Постанова № 3372667, 12.03.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2009 № 17/402

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Моторного О.А.

суддів: Кошіля В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі Цецарському А.О.

за участю представників:

від позивача Ярош О.М., Ткаченко Л.Л.,

від відповідача Ґудзь В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.12.2008

у справі № 17/402 (суддя Кролевець О.А.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

до Державної адміністрації Залізничого транспорту України "Укрзалізниця"

про стягнення 8268,00 грн.

Постанова прийнята 12.03.2009 у зв’язку з оголошенням перерви у судовому засіданні 26.02.2009 відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно списаних коштів у розмірі 8268,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2008 у справі № 17/402 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Позивач вважає, що рішення підлягає скасуванню з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

01.06.2005 між Державним підприємством „Придніпровська залізниця” та ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” укладено договір №ПР/ДН-3-05-83/251/НЮ/20/2005/1674, предметом якого є надання Державним підприємством „Придніпровська залізниця” позивачу послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов’язався пред’являти залізниці у визначені місячні плани перевезень заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.

Згідно з п. 2.3 договору залізниця зобов’язалась здійснювати розрахунки з позивачем за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати позивачеві відповідні розрахункові документи через станції дирекції. Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум залізниця відкриває для позивача особовий рахунок з присвоєнням коду №7878007.

Відповідно до розділу 3 договору розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається позивачем, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. У міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує згідно з чинним законодавством України відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку позивача на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т.ін. Залізниця надає переліки списаних сум щоденно, зокрема, оригінал примірника переліку представнику позивача на станції Запоріжжя-Ліве не пізніше третього робочого дня після оформлення документів, які є підставою до сплати; електронну версію переліку в текстовому форматі построково через електронну пошту не пізніше десятої години доби, що слідує за звітною.

Згідно п. 4.2 договору залізниця несе відповідальність перед позивачем за списання сум з його особового рахунку за документами, що не мають відношення до позивача. У разі виявлення такого, залізниця негайно відновлює неправильно списану суму на особовому рахунку позивача.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що при надходженні імпортних вантажів (крім підакцизних) відповідно до наказу Держмитслужби від 12.12.2003 №865, зареєстрованому у Міністерстві юстиції 24.12.2003 за №1232/8553, залізниця на прикордонних передавальних (припортових) станціях провадить оформлення внутрішнього транзитного документу (ВТД) та його електронної копії. За оформлення ВТД залізниця призначення списує відповідну суму з особового рахунку вантажоодержувача (платника).

Пунктом 7.1 договору визначено, що усі спірні питання з виконання умов цього договору вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку. При цьому, при міждержавних перевезеннях претензії надсилаються згідно Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) розділ 6 ст. 29 (Додаток 19).

З наявних в матеріалах справи залізничних накладних вбачається, що в лютому 2008 року на користь позивача (станція Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці) надійшов вантаж у залізничних вагонах (відправник ВАТ „Комбінат „Магнезит”, Російська Федерація).

У відповідності до п. 3.3 договору Придніпровська залізниця надала позивачеві Переліки списаних сум за надання послуг з міжнародного перевезення вантажу залізничним транспортом за період з 04.02.2008 по 14.02.2008.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до цих Переліків з ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” були безпідставно списані кошти в розмірі 8268,00 грн. Безпідставність списання коштів позивач обґрунтовує тим, що відправлення вантажу відбулось ще до набрання чинності новими залізничними тарифами, а тому списання з позивача плати згідно з новими тарифами є неправомірним.

Претензією № 80-3-845-19 від 18.03.2008 позивач звернувся до Державного підприємства „Придніпровська залізниця”, в якій просив перевізника повернути позивачеві суму перебору залізничного тарифу в розмірі 8268,00 грн. В претензії позивач зазначав, що згідно параграфа 1 ст. 13 розд. 2 „СМГС” провізні платежі, що виникли за період від приймання вантажу до перевезення до його видачі одержувачеві, обчислюються по внутрішніх тарифах залізниць, що діють у день укладення договору перевезення. У цьому випадку по всіх перерахованих вантажах договори перевезень були оформлені у січні 2008 р. до підвищення тарифних коефіцієнтів, що підтверджується штемпельними відмітками на залізничних накладних.

У відповіді на претензію (лист №МКРП 08/08-44 від 14.04.2008) ДП „Придніпровська залізниця” повідомила про відхилення претензії з тих підстав, що відповідно до пункту 7.3 Тарифного керівництва №1 для імпортних вантажів, оформлених документами прямого міжнародного залізничного сполучення застосовуються тарифи, що діють на залізницях України в день проставлення в перевізних документах календарного штемпеля прикордонної станції України. Оскільки вантаж був доставлений в лютому 2008 р., тому посилання позивача на застосування старих тарифів, є безпідставним.

02.06.2008 позивач звернувся з аналогічною претензією до відповідача (№80-3-1511-43), в якій з посиланням на параграф 6 статті 29 СМГС просив останнього повернути суму перебору залізничного тарифу, оскільки правилами СМГС встановлено, що претензії, які виникають при міжнародному залізничному сполученні залізниці України, мають пред’являтися до Головного комерційного управління „Укрзалізниця”.

Відповідач залишив без розгляду по суті претензію позивача, мотивуючи тим, що відповідно до параграфа 3 ст. 29 Угоди про залізничне вантажне сполучення (СМГС) претензії про повернення сум, які було сплачено по договору перевезення, пред’являються особою, яка здійснила даний платіж, і тільки до тієї залізниці, якою було стягнуто ці суми. В даному випадку платіж з позивача було стягнуто Придніпровською залізницею, а тому пред’явлення претензій до Головного комерційного управління „Укрзалізниця” є безпідставним.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, мотивуючи тим, що відповідно до Додатку № 19 до параграфів 6, 7 ст. 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС – із змінами і доповненнями станом на 01.06.2008) до Головного комерційного управління „Укрзалізниця” можуть бути пред’явлені всі претензії згідно СМГС, крім претензій щодо перебору провізних платежів та повернення сум, сплачених за договором перевезення, які пред’являються відправниками та одержувачами України. На цій підставі, суд зробив висновок, що позов безпідставно пред’явлено до Державної адміністрації залізничного транспорту України „Укрзалізниця”.

Однак, із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюються відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

До 01.07.2008 діяла редакція Додатку № 19 до параграфів 6, 7 ст. 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка передбачала, що Головне комерційне управління „Укрзалізниці” розглядає всі претензії згідно СМГС.

Обмеження Головного комерційного управління „Укрзалізниці” щодо розгляду претензій по переборах провізних платежів та повернення сум сплачених за договором перевезення набули чинності лише 01.07.2008, а не 01.06.2008 як зазначив суд першої інстанції.

Зазначена обставина підтверджується також листом Вищого господарського суду України від 16.01.2009 № 01-08/12 „Про зміни Додатку 19 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) та зміни до Правил перевезень вантажів”.

Враховуючи те, що перевезення вантажів позивача Державним підприємством „Придніпровська залізниця”, а також пред’явлення позивачем претензій від 18.03.2008 та від 02.06.2008 відбулось до 01.07.2008, тобто до внесення змін Додатку 19 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), органом компетентним розглядати претензії станом на час виникнення спірних відносин було Головне комерційне управління „Укрзалізниця”, і як наслідок належним відповідачем у справі є Державна адміністрація залізничного транспорту України „Укрзалізниця”.

Статтею 4 Статуту залізниць України встановлено: „перевезення залізницями вантажів... у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення”.

Статтею 4 ГПК України передбачено, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору”.

Тому, відносини по даному спірному перевезенню регулюються Угодою про міжнародне залізничне сполучення.

Посилання відповідача на п. 7.3 Тарифного керівництва № 1, що плата за перевезення для імпортних вантажів, оформлених документами прямого міжнародного залізничного сполучення нараховується за тарифами, що діють на залізницях України в день проставлення в перевізних документах календарного штемпеля прикордонної станції України, суперечить параграфу 1 статті 13 СМГС, та параграфу 8 СМГС, згідно яких договір перевезення вважається укладеним з моменту прийому станції відправлення вантажу та накладній до перевезення.

Згідно параграфу 1, ст. 13, розділ 2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення провізні платежі, що виникли за період від приймання вантажу до перевезення до його видачі одержувачеві, обчислюються по внутрішніх тарифах залізниць, що діють у день укладання договору перевезення.

Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 17.01.2008 № 43 „Про індексацію тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.01.2008 за № 33/14724, були затверджені коефіцієнти, що застосовуються з 01.02.2008 до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551.

Договори перевезень були оформлені у січні 2008 р. до підвищення тарифних коефіцієнтів, що підтверджується штемпельними відмітками на залізничних накладних у графі 46 „календарний штемпель станції відправлення”.

Тому, не могли застосовуватись підвищені тарифні коефіцієнти, які були затверджені наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 17.01.2008 № 43 при списані коштів з рахунку ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, позов Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” про стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України „Укрзалізниця” безпідставно списаних коштів у розмірі 8268,00 грн. обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За таких обставин, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2008 у справі № 17/402 –скасуванню.

У відповідності до положень ст. 49 ГПК України судові витрати позивача відшкодовуються за рахунок відповідача.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2008 у справі № 17/402 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України „Укрзалізниця” (03680, МСП, м. Київ-150, вул. Тверська, 5, р/р 260330100534 в АБ „Експрес Банк” м. Київ, МФО 322959, код 20078961), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, р/р 260003032840001 в АКБ „Індустріалбанк”, МФО 313775,код 00191230) 8268,00 грн. безпідставно списаних коштів, 102,00 (сто дві гривні 00 коп.) державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51,00 грн. відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.

5. Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 17/402 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Моторний О.А.

Судді Кошіль В.В.

Шапран В.В.