Постанова № 33729553, 06.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. справа № 2а-9396/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Прокопчук Т.С. Божко Л.А.

при секретарі : Соломка М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз», Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року у справі №2а-9396/10/0470 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, за участю Прокуратури м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2010 року ВАТ «Дніпрометиз (ДЗМО)» (далі по тексту - позивач, правонаступник - ПАТ «Дніпрометиз») звернулося до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську (далі по тексту - відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач 2), в якому просило визнати протиправними дії відповідача 1 в частині визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 289005 грн. згідно податковим повідомленням-рішенням від 20.10.2009 року за №0000608812/0, за платежем з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 5236,50 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20.10.2009 року за №0000618812/0, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 14182 грн. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5226 згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20.10.2009 року за №0000628812/0, визнати нечинними податкове повідомлення-рішення від 20.10.2009 року №0000608812/0 та стягнути з державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області на його користь грошові кошти у сумі 289005 грн., визнати нечинними податкове повідомлення-рішення від 20.10.2009 року №0000618812/0 та стягнути з державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області на його користь грошові кошти у сумі 5236,50 грн., визнати нечинними податкове повідомлення-рішення від 20.10.2009 року №0000628812/0 та зобов'язати відповідача збільшити суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 14182 та стягнути через Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області на його користь грошові кошти у сумі 5226 грн.

Відповідно до листа від 13.12.2010 року за №2848вих10 Прокуратура м. Дніпропетровська з метою захисту інтересів держави в особі Головного управління Державного казначейства в Дніпропетровській області вступила у справу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року позовні вимоги задоволені частково, визнано протиправним та скасовано податкові

повідомлення-рішення від 20.10.2009 року №0000618812/0, №0000628812/0, №0000608812/0 в частині за основним платежем у розмірі 5856 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2928 грн., всього у розмірі 8789 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року виправлено арифметичну помилку, допущену в резолютивній частині постанови, замість слів: «визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.2009 року №0000608812/0 в частині за основним платежем у розмірі 5856 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 2928 грн., всього у розмірі - 8789 грн.» слова: «визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.2009 року №0000608812/0 в частині за основним платежем у розмірі 46703,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23351,72 грн., всього у розмірі - 70055,17 грн.».

Додатковою постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року доповнено постанову, відшкодовано 3,40 грн. відповідно до платіжного доручення №3798 від 29.06.2010 року на користь ПАТ «Дніпрометиз» з державного бюджету України.

З постановою суду першої інстанції не погодилось ПАТ «Дніпрометиз» та подало апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнення, просило скасувати постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з державного бюджету судовий збір за подання позову у сумі 1700 грн. та апеляційної скарги у сумі 955,12 грн. Свої вимоги обґрунтувало тим, що постанова є частково незаконною і необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважав, що суд помилково послався на його згоду в встановленим в акті перевірки порушенням пп.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилося у завищенні ним валових доходів на суми компенсацій прямих збитків, отриманих за судовим рішенням, однак, на його думку, це не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000608812/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання у частині 145966,40 грн. за основним платежем та 72983,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (разом 218949,60 грн.). Апелянт зазначив, що не погоджувався, що ним було порушено п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважав, що судом не було враховано, що оприбуткування запасів можливо лише за визначеною вартістю, тому відповідно до п.2.10 Методичних рекомендацій в бухгалтерському обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №2 від 10.01.2007 року та п.12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 року, їх вартість при оприбуткуванні позивач відобразив у власному бухгалтерському обліку за справедливою вартістю у складі інших операційних доходів. Апелянт зазначав, що у разі застосування методу, запропонованого відповідачем 1 при перевірці, у нього двічі виникають валові доходи і не виникає жодних валових витрат, що фактично призводить до подвійного оподаткування одного і того ж самого об'єкту, судом не враховано того, що практично неможливо виділити на окремий рахунок і вести окремий від інших облік на складі ТМЦ, отриманих платником податків безкоштовно, законодавством не передбачено ведення аналітичного обліку запасів за джерелами їх придбання і способами розрахунків, позивач керувався листом Міністерства фінансів України №03-303/450а від 12.03.1999 «Про порядок урахування вартості нестач і лишків матеріальних та товарних запасів», апелянт вважав, що суд повинен був визнати нечинними податкові повідомлення-рішення, як він того просив, а не протиправними та необґрунтовано відмовив у задоволенні майнових позовних вимог про стягнення з державного бюджету сплачених грошових коштів, визначених в оскаржуваних податкових повідомлення-рішеннях. Апелянт просив стягнути суми судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги.

З постановою суду першої інстанції не погодилась СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувала тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення підприємницької діяльності спрямоване на отримання доходу, а не прибутку, доходу від конкретної, окремо взятої господарської операції, а не доходу від діяльності підприємства в цілому, враховуючи те, що державою не регулюються ціни та тарифи на надання туристичних послуг, позивач мав право реалізовувати путівки у базу відпочинку «Сосновка», яка є його відокремленим підрозділом за вільними цінами, що визначені на договірній основі. Суд вважав, що відповідачем при перевірці не був врахований позитивний фінансовий результат позивача від діяльності бази відпочинку «Сосновка» у ІІІ кварталі 2007 року, ІІ та ІІІ кварталах 2008 року у межах періоду, за який здійснювалась перевірка, відповідачем, на думку суду, не було враховано принцип наростаючого підсумку. Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0000608812/0 в частині порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає у врахуванні при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів безкоштовно отриманих ТМЦ, суд першої інстанції вважав, що порушення мало місце, оскільки, позивачем не забезпечено ведення окремого аналітичного обліку ТМЦ, що отримані безкоштовно. Щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000618812/0 та №628812/0, суд першої інстанції вважав, що пільги і компенсації працівникам за важкі та шкідливі умови праці, які надаються роботодавцями в межах трудового законодавства, чим у даному випадку є безплатна видача молока працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, не є поставкою товару без оплати чи операцією з безоплатної поставки товару в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, здійснюється не в межах цивільного чи господарського обороту, а у зв'язку із врегульованим спеціальним законодавством трудових відносин між роботодавцем та працівником. Суд вважав, що вимоги про визнання протиправними дій відповідача в частині визначення сум податкових зобов'язань згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішення є тотожними вимогам про визнання нечинними цих податкових повідомлень-рішень. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача збільшити суму бюджетного відшкодування та щодо стягнення з державного бюджету надмірно сплачених сум, суд вважав заявлені вимоги передчасними, оскільки, відмови у задоволенні таких вимог у добровільному порядку зі сторони відповідача не було, та такі дії можуть бути виконані лише за умов дотримання відповідного порядку, встановленого, зокрема, статтями 43. 200 ПК України.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську з 11.08.2009 року по 08.09.2009 року була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Дніпрометиз (ДЗМО)» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.7.2007 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за цей період, за результатами якої 06.10.2009 року було оформлено акт №1535/08-02/2-05393145. Перевіркою встановлено порушення ВАТ «Дніпрометиз (ДЗМО)» п.5.1 (з урахуванням п.1.32 ст.1), пп.4.2.3 п.4.2 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 192670 грн., у тому числі: за 3 квартал 2007 року - на суму 20471 грн.; за 4 квартал 2007 року - на суму 33079 грн.; за 1 квартал 2008 року - на суму 35538 грн.; за 2 квартал 2008 року - на суму 58127 грн.; за 3 квартал 2008 року - на суму 8251 грн.; за 4 квартал 2008 року - на суму 2162 грн.;; за 1 квартал 2009 року - на суму 22257 грн.; за 2 квартал 2009 року - на суму 12785 грн.; порушення п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» на 23795 грн. Вищевикладене призвело до порушення абзацу 2 пп.7.7.1 ст.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 3491 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2009 року - 2165 грн.; листопад 2008 року - 1326 грн.; порушення абзацу абзацу а пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено від'ємне значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 14182 грн., в тому числі по періодах: серпень 2008 року - 2731 грн., вересень 2008 року - 4539 грн., січень 2009 року - 1607 грн., лютий 2009 року - 1575 грн., травень 2009 року - 2104 грн., червень 2009 року - 1626 грн.; порушення абзацу б пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 6120 грн., у тому числі по періодах: червень 2009 року - 6120 грн. На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську 20.10.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000608812/0, яким ВАТ «Дніпрометиз (ДЗМО)» визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму - 289005 грн., у тому числі за основним платежем - 1902670 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 96335 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000618812/0, яким ВАТ «Дніпрометиз (ДЗМО)» визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 5236,50 грн., у тому числі за основним платежем - 3491 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1745,50 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000628812/0, яким ВАТ «Дніпрометиз (ДЗМО)» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 14182 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5226 грн. (а.с.16-61,т.1).

Перевіркою встановлено, що на протязі перевіряємого періоду, ВАТ «Дніпрометиз (ДЗМО)» здійснювало оприбуткування запасів окрім таких, що придбані за плату, тих, що отримані від ліквідації (розібрання) основних фондів (Дт 207, 209 Кт 746); від надлишкового списання вартості сировини та матеріалів у виробництво (Дт 201, 202, 203, 207, 22 Кт 716); від оприбуткування брухту непридатних до подальшої експлуатації ТМЦ, попередньо списаних на виробництво (Дт 207, 209 Кт 716); при отриманні ТМЦ за угодами, що не передбачають компенсації (Дт 201, 207 Кт 719); як надлишки по результатах інвентаризації, обстеженнях території, перевантажування придбаного товару та інше (Дт 201, 207, 281 Кт 716, 719). До перевірки надано первинні бухгалтерські документи по операціях, відображення яких в бухгалтерському обліку позивача здійснено проводками Дт рахунків класу 2 в кореспонденції з кредитом рахунків 716, 719, однак, позивачем було відмовлено в наданні даних складського обліку стосовно вартості запасів, в розрізі їх отримання, станом на кінець кожного з податкових кварталів. ВАТ «Дніпрометиз (ДЗМО)» протягом періоду, що перевірявся, вартість вищевказаних активів відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при оприбуткуванні у повному обсязі включено до складу валового доходу відповідного звітного періоду. При проведенні перерахунку балансової вартості запасів, передбаченого п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вартість вищезазначених ТМЦ, позивач відобразив по колонці 4 таблиці 1 додатку К1/1 до податкової декларації зі знаком «-». На підставі вищевказаного податковий орган вважав, що позивачем у порушення п.5.9 ст.5 Закону протягом періоду, що перевірявся, у складі податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів з відображенням по колонці 4 таблиці 1 додатку К1/1 до податкової декларації зі знаком «-» враховано вартість запасів, отриманих підприємством безкоштовно, на загальну суму 705147,30 грн. Зазначене порушення, на думку податкового органу, призвело до заниження позивачем валового доходу, відображеного по рядку 01.2 Декларації на прибуток підприємств на 623309 грн. Податковий орган вважав, що позивач був зобов'язаний вести окремий аналітичний облік ТМЦ, що отримані безкоштовно. Стверджуючи про те, що позивачем було порушено п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідач посилався на Методику заповнення даних таблиці 1 додатку К1/1 до податкової декларації, форма якої затверджена наказом ДПА України від 29.03.2003 року №143, яка передбачає виключення зі складу валових витрат виробництва вартості ТМЦ, використаних не у господарській діяльності, використаних для ремонтів та іншого, шляхом відображення по колонці 4 таблиці 1 зі знаком «+». Особливістю відображення перерахунку балансової вартості запасів у податковій звітності згідно затвердженої форми податкової декларації, на думку податного органу, є те, що від'ємний результат такого перерахунку («Приріст») відображається у складі валового доходу платника податків по рядку 01.2 Декларації, доданий («Убуток») - у складі валових витрат по рядку 04.2 Декларації, тобто в результаті відображення вартості ТМЦ по колонці 4 таблиці 1 додатку К1/1 до декларації зі знаком «-» платником податку збільшуються валові витрати виробництва, за відсутності фактичного понесення таких витрат або, відповідно, зменшується валовий дохід. ВАТ «Дніпрометиз (ДЗМО) не приймаючи позиції відповідача, посилався на наявність конфлікту інтересів та необхідності за цієї умови, прийняття рішення на його користь. Податковим органом, у свою чергу, таке пояснення не прийнято до уваги, оскільки позивачем не зазначено підстави для виникнення конфлікту інтересів, визначених пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 вищевказаного Закону, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Як встановлено матеріалами справи та не оспорювалось сторонами, позивачем були оприбутковані запаси, а саме: як надлишки, виявлені при проведенні інвентаризацій; як надлишки. виявлені при проведенні перевантажування придбаної сировини (катанки); отримані в межах імпортних угод, умовами яких передбачено безоплатну поставку; вартість металобрухту, отриманого від списання основних засобів, яке можливо було тільки лише за визначеною вартістю, яку при оприбуткуванні позивач відобразив у власному бухгалтерському обліку за справедливою вартістю у складі операційних доходів. На думку відповідача, при реалізації в подальшому безоплатно отриманих запасів, позивач повинен буде відобразити їх вартість у валовому доході за рядком 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» декларації з податку на прибуток підприємств. На думку позивача, такий підхід призведе до того, що двічі виникають валові доходи і не виникає жодних валових витрат, що фактично призводить до подвійного оподаткування одного і того ж об'єкту. Позивач вважав, що у разі оприбуткування безкоштовно отриманих цінностей підприємство не нараховує валові витрати, то і коригувати валові витрати не потрібно, що не суперечить п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вимагав від позивача даних складського обліку стосовно вартості запасів, в розрізі джерел їх отримання, станом на кінець кожного податкового кварталу, зокрема, документального підтверджену інформацію стосовно наявності у складі запасів сировини, матеріалів, комплектуючих, та інших ТМЦ, що оприбутковані в результаті проведення інвентаризацій та внаслідок перевантажування придбаного товару, врахування яких за балансом підприємства відображене в бухгалтерському обліку підприємства в кореспонденції з кредитом рахунків 716 та 719. Позивач відмовляючи у цьому, посилався на те, що жодним нормативним актом не передбачено облік цінностей за джерелами придбання та видами розрахунків. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, послався на те, що позивач у порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не надав відповідачу до перевірки документи окремого аналітичного обліку ТМЦ, що отримані безкоштовно.

Аналізуючи докази у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки, позивач при оприбуткуванні запасів не порушував положення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не оспорювалось того, що позивач здійснював оприбуткування запасів ТМЦ, спір між сторонами виник лише з приводу методики оприбуткування запасів.

Що стосується задоволених позовних вимог щодо порушення позивачем п.5.1 ст.5 (з урахуванням п.1.32 ст.1) Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які виразились у віднесенні позивачем до складу своїх валових витрат збитків від надання туристичних послуг, які пов'язані з утриманням бази відпочинку «Сосновка», яка є його відокремленим підрозділом, то колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про правовірність дій позивача. Факт збитковості операцій зовсім не свідчить про неможливість віднесення їх до господарської діяльності.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно акту перевірки, валові доходи від надання туристичних послуг та утримання бази відпочинку «Сосновка» склали 349179,73 грн., витрати - 482903,21 грн., при цьому податковий орган вважав, що позивачем завищено валові витрати на суму 186813,79 грн. Згідно висновку податкового органу, в умовах звичайної діяльності підприємства витрати на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, не повинні перевищувати дохід від їх реалізації, за податковим законодавством, на думку відповідача, витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як такі операції не відповідають основному принципу господарської діяльності (п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), тобто не призводить до отримання прибутку, такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з твердженням позивача та висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до законодавства, поняття доходу є більш ширшим від поняття прибутку. Податковим органом не враховано того факту, що позивач на протязі перевіряє мого періоду, від надання туристичних послуг, пов'язаних з базою відпочинку «Сосновка» не тільки ніс збитки. однак, отримував і доходи від її діяльності. Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що, оскільки, вартість туристичних послуг не регулюється державою шляхом встановлення цін і тарифів, власник має право на свій розсуд встановлювати ціни на надання цих послуг.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що позовні вимоги у цій частині обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується винесення податкових повідомлень-рішень №0000618812/0 та №0000628812/0, то колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та обгрунтованими. Безоплатна за встановленими нормами видача молока працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, передбачена імперативними нормами трудового законодавства (ч.1 ст.166 КЗпП України, ч.1 ст.7 Закону України «Про охорону праці»), тобто не має цивільно-правового чи господарсько-правового характеру. Порядок безоплатної видачі молока зайнятим на роботі зі шкідливими умовами праці працівникам затверджено постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань та Президії Загальносоюзної Центральної Ради Професійних спілок №731/П-13 від 16.12.1987 року. Отже, видача молока у даному випадку не є поставкою товару без оплати чи операцією з безоплатної поставки товару в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», а тому норми п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4 цього Закону не охоплюють дані правовідносини.

Враховуючи норми пп..7.7.1, 7.7.2 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів вважає, що у зв'язку з вищевикладеним, є незаконним податкове повідомлення-рішення №0000628812/0, яким позивачу зменшене бюджетне відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги про визнання протиправними дій відповідача в частині визначення сум податкових зобов'язань згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішення є тотожними вимогам про скасування податкових повідомлень-рішень.

Також колегія суддів погоджується, що позовні вимоги про стягнення з державного бюджету грошових коштів, визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, зобов'язання відповідача збільшити суму бюджетного відшкодування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій, заявлені передчасно, оскільки, такі дії можуть бути виконані лише за умов дотримання відповідного порядку, встановленого, зокрема, статтями 43. 200 ПК України.

Так, відповідно п.43.2, 43.3,43.5 ст.43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення. Контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків.

Аналізуючи вище приведену норму ПК України, колегія суддів приходить до висновку про те що до компетенції суду не відноситься питання повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань. У компетенції суду є встановлення законності або незаконності рішення контролюючого органу щодо визначення грошових зобов'язань. Законодавець встановив відповідну процедуру повернення таких коштів, яку платник податків повинен додержатися.

Аналогічно, законодавець встановив у ст.200 ПК України порядок бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Відповідно до ч.1, 3 ст.94 КАС України підлягають задоволенню на користь позивача з державного бюджету судові витрати за подання адміністративного позову та апеляційної скарги відповідно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, постанову суду слід скасувати у частині, прийняти нову постанову, якою визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000060812/0 у повному обсязі та стягнути з державного бюджету на користь позивача судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст., ст.205,207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 року у справі №2а-9396/10/0470 - скасувати у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 20.10.2009 року №000060812/0 в частині за основним платежем у розмірі 46703,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23351,72 грн., всього у розмірі - 70055,17 грн.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 20.10.2009 року №000060812/0, яким визначено суму податкового зобов'язання Відкритому акціонерному товариству «Дніпрометиз (ДЗМО)» за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 289005 грн., у тому числі за основним платежем - 192670 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 96335 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» судовий збір (державне мито) за подання адміністративного позову у розмірі 1700 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 477,56 грн.

У іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений 15.06.2013 року.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко