Ухвала суду № 33726267, 17.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2433/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Пенсійного фонду України про визнання незаконними та скасування вимоги та рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Пенсійного фонду України про скасування та визнання незаконною вимоги управління ПФУ у місті Хмельницькому про сплату недоїмки № Ф 953 від 20.02.2013 року; скасування та визнання незаконним рішення про результати розгляду заяви управління ПФУ в м. Хмельницькому від 11.03.2013 року №5975/04; скасування та визнання незаконним рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області про результати розгляду скарги від 15.04.2013 року №5165/06; скасування та визнання незаконним рішення ПФУ про результати розгляду скарги від 16.05.2013 року №12088/09-10.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 24 квітня 2000 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради та перебуває на обліку у управлінні Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування.

Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування та відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску. На підставі даних з картки особового рахунку платника, в якій відображені сплачені позивачем суми єдиного внеску правомірно сформовано вимогу № Ф 953 від 20.02.2013 року.

Не погодившись з рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому фізична особа-підприємець ОСОБА_2 оскаржувала вимогу про сплату боргу в адміністративному порядку до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та до Пенсійного фонду України, яка за результатами розгляду залишена без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому при винесенні вимоги про сплату боргу № Ф 953 від 20.02.2013 року діяло на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464 - VI (далі - Закон), визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В силу п.4 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.8 ст.9 Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону).

За змістом ч.3 ст.9 Закону обчислення єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

06.08.2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 року №3609-VI, яким ст.4 Закону, доповнено частиною четвертою такого змісту: " Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Доказів належності позивача до категорій осіб, звільнених Законом від сплати єдиного внеску суду не подано.

Частинами 2, 4 ст.8 Закону визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Згідно з пп.6.4 п.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року №21-5, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Законодавство не містить обмежень щодо формування вимоги в залежності від тих чи інших обставин, а чітко визначає підстави та порядок її формування.

Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2004р. за №81/8680 визначено, що у разі коли територіальний орган Пенсійного фонду невірно визначив суму недоїмки, такий страхувальник має право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду, вимога про сплату недоїмки якого оскаржується, з заявою про узгодження вимоги. У разі коли страхувальник, вважає, що орган Пенсійного фонду за результатами розгляду заяви прийняв рішення, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий страхувальник має право оскаржити у вищому органі Пенсійного фонду таке рішення. Скарга на рішення територіальних органів Пенсійного фонду подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в областях. У разі коли регіональний орган Пенсійного фонду надсилає страхувальнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий страхувальник має право звернутися з повторною скаргою до Пенсійного фонду України. Орган Пенсійного фонду при розгляді скарги страхувальника, перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: залишає рішення, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення; скасовує в певній частині рішення, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу страхувальника; скасовує рішення, яке оскаржується, і задовольняє скаргу страхувальника.

Позивач отримавши вимогу про сплату боргу від № Ф 953 від 20.02.2013 року, не погоджуючись з нею, оскаржив дану вимогу в адміністративному порядку. Як наслідок, управлінням ПФУ в м. Хмельницькому прийнято рішення про результати розгляду заяви від 11.03.2013 року №5975/04; Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області прийнято рішення про результати розгляду скарги від 15.04.2013року №5165/06; ПФУ прийнято рішення про результати розгляду скарги від 16.05.2013 році №12088/09-10, якими заяву та скарги позивача залишено без задоволення, а вимогу про сплату недоїмки №Ф 953 від 20.02.2013 року - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, вимога про сплату боргу № Ф 953 від 20.02.2013 року сформована управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому правомірно, рішення про результати розгляду заяви управління ПФУ в м. Хмельницькому від 11.03.2013 року №5975/04, рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області про результати розгляду скарги від 15.04.2013 року №5165/06, рішення ПФУ про результати розгляду скарги від 16.05.2013 року №12088/09-10 прийняті на підставі, в межах повноважень у відповідності до норм чинного законодавства, а тому вимоги позивача є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.