Ухвала суду № 33726474, 17.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2385/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивач : Конусь Олександр Миколайович

відповідач (апелянт) : Коваль Інна Ігорівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Хмельницької області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірне підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року було задоволено адміністративний позов дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод". Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Також зазначено, що згідно Указу Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013 "Про міністерство доходів і зборів України", постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби та Державної митної служби - Красилівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів Хмельницької області. Враховуючи вищевикладене та статтю 55 КАС України просив замінити Красилівську міжрайонну державну податкову інспекцію на її правонаступника - Красилівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів Хмельницької області.

Представник позивача заперечував проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Отже, заявлене представником відповідача клопотання не суперечить вимогам закону, тому суд допускає заміну Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції її правонаступником Красилівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Хмельницької області.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в лютому 2013 року на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідно наказу №201 від 13.03.2013 року та повідомлення №9 від 13.02.2013 року працівниками Красилівської МДПІ проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання норм податкового законодавства, фінансово-господарських операціях із ПП «Продгарантія», ПП «Інтермолтехнологія» і ПП «Інтерспоживпостач» за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, результати якої оформлені актом №189/2201/31952591 від 20.02.2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.03.2013 року №0000152200, яким нарахована сума грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1891978,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 472995,0 грн., № 0000142200, яким нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1194905,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 298726,0 грн., і №0000132200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 296161,0 грн. за серпень 2010 року та нараховані штрафні санкції в сумі 74040,0 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку і залишені без змін рішенням Міністерства доходів і зборів України №2363/6/99-99-10-01-15 від 13.05.2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції вказав, що наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.2 Закону №334/94-ВР, який діяв на час існування спірних відносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктами 5 і 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст..11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Отже, законодавством передбачено, що платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

З урахуванням положень п.5.1 і 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР невід'ємною ознакою правомірності віднесення будь-яких витрат, до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з її господарською діяльністю.

За змістом п.1.32. Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Досліджені судом докази свідчать по те, що придбане масло селянське позивач використав у господарській діяльності для виробництва молочної продукції.

В силу п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Як зазначено в п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV зі змінами та доповненнями, фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Іідповідач не довів, що видаткові накладні на поставку товару, виписані ПП «Продгарантія», ПП «Інтермолтехнологія» і ПП «Інтерспоживпостач», не відповідають вимогам первинного документу.

На підставі належним чином оформленої вказаними постачальниками податкових накладних, позивач включав до податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений в ціні придбаного товару.

За змістом пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З урахуванням зазначених вище положень Закону №168/97-ВР право на нарахування податкового кредиту виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки послуг.

Згідно з п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Законом не передбачено.

Суд встановив, що на виконання договору поставки №20/08/2009 від 20.08.2009 року ПП «Інтерспоживпостач» протягом 2010 року поставило позивачеві масло селянське відповідно до видаткових накладних №РН 0000007 від 25.01.2010 року, №РН 0000015 від 15.02.2010 року та податкових накладних №7 від 25.01.2010 року, №15 від 15.02.2010 року.

Перевезення зазначеного товару від ПП «Інтерспоживпостач» м.Київ до позивача на замовлення та за його рахунок здійснювало ТОВ «Укрпродукт Логістик» відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг №21 від 04.05.2009 року (товарно-транспортні накладні від 25.01.2010 року і від 15.02.2010 року).

На виконання договору поставки №05/07-10 від 05.07.2010 року ПП «Інтермолтехнологія» протягом 2010 року поставило позивачеві масло селянське відповідно до видаткових накладних №РН-3 від 30.07.2010 року, №РН-7 від 09.08.2010 року, №РН-9 від 10.08.2010 року, №РН-12 від 27.08.2010 року, №РН-18 від 06.09.2010 року, №РН-20 від 07.09.2010 року, №РН-26 від 17.09.2010 року і №РН-27 від 20.09.2010 року та податкових накладних №3 від 20.07.2010 року, № 4 від 21.07.2010 року, № 8 від 30.07.2010 року, № 10 від 05.08.2010 року, №12 від 09.08.2010 року, №13 від 10.08.2010 року, № 17 від 19.08.2010 року, №22 від 27.08.2010 року, №25 від 03.09.2010 року, №27 від 06.09.2010 року, №28 від 07.09.2010 року, № 31 від 13.09.2010 року, №36 від 17.09.2010 року і №37 від 20.09.2010 року.

Перевезення зазначеного товару від ПП «Інтермолтехнологія» м.Київ до позивача на замовлення та за його рахунок здійснювало ТОВ «Укрпродукт Логістик» відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг №21 від 04.05.2009 року (товарно-транспортні накладні від 30.07.2010 року, 10.08.2010 року, 27.08.2010 року і від 07.09.2010 року).

На виконання договору поставки №05/07-10 від 05.07.2010 року ПП «Інтермолтехнологія» протягом 2010 року поставило позивачеві масло селянське відповідно до видаткових накладних №РН-3 від 30.07.2010 року, №РН-7 від 09.08.2010 року, №РН-9 від 10.08.2010 року, №РН-12 від 27.08.2010 року, №РН-18 від 06.09.2010 року, №РН-20 від 07.09.2010 року, №РН-26 від 17.09.2010 року і №РН-27 від 20.09.2010 року та податкових накладних №3 від 20.07.2010 року, № 4 від 21.07.2010 року, № 8 від 30.07.2010 року, № 10 від 05.08.2010 року, №12 від 09.08.2010 року, №13 від 10.08.2010 року, № 17 від 19.08.2010 року, №22 від 27.08.2010 року, №25 від 03.09.2010 року, №27 від 06.09.2010 року, №28 від 07.09.2010 року, № 31 від 13.09.2010 року, №36 від 17.09.2010 року і №37 від 20.09.2010 року.

Перевезення зазначеного товару від ПП «Інтермолтехнологія» м.Київ до позивача на замовлення та за рахунок останнього здійснювало ТОВ «Укрпродукт Логістик» відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг №21 від 04.05.2009 року (товарно-транспортні накладні від 30.07.2010 року, 10.08.2010 року, 27.08.2010 року і від 07.09.2010 року).

На виконання договору поставки №2.02 СТК від 15.02.2009 року ПП «Продгарантія» протягом 2010 року поставило позивачеві масло селянське відповідно до видаткових накладних №РН 000001 від 19.02.2010 року, №РН 0000002 від 04.03.2010 року і №РН 000003 від 24.03.2010 року та податкових накладних №1 від 19.02.2010 року, №2 від 04.03.2010 року і №3 від 24.03.2010 року

Перевезення зазначеного товару від ПП «Продгарантія» м.Київ до позивача на замовлення та за його рахунок здійснювало ТОВ «Укрпродукт Логістик» відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг №21 від 04.05.2009 року (товарно-транспортні накладні від 19.02.2010 року, 04.03.2010 року і від 24.03.2010 року).

Придбаний від ПП «Продгарантія», ПП «Інтермолтехнологія» і ПП «Інтерспоживпостач» товар та послуги ТОВ «Укрпродукт Логістик» з його перевезення з м.Києва до м.Старокостянтинова позивач оплатив в повному обсязі, оприбуткував в складському і бухгалтерському обліку і використав у власній господарській діяльності для виробництва молочної продукції. Виготовлену, в тому числі з придбаного у вказаних вище контрагентів масла селянського, молочну продукцію позивач реалізував, отримавши за 2010 рік дохід в сумі 309384622,0 грн. Зазначене підтверджується платіжними дорученнями, карткою рахунку 631 за 2009-2010 роки, накладними на внутрішнє переміщення, актами планових перевірок позивача за 2010-2011 роки, зокрема актом від 29.06.2010 року № 724/231/31952591, звітом про виробництво промислової продукції за 2010 рік.

Отримавши від перевізника товару (ТОВ «Укрпродукт Логістик»), на кожну партію масла селянського, придбаного від ПП «Продгарантія», ПП «Інтермолтехнологія» і ПП «Інтерспоживпостач», оформлені зазначеними контрагентами податкову накладну і видаткову накладну, які підтверджують факт поставки, позивач відніс до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару, а податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту звітного періоду.

Відтак, наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства постачальниками товару (ПП «Продгарантія», ПП «Інтермолтехнологія» і ПП «Інтерспоживпостач»), які засвідчують факт поставки масла селянського, є достатньою підставою для віднесення зазначених в них сум ПДВ до податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 16.02.2012 року у кримінальній справі №1-п-292/2012 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст.205 ч.1 і ч.2,ст.358 ч.2 та ст.366 ч.2 Кримінального кодексу України встановлено, що ПП «Продгарантія», ПП «Інтермолтехнологія» і ПП «Інтерспоживпостач» створені громадянином ОСОБА_4 з метою зайняття фіктивним підприємництвом, без наміру здійснювати господарську діяльність. Зазначеною постановою Богунського районного суду також встановлено, що ОСОБА_4 не мав та не має зв»язку з діяльністю зареєстрованих на нього підприємств і таким чином не може в будь-який спосіб впливати на їх діяльність.

Тому, порушення засновником ПП «Продгарантія», ПП «Інтермолтехнологія» і ПП «Інтерспоживпостач» порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Постановою Богунського районного суду встановлений факт оформлення ОСОБА_5 від імені ПП «Інтерспоживпостач» ряду податкових та видаткових накладних з недостовірними відомостями щодо поставки товару для ВАТ «Молочник».

Водночас, обставини щодо здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ПП «Продгарантія», ПП «Інтермолтехнологія» і ПП «Інтерспоживпостач» не досліджувалися у кримінальній справі №1-п-292/2012, а відтак саме по собі здійснення ОСОБА_4 реєстрації названих товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цими товариствами, установлена у названій кримінальній справі, не може слугувати беззаперечним доказом безтоварності спірних господарських операцій.

Аналогічну позицію висловив Вищий адміністративний суд України у постанові від 03.04.2013 року по справі N К/9991/38114/12.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість здійснення контрагентами зобов'язань за договорами з позивачем, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Відповідно до матеріалів справи, відповідачем під час перевірки не були дослідженні первинні документи цього підприємства.

Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагенту, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Посилання відповідача на те, що у контрагента позивача відсутні працівники, складські приміщення, устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить акт перевірки, колегія суддів зазначає, що відсутність інформації про складські приміщення та виробничі потужності, не є достатнім свідченням неможливості виконання договору, оскільки одні лише ці відомості не є достатнім доказом відсутності чи наявності будь-яких видів майна у суб'єкта господарювання та є лише припущенням

Колегія суддів зазначає, що відсутні приписи які б вимагали від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів, як і те що відповідачем не доведено, що виконання господарських операцій по виконаю робіт вимагало наявності певної кількості працівників у штаті контрагентів позивача. Тобто з вищевикладеного вбачається, що відповідачем не доведено недостатність працівників контрагента та відсутність інших умов для здійснення господарських операцій з позивачем.

Контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій мали статус юридичних осіб та були платниками податку, що не заперечується відповідачем. Відповідно до викладеного під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів підприємства були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарської операції були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Відповідно до матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій та виконання умов договорів між позивачем та його контрагентами, підтверджується вищенаведеними, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими та податковими документами. Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не зафіксовано неналежне оформлення позивачем податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, тобто вони складені відповідно до норм чинного законодавства. Таким чином наявними в справі документами, підтверджується здійснення позивачем розрахунків за договорами підряду, на всю суму наданих послуг. Вищезазначене свідчить про реальність здійснення фінансово-господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

З'ясувавши дійсні обставини справи, суд вірно зазначив, що зважаючи на реальний характер господарських операцій, можливі порушення контрагентами дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (як-от, відсутність за місцезнаходження, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків - дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" - права на податковий кредит з податку на додану вартість

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.