Постанова № 33726166, 19.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 вересня 2013 року 12:03 №826/14280/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Кришталь М.О., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл»до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2013 №0002282208 та від 20.08.2013 №0002292208,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2013 №0002282208 та від 20.08.2013 №0002292208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки від 01.08.2013 №82/1-22-08-32851616 з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з товариством з обмежено відповідальністю «АРС Трейд» та товариством з обмежено відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс» за період з 01.04.2011 по 31.12.2011, прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.08.2013 №0002282208, якими позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 708,00 грн. та від 20.08.2013 №0002292208, якими позивачеві зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 7 572,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 01.08.2013 №82/1-22-08-32851616 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 20.08.2013 №0002282208 та від 20.08.2013 №0002292208. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «АРС Трейд» та товариством з обмежено відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з товариством з обмежено відповідальністю «АРС Трейд» та товариством з обмежено відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс» за період з 01.04.2011 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 8 708,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 7 572,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві складено акт від 01.08.2013 №82/1-22-08-32851616 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 20.08.2013 №0002282208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 708,00 грн.;

від 20.08.2013 №0002292208, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 7 572,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 01.08.2013 №82/1-22-08-32851616 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» та його контрагентами:

товариством з обмеженою відповідальністю «АРС Трейд» на підставі усного договору поставки, який підтверджується рахунком-фактури від 29.04.2011 №СФ-0000043;

товариством з обмежено відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс» на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2011 №18.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» (покупець) придбало у товариства з обмеженою відповідальністю «АРС Трейд» (продавець) муфту зчеплення в зборі на підставі рахунку-фактури від 29.04.2011 № СФ-0000043.

Окрім того, між товариством з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» (покупець) та товариством з обмежено відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 14.11.2011 №18, відповідно до якого продавець зобов'язується продати покупцю обладнання (верстат токарний мод.16К20), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору купівлі-продажу від 14.11.2011 №18; копію рахунку-фактури від 29.04.2011 №СФ-0000043; копії видаткових накладних від 14.11.2011 №14/11-07 та від 29.04.2011 №РН-4-29002; копії податкових накладних від 14.11.2011 №516 та від 29.04.2011 №88; копії банківських виписок за відповідні періоди.

За посиланням позивача, що не спростовано відповідачем, обладнання, що було предметом договірних відносин із контрагентами позивача, придбавалось для використання у власній господарській діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл».

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «АРС Трейд» та товариством з обмежено відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс», вказано на акти державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 17.05.2013 №1691/22.8/37635291 та від 17.05.2013 №1700/22.8/37451200 про неможливість проведення зустрічних звірок товариства з обмеженою відповідальністю «АРС Трейд» та товариства з обмежено відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс».

Так, незважаючи на неможливість проведення зустрічних звірок, органом державної податкової служби робиться аналіз господарської діяльності зазначених товариств без дослідження первинних та податкових документів, висновки про порушення ними приписів податкового законодавства та відсутності реального здійснення операцій між контрагентами.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» відповідачем також не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «АРС Трейд» та товариством з обмежено відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс». Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 04.04.2013 №К/800/8602/13, від 13.06.2013 № К/9991/71532/11.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» та товариством з обмеженою відповідальністю «АРС Трейд», товариством з обмежено відповідальністю «Гарант-Буд-Сервіс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.08.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2013 №0002282208 та від 20.08.2013 №0002292208, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 20.08.2013 №0002282208 та від 20.08.2013 №0002292208.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 24.09.2013