13160,16 грн. виникло з 19.12.2008 року, то сума інфляційних збитків за період з січня місяця по лютий місяць 2009 року становить 584,77 грн., десять відсотків річних за період з 19.12.2008 року по 01.04.2009 року складають 371,25 грн., і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" (27251, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Новоградівка, р/р №26007001010001 в ВАТ КБ „Надра” м. Бобринець, МФО 323624, код ЄДРПОУ 30327666) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" (25009, м. Кіровоград, вул. Курганна, 62, р/р №26005000937002 в Кіровоградському РУ ВАТ КБ „Надра”, МФО 323624, код ЄДРПОУ 33962725) - 13160,16 грн. основного боргу, 891,00 грн. пені, 371,25 грн. річних, 584,77 грн. інфляційних втрат, 150,07 грн. державного мита та 115,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.В. Таран